Рішення № 37935095, 21.03.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/7/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2014 Справа № 908/265/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - не з'явився; від відповідача - Крамаренко А.А., довіреність № 7 від 30.12.2013 р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/265/14

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, скорочено ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України");

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморське орендне підприємство теплових мереж" (72100, Запорізька обл., Приморський район, м. Приморськ, вул. Єчіна, буд. 4, скорочено ТОВ "Приморське орендне підприємство теплових мереж");

про стягнення суми.

Сутність спору:

Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заявлено позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморське орендне підприємство теплових мереж" про стягнення за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2488ТЕ-13 від 20.12.2010 р. пені в розмірі 16668,82 грн., 3% річних в розмірі 5692,82 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2414,26 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.02.2014 р. порушено провадження у справі № 908/265/14, присвоєно справі номер провадження 34/7/14, розгляд якої призначено на 19.02.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.02.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 06.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.03.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 21.03.2014 р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення від 08.02.2014 р. та направлення на адресу господарського суду Запорізької області витребуваних ухвалою суду документів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору поставки природного газу № 06/10-2488ТЕ-13 від 20.12.2010 р. позивач поставив протягом січня 2011 р. - квітня 2011 р. природний газ, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 496088,62 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи. Відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, оскільки невчасно сплатив вартість природного газу, чим порушив умови п. 4.1. договору. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 16668,82 грн. пені, 2414,26 грн. інфляційних втрат та 5692,82 грн. 3 % річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 1, 2, 12, 54-57, 61, 64, 66, 67, 82-85 ГПК України, ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 216-217, 264-265 ГК України.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити з підстав зазначених в запереченнях на позовну заяву, які надійшли до канцелярії господарського суду Запорізької області 18.02.2014 р. В даних запереченнях відповідач зазначає, що послуги за договором поставки природного газу № 06/10-2488ТЕ-13 від 20.12.2010 р. були надані позивачем у січні-квітні 2011 р. на загальну суму 496088,61 грн., що підтверджується актами виконаних робіт. Свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу за даним договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Приморське орендне підприємство теплових мереж" виконало, сплативши позивачу 496088,61 грн., що підтверджується реєстром платіжних доручень. У відповідності до положень ст. 599 ГК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При реорганізації Приморського орендного підприємства теплових мереж в Товариство з обмеженою відповідальністю "Приморське орендне підприємство теплових мереж" у жовтні 2011 року позивач направив на адресу ліквідаційної комісії письмову претензію вих. № 31/10-12342 від 10.10.2011 р. до Приморського орендного підприємства теплових мереж. Дана претензія була прийнята ліквідаційною комісією та вказані суми включені до передавального балансу підприємства, згідно відомостям якого, вже новостворене підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Приморське орендне підприємство теплових мереж" здійснило кінцевий розрахунок з позивачем відповідно до договору поставки газу № 06/10-2488ТЕ-13 від 20.12.2010 р. Згідно положень п. 9.3. договору поставки природного газу № 06/10-2488ТЕ-13 від 20.12.2010 р., неустойка нараховується за шість місяців, які передують моменту звернення з претензією або позовом. Свою письмову претензію позивач направив відповідачу 10.10.2011 р. за вих. № 31/10-12342. Таким чином, позивач неправомірно нарахував розмір неустойки, заявлений в даному позові.

За клопотанням представника відповідача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010 р. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Приморським орендним підприємством теплових мереж (відповідно до статуту ТОВ "Приморське орендне підприємство теплових мереж", зареєстрованого 15.11.2011 р., ТОВ "Приморське орендне підприємство теплових мереж" є правонаступником всіх прав та обов'язків Приморського орендного підприємства теплових мереж, покупець) було укладено договір № 06/10-2488ТЕ-13 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі - договір 06/10-2488ТЕ-13).

Відповідно до п.1.1. договору № 06/10-2488ТЕ-13 постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Постачальник передає покупцю в період: з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 440 тис. (чотириста сорок тисяч) куб. м., в тому числі по місяцях: січень - 100 тис. куб. м., лютий - 100 тис. куб. м., березень - 80 тис. куб. м., квітень - 5 тис. куб. м., жовтень - 5 тис. куб. м., листопад - 50 тис. куб. м., грудень - 100 тис. куб. м., а всього - 440 тис. куб. м.

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов (t-20 град. за Цельсієм Р = 760 мм ртутного стовбчика) (п. 1.2. договору № 06/10-2488ТЕ-13).

Згідно п. 3.1. договору № 06/10-2488ТЕ-13, ціна за 1000 куб. м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 1091,00 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 1309,20 (одна тисяча триста дев'ять гривень 20 коп.). Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 480040 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 576048 грн.

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта, приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1. договору № 06/10-2488ТЕ-13).

Згідно п. 5.1 договору № 06/10-2488ТЕ-13 встановлено, що строк поставки газу: з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно.

Пунктом 6.1.1 договору № 06/10-2488ТЕ-13 передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу належним чином не виконав, оскільки за поставлений природний газ розрахувався несвоєчасно, чим порушив умови договору № 06/10-2488ТЕ-13, в результаті чого позивач просить стягнути з відповідача 16668,82 грн. пені, 5692,82 грн. 3% річних та 2414,26 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору № 06/10-2488ТЕ-13 позивач протягом січня-квітня 2011 року поставив, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 378,925 тис. м. куб на загальну суму 496088,62 грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу: від 31.01.2011 р. за січень 2011 р. на суму 359044,18 грн., від 28.02.2011 р. за лютий 2011 р. на суму 21963,13 грн., від 31.03.2011 р. за березень 2011 р. на суму 110110,27 грн., від 30.04.2011 р. за квітень 2011 р. на суму 4971,04 грн. (т. 1 а.с. 23 -25, 204).

Весь поставлений товар був прийнятий відповідачем без зауважень щодо якості та кількості, про що свідчить підпис та печатка відповідача на актах передачі-приймання природного газу за період: січень-квітень 2011 р. за договором № 06/10-2488ТЕ-13, які також були погоджені газорозподільною організацією ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз».

Строк оплати за поставлений газ встановлено п. 4.1 договору № 06/10-2488ТЕ-13 - до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.1.1 договору № 06/10-2488ТЕ-13 передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Відповідачем повністю була погашена заборгованість за поставлений газ по договору № № 06/10-2488ТЕ-13, однак дані платежі були здійснені не в строк визначений п. 4.1. договору № 06/10-2488ТЕ-13, про що свідчать платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 74-131, 135-201).

Таким чином, по договору № 06/10-2488ТЕ-13 покупець повинен розрахуватися з постачальником до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 2414,26 грн. заборгованості внаслідок інфляційних процесів за період: березень 2011 р. - січень 2012 р. та 5692,82 грн. 3 % річних за період: з 21.02.2011 р. по 27.12.2012 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено заявлений позивачем розрахунок інфляційних втрат, 3 % річних та встановлено, що вимоги позивача в цій частині є законними, обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 16668,82 грн. пені за період: з 21.02.2011 р. по 21.11.2011 р.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги про стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.3.1. договору № 06/10-2488ТЕ-13, яким передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору № 06/10-2488ТЕ-13, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

18.02.2014 р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморське орендне підприємство теплових мереж", в якій відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основних вимог, вважається, що позовна давність сплила до додаткових вимог (стягнення неустойки). На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 266, ч. 3 ст. 267 ЦК України, ТОВ "Приморське орендне підприємство теплових мереж" заявляє про сплив терміну позовної давності.

Суд розглянувши дану заву ТОВ "Приморське орендне підприємство теплових мереж" вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог в тому числі про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Таким чином, п. 9.3. договору № 06/10-2488ТЕ-13 сторонами було погоджено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Доказів зміни даного пункту договору сторонами не надано.

На підставі вищевикладеного, вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені за період: з 21.02.2011 р. по 21.11.2011 р., тому строк позовної давності по даній вимозі повинен був сплинути 21.02.2014 р., оскільки позовна заява надійшла до господарського суду Запорізької області 03.02.2013 р., про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції № 277/09-05 від 03.02.2014 р., який міститься на першій сторінці позовної заяви, тому позивачем не пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення з відповідача пені.

Крім того, в запереченнях на позовну заяву відповідач зазначав, що неустойка нараховується за шість місяців, які передують моменту звернення з претензією або позовом, а позивач свою письмову претензію направив відповідачу 10.10.2011 р. за вих. № 31/10-12342, отже позивач неправомірно нарахував розмір неустойки, заявлений в даному позові.

З даного приводу, суд зазначає, що відповідно до п. 4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Позивачем нараховано пеню з дня порушення зобов'язання згідно п. 7.3.1 договору № 06/10-2488ТЕ-13.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, суд при перевірці розрахунку заявленої суми пені встановив, що позивачем обрано вірний порядок її нарахування, в межах шестимісячного строку та з урахуванням збільшеного строку позовної давності.

Таким чином, судом перевірено заявлений позивачем розрахунок пені та встановлено, що правильним розміром пені є 16694,64 грн., однак суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому стягненню підлягає сума пені у розмірі 16668,82 грн.

Разом з тим, 18.02.2014 р. до господарського суду Запорізької області надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморське орендне підприємство теплових мереж", в якому відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90% та розстрочити виконання рішення суду на дванадцять місяців, рівними платежами.

Суд при вирішенні питання щодо стягнення неустойки враховує: причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, повне погашення відповідачем основного боргу, майновий стан сторін, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, та приходить до наступних висновків.

Статті 614 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України передбачають, що особа за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З умов договору № 06/10-2488ТЕ-13 вбачається, що газ, який постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Відповідно до довідки вих. № 20 від 11.02.14 р. ТОВ "Приморське орендне підприємство теплових мереж" кредиторська заборгованість по ТОВ "ПОПТМ" станом на 01.02.2014 р. становить 175453,60 грн.: матеріали - 17344,00 грн., паливо - 158109,60 грн.

Непокритий збиток ТОВ "Приморське орендне підприємство теплових мереж" згідно звіту про фінансові результати за 2013 р. становить 136,6 тис. грн.

Таким чином, зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, неможливість самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, приймаючи до уваги майновий стан відповідача, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача і застосувати п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 %, тобто до 8334,41 грн.

Що стосується заяви про надання відповідачу розстрочки виконання рішення на 12 місяців слід зазначити наступне.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 7.1.2. Постанови пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Таким чином, беручи до уваги інтереси сторін, зменшення судом неустойки, яка підлягає стягненню з ТОВ "Приморське орендне підприємство теплових мереж" за порушення зобов'язання, довготривалість боргу у покупця за договором № 06/10-2488ТЕ-13, суд відмовляє в наданні розстрочки ТОВ "Приморське орендне підприємство теплових мереж" на 12 місяців.

Крім того, відповідачем в запереченнях на позовну заяву та поясненнях зазначалось, що комісією з припинення Приморського орендного підприємства теплових мереж, 18.10.2011 р. була розглянута претензія ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вих. № 31/10-12342 від 10.10.2011 р. про сплату боргу за договором № 06/10-2488-ТЕ-13 від 20.12.2010 р. Комісією прийнято рішення визнати частково заборгованість Приморського орендного підприємства теплових мереж перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", а саме: за договором № 06/10-2488-ТЕ-13 від 20.12.2010 р. в розмірі основного боргу 84389,82 грн. Згідно з передавальним актом від 31.10.2011 року від Приморського орендного підприємства теплових мереж до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморське орендне підприємство теплових мереж» перейшла заборгованність перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за договором № 06/10-2488-ТЕ-13 від 20.12.2010 р. станом на 01.10.2011 р. у розмірі - 84389,82 грн. (основний борг), яка і була погашена вже ТОВ «ПОПТМ» на протязі 2011-2012 р. р., що підтверджується раніше наданими суду платіжними дорученнями.

Суд дослідивши надані до матеріалів справи докази в підтвердження цих обставин, зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1. статуту ТОВ "Приморське орендне підприємство теплових мереж", зареєстрованого 15.11.2011 р., ТОВ "Приморське орендне підприємство теплових мереж" було створено шляхом перетворення з Приморського орендного підприємства теплових мереж. ТОВ "Приморське орендне підприємство теплових мереж" є правонаступником всіх прав та обов'язків Приморського орендного підприємства теплових мереж, первинно зареєстрованого Приморською районною адміністрацією Запорізької області 08.08.1996 р., ідентифікаційний код 19282171.

Відповідно до ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до ст. 108 ЦК України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Згідно ч. 2 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

В передавальному акті, затвердженого протоколом № 2 від 31.10.2011 р. та зареєстрованого приватним нотаріусом 11.11.2011 р., зазначено, що у зв'язку з припиненням Приморського орендного підприємства теплових мереж (далі за текстом - ПОПТМ) шляхом його перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю "Приморське орендне підприємство теплових мереж" (далі за текстом - ТОВ "Приморське орендне підприємство теплових мереж"), всі майнові права, грошові кошти, інші права, обов'язки та зобов'язання ПОПТМ, у т.ч. стосовно всіх його кредиторів і боржників, включаючи ті, що оспорюються, після закінчення процедури припинення передаються за цим актом ТОВ "Приморське орендне підприємство теплових мереж", яке стане новим правонаступником Приморського орендного підприємства теплових мереж. В даному передавальному акті зазначено, що кредитна заборгованість складає 170,1 тис. грн. (т. 1 а.с. 202).

Таким чином, припинення юридичної особи може відбуватись шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення. В даному випадку відбулося перетворення юридичної особи, в результаті чого до правонаступника (ТОВ "Приморське орендне підприємство теплових мереж") перейшли всі права та обов'язки боржника (Приморського орендного підприємства теплових мереж), в тому числі ті що оспорюються, після закінчення процедури припинення юридичної особи, до яких також входить стягнення заборгованості в порядку ст. 625 ЦК України.

В даному випадку вимоги кредиторів, які не визнанні ліквідаційною комісією, або не розглянуті нею не є погашеними, оскільки не відбувається ліквідація юридичної особи, а наявний факт перетворення. Погашення вимог кредиторів передбачається ч. 5 ст. 112 ЦК України внаслідок припинення юридичної особи через процедуру ліквідації. Відсутній також факт виділу або поділу юридичної особи з відповідним виникненням субсидіарної або солідарної відповідальності правонаступників.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморське орендне підприємство теплових мереж" (72100, Запорізька обл., Приморський район, м. Приморськ, вул. Єчіна, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи: 19282171) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 31301827) 8334 (вісім тисяч триста тридцять чотири) грн. 41 коп. пені, 5692 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 82 коп. 3% річних, 2414 (дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 25.03.2014 р.

Суддя А.О. Науменко