Постанова № 37936596, 18.03.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Житомир справа № 0670/6744/11

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сичової О.П.,

за участі секретаря Шевчук Т.А.,

за участі представника позивача Камінського А.Ф.,

за участі представника відповідача Самохвала А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісьбуд" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2011 р. № 0002062301 та

№ 0002072301,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісьбуд" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі, правонаступником якої є Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області, від 24.06.2011 року №0002062301 та №0002072301.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що спірні податкові повідомлення - рішення винесені на підставі висновків акту від 07.06.2011 року №2672/23-1/32885839/0110, складеного за результатами планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісьбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2009 року по 31.03.2011 року. Зокрема, актом перевірки встановлено порушення товариством п.1.23 ст.1, пп.4.1.6 п. 4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вважає висновки податкового органу про порушення вказаних вимог податкового законодавства необгрунтованими та не підтвердженими первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Встановлено, що з 11 травня 2011 року по 31 травня 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м.Житомирі проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісьбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у м.Житомирі було складено акт від 07.06.2011 року №2672/23-1/32885839/0110 на підставі якого були винесені податкові повідомлення - рішення від 24 червня 2011 року:

- №0002062301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісьбуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 83747,00 грн., в тому числі: 410821,00 грн. - основний платіж та 78261,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- №0002072301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісьбуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 84488,00 грн., в тому числі: 67590,00 грн. - основний платіж та 16898,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Фактичною підставою для винесення спірних повідомлень - рішень слугували відображені в акті від 07.06.2011 року №2672/23-1/32885839/0110 (далі - Акт перевірки) посилання суб'єкта владних повноважень на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісьбуд":

- п.1.23 ст.1, пп.4.1.6 п. 4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 410821,00 грн., в тому числі за 3 квартали 2009 року на 28009,00 грн., за 2009 рік на 67274,00 грн., за 1 квартал 2010 року на 24558,00 грн., за 1 півріччя 2010 року на 68005,00 грн., за 3 квартали 2010 року на 158603,00 грн., за 2010 рік на 245767,00 грн., за 1 квартал 2011 року на 97780,00 грн.;

- пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 67590,00 грн., в тому числі: за червень 2010 року на 9645,00 грн., за вересень 2010 року на 17854,00 грн., за листопад 2010 року на 38755,00 грн., за грудень 2010 року на 1336,00 грн.

Судом встановлено, представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов таких висновків, є неврахування позивачем у складі валових доходів вартості безоплатно наданих платнику податків товарів/робіт/послуг на суму 1305335,00 грн. та віднесення підприємством до валових витрат, витрат, які не пов'язані з веденням господарської діяльності на суму 337949,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також висновків, відображених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що податковим органом було збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Польсьбуд" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 410821,00 грн. у зв'язку із заниження позивачем валових доходів на суму 1305335 грн. та завищення валових витрат на суму 337949,00 грн. (1305335 грн. + 337949 грн. х 25% =410821 грн.) та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 67590,00 грн. у зв'язку із завищенням останнім валових витрат на суму 337949,00 грн. (337949,00 грн. х 20%=67590,00 грн.) .

Згідно акту перевірки, заниження позивачем валових доходів на суму 1305335 грн. встановлено при співставленні даних бухгалтерського обліку щодо списання будівельних матеріалів (ДТ 23 КТ 205) та первинних документів (актів виконаних робіт форми КБ-2) (Дт 205 Кт631), а завищення валових витрат на суму 337949,00 грн. встановлено при співставленні даних бухгалтерського обліку щодо списання будівельних матеріалів (Дт 23 Кт 205, Дт 91 Кт 205) та актів виконаних підрядних робіт ( Дт 36 Кт 701).

В судовому засіданні безспірно встановлено, що факти отримання позивачем товарів/робіт/послуг та проведення розрахунків податковим органом під сумнів не ставиться.

У зв'язку із зазначеним та з тим, що співставлення даних бухгалтерського обліку щодо списання будівельних матеріалів (ДТ 23 КТ 205) та первинних документів (актів виконаних робіт форми КБ-2) (Дт 205 Кт631) та співставленні даних бухгалтерського обліку щодо списання будівельних матеріалів (Дт 23 Кт 205, Дт 91 Кт 205) та актів виконаних підрядних робіт ( Дт 36 Кт 701) потребують спеціальних знань бухгалтерського обліку та економіки, судом відповідно до ст.81 КАС України, було призначено по справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Забавській Світлані Миколаївні.

Судово - бухгалтерською експертизою, проведеною судовим експертом Забавською Світланою Миколаївною по даній справі ( висновок судово-економічної експертизи №1 від 07.01.2014 року (а.с.21-35 т.3)), встановлено, що:

- завищення валових витрат на загальну суму 337949,00 грн., визначені в акті Державної податкової інспекції від 07.06.2011 року №2672/23-1/32885839/0110 як витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності відповідно до результатів співставлення даних бухгалтерського обліку при списанні будівельних матеріалів (Дт23 Кт205, Дт91 Кт205) та актів виконаних підрядних робіт (Дт36 Кт703) нормативно та документально не підтверджується;

- заниження валових доходів на загальну суму 1305335 грн., визначене в акті Державної податкової інспекції від 07.06.2011 року №2672/23-1/32885839/0110 як розбіжність при співставленні даних бухгалтерського обліку при списанні будівельних матеріалів (Дт23 Кт205, Дт91 Кт205) та первинних документів (актів виконаних підрядних робіт форма КБ-2) Дт205 Кт631, нормативно та документально не підтверджується.

Заперечення податкового органу на висновок судово-економічної експертизи №1 від 07.01.2014 року до суду не надходили.

Крім того, судом встановлено, що висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 337949,00 грн. та завищення валових доходів на загальну суму 1305335,00 грн., спростовується долученими Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісьбуд" до матеріалів справи актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (а.с.119-220 т.2), звітами про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами (а.с.85 -223, 243-249 т.1), довідками про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3 та підсумковими відомостями ресурсів (а.с.224-242 т.1, 1 -103 т.2)

Дослідивши вказані документи, суд зазначає, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже призвели до зміни в структурі активів платника податків.

Відповідно до положень п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005р. № 668 "Про Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" №668 (далі - Постанова №668), документи про виконання договору підряду - документи про хід виконання договору підряду, відповідність робіт і матеріальних ресурсів нормативним вимогам та здійснення контролю за виконанням договірних зобов'язань (журнали виконання робіт, акти та довідки про виконані роботи, акти на приховані роботи та конструкції, паспорти, сертифікати, акти на випробування устаткування, журнали авторського нагляду, матеріали перевірок тощо). Так, спільним наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", яким були затверджені типові форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт".

Вказані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.

Акти форми № КБ-2в являються актами приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, а акти форми №КБ-3 складаються для визначення вартості виконаних об'ємів будівельних робіт і відображаються понесені витрати підрядника по будові.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України "Про податок на додану вартість" втратив чинність та з 01.04.2011 року втратив чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Правовідносини щодо формування валових витрат та податкового кредиту виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Правила обрахування розміру валового доходу, витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді регламентовані ст.ст. 4, 5, 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 того ж Закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Оскільки, ні в ході судового розгляду справи, ні в ході проведення судово-бухгалтерської експертизи не встановлено завищення позивачем валових витрат на загальну суму 337949,00 грн. та завищення валових доходів на загальну суму 1305335,00 грн., висновок відповідача щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісьбуд" п.1.23 ст.1, пп.4.1.6 п. 4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 24.06.2011 р. №0002062301 про донарахування податку на прибуток підприємства зі штрафними санкціями в сумі 489082,00 грн. та №0002072301 про донарахування податку на додану вартість зі штрафними санкціями в сумі 84488,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції від 24.06.2011 р. №0002062301 про донарахування податку на прибуток підприємства зі штрафними санкціями в сумі 489082,00 грн. та №0002072301 про донарахування податку на додану вартість зі штрафними санкціями в сумі 84488,00 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 24 березня 2014 р.