Постанова № 37936727, 24.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 р. Справа №П/805/237/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:14 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мальцевої Н.Г.

при секретарі Ростова Я.С.

за участю

представників позивача Романенко А.В., діє на підставі дов.№09/23 від 01.01.2014р, Пишнограєвої О.Д., діє на підставі дов.№09/64 від 14.01.2014р

представника відповідача Гой В.П., діє на підставі дов.№ 1510/10/10 від 26.07.2013р

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів, м.Донецьк

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - ДПІ, податковий орган) про скасування податкового повідомлення - рішення №0000684030/12529/10/40-30-00191129 від 11.12.2013р, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 536919 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 268459,5 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки акту перевірки щодо порушення позивачем п.201.10 ст.201 п.200.3 п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п.20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 (із змінами і доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228, завищення податкового кредиту за серпень 2013 на 536 919 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму 536 919 грн. за серпень та завищення бюджетного відшкодування за вересень 2013 року на суму 536 919 грн., на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення рішення, є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам.

Зазначає, що в акті перевірки податковий орган не заперечує факт складення та подання до СДПІ по ОВП у м. Донецьку МГУ Міндоходів податкової декларації по ПДВ за вересень 2013 року, яка містить необхідні реквізити та по формі відповідає встановленим законодавством вимогам. Також, акт перевірки не містить висновків про те, що в декларації по ПДВ за попередній податковий період - серпень 2013 року, різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту має позитивне значення. З урахуванням того, що сума від'ємного значення податку (259 251 842 грн.) обмежена більшою по значенню сумою сплаченого податку (261 704 135 грн.), до відшкодування позивачем заявлено суму 259 251 842 грн., тобто в повному обсязі. Вважає, що зменшення (не підтвердження) за висновками відповідача суми фактичної сплати податку на 536 919 грн. не може впливати на суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки сума фактичної оплати податку, яка залишається, перевищує суму від'ємного значення податку (261 704 135 грн. - 536 9129 грн.>259 251 842 грн.)

Крім того, позовні вимоги обґрунтовує тим, що разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2013 року підприємством було надано додаток №8 до декларації «заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)(Д8)» зі скаргою на постачальника товарів (послуг) та до неї додані копії всіх первинних документів на 417 аркушах, які підтверджують факт сплати податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг) та оприбуткування товарів. Факт надання до СДПІ в складі декларації по ПДВ за вересень 2013 року Додатку 8 та надання копій розрахункових документів, які посвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг зафіксовано відміткою СДПІ на супроводжувальному листі комбінату від 21.10.2013р №04/1768.

11.03.2014 року до відділу діловодства та документообігу суду відповідач надав заперечення на позовну заяву №5162/10/12 від 11.03.2014р, відповідно до яких податковий орган позов не визнав, посилаючись на ті обставини, що позивачем заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС надано засобами електронного зв'язку в електронній формі - додаток №8 до декларації за серпень 2013 року, вх. №9059272823 від 20.09.2013р. Зазначає, що до заяви не надано копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг на суму ПДВ 536 919,00 грн. В наданих позивачем документах відсутні відомості щодо довіреностей осіб, які мають право на отримання ТМЦ за господарськими операціями, видаткові накладні складені з порушеннями та не підтверджують факт отримання товарів (послуг) у зв'язку з чим позбавляють позивача права на віднесення сплачених сум ПДВ у розмірі 536 919,00 грн. до податкового кредиту. Крім того, відповідачем зазначено, що в порушення приписів п.п.16.1.3. п.16.1 ст.16 та п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПКУ до податкової декларації позивачем надані незавірені копії первинних документів.

18.03.2014 року до відділу діловодства та документообігу суду позивач надав пояснення на заперечення відповідача №09/978 від 12.03.2014р, згідно з якими Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зазначає, що Податковий кодекс України не встановлює інших вимог до первинних документів, які підтверджують факт отримання товарів/послуг, крім їх відповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та номер довіреності не є обов'язковим реквізитом первинного документу відповідно до ст.9 зазначеного Закону. Також пояснив, що всі надані ним з Додатком 8 до Декларації з ПДВ за серпень 2013 року копії первинних документів було засвідчено. Крім того, зазначив, що необхідність засвідчення доданих до зазначеного додатку документів взагалі не передбачено нормативними документами, які регламентують питання подання декларації по ПДВ.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зареєстроване рішенням виконкому Маріупольської міської ради № 1058-р від 30.12.96 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №12741050048000679 та взято на податковий облік до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів 10.01.2001р. Згідно з свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100319548 від 28.01.2011, виданим СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку позивач зареєстрований платником податку на додану вартість. Зазначені відомості містяться в акті перевірки та не заперечуються сторонами.

19.11.2013 року податковим органом було проведено камеральну перевірку Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року у сумі 259 249 572 грн. (податкова декларація з ПДВ від 21.10.2013 року № 9066541447 та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 25.10.2013 року №9068214542)

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №280/40-30- 00191129 від 19.11.2013р «Про результати камеральної перевірки Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.08.2013 по 31.08.2013» (далі - акт перевірки). (а.с. 12-28)

Висновками вказаного акту ДПІ встановлено наступне:

«Перевіркою відображення ПАТ «ММК ім. Ілліча» у декларації за вересень 2013 року бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 258 7112 653 грн. порушень не виявлено.

В порушення п.201.10 ст.201, п. 200.3 п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п.20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р №1492 (із змінами і доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р за №1490/20228 (далі - Порядок №1492), завищено податковий кредит за серпень 2013 року на 536 919 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму 536 919 грн. за серпень 2013 року та завищення бюджетного відшкодування за вересень 2013 року на суму 536 919грн.»

Обґрунтовуючи висновки про виявлені порушення відповідач посилається на ті обставини, що позивачем к додатку №8 до декларації за серпень 2013 року не надано копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, крім того у зазначеному додатку вказано податкові накладні (інші документи, що підтверджують право на виникнення податкового кредиту), що не відповідають звітному податковому періоду (серпень 2013 року) та відносяться до періодів, по яких додатки 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» надавалися раніше та в яких відповідно ПАТ «ММК ім. Ілліча» повинно було відобразити вищезазначені документи на загальну суму ПДВ 536 919грн.»

За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем порушені вимоги пункту п.201.10 ст.201, п.200.3 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та п.20 Порядку №1492, що не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та призвело до завищення від'ємного значення ПДВ у серпні 2013 року на суму 536 919 грн. та як наслідок завищення бюджетного відшкодування у вересні 2013 року на суму 536 919 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки заступником керівника СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ Міндоходів Смирновою І.А. 11.12.2013р було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000684030/12529/10/40-30-00191129 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 536 919 грн. (п'ятсот тридцять шість тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять грн.) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 268459,5 грн.(а.с.11)

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно з абзацом першим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз положень розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум податку на додану вартість, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судом встановлено, що 18.10.2013 р. СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у Донецькій області була проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з ПДВ за серпень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року, за результатами якої складений акт № 241/40-30-0019429.

Актом перевірки встановлено порушення п. 201.10 ст. 201, п.п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року N 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за N 1490/20228, а саме зазначено, що позивачем завищено податковий кредит за серпень 2013 р. на 536919 грн. що призвело до завищення від'ємного значення на суму 536919 грн. за серпень 2013 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 13.11.2013 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000584030/10096/10/40-30-00191129, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 536919 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі №805/17085/13-а, яка залишена без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 13.11.2013 року № 0000584030/10096/10/40-30-00191129 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 536919 грн. скасовано. (а.с. 68-74)

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, з урахуванням викладеного, зважаючи на приписи ч.1 ст.72 КАС України, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не потрібно доводити в даній справі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі №805/17085/13-а, яка набрала законної сили, встановлено, що позивачем правомірно визначено суми від'ємного значення з ПДВ у серпні 2013 року, зокрема, у розмірі 536 919 грн., що увійшли до суми бюджетного відшкодування у вересні 2013 року.

Оскільки підставою для висновків податкового органу про завищення позивачем бюджетного відшкодування у вересні 2013 року стало існування порушень за попередній звітний період-серпень 2013 року, наявність яких спростовується вищезазначеною постановою суду, суд вважає такі висновки необгрутованими.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» правомірно включило до складу бюджетного відшкодування вересня 2013 року суму в розмірі 536 919 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення №0000684030/12529/10/40-30-00191129 від 11.12.2013р, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 536919 грн. підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що позивачем правомірно визначено суму бюджетного відшкодування в розмірі 536919 грн., застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 268459,5 грн. за порушення діючого законодавства України є протиправним, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення №0000684030/12529/10/40-30-00191129 від 11.12.2013р в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги ті обставини, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростували доводи позивача, не доведена правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про скасування податкового повідомлення - рішення №0000684030/12529/10/40-30-00191129 від 11.12.2013 року.

Разом із тим, обираючи спосіб захисту порушеного права - скасування податкового повідомлення - рішення, позивач керувався ч.4 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п.55.1 ст.55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Отже, Податковий кодекс України зазначає, що скасуванню підлягає податкове повідомлення-рішення лише у разі встановлення його невідповідності актам законодавства, тобто його протиправності.

Частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд у разі задоволення позовних вимог може прийняти, крім інших, постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про його скасування.

Згідно з ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно визнати спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, суд виходить за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з наданим платіжним дорученням №32243 від 20.12.2013 року (а.с. 2) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 458,80 гривень, який відповідно до приписів ст. 94 КАС України підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення №0000684030/12529/10/40-30-00191129 від 11.12.2013 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 536 919 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 268 459,5 грн. визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченко, 1, код ЄДРПОУ 00191129) сплачені за платіжним дорученням №32243 від 20 грудня 2013 року витрати по сплаті судового збору в сумі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову прийнято в нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 24 березня 2014 року, в присутності представників сторін.

Постанову складено у повному обсязі 28 березня 2014 року.

Суддя Мальцева Н.Г.