Ухвала суду № 37933541, 18.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 р.Справа № 820/11347/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

заучастю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Журавльова А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014р. по справі № 820/11347/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Індустріальної об"єднаної державної податкової інспекції міста Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області, за участі Прокуратури Фрунзенського району м. Харкова, у якому просив: скасувати податкові повідомлення - рішення від 10 січня 2011 року № 0000011702/0 та від 10 січня 2011 року № 0000021702/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 року у задоволенні адміністративного позову у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, за участі Прокуратури Фрунзенського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року позивачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, яка оскаржена позивачем до Вищого адміністративного суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Харківської міської ради 05 жовтня 1999 року за №24800170000012597, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію №932467 та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з 11 жовтня 1999 року за №1730. Згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку №020517 позивач на момент виникнення спірних відносин та проведення перевірки перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку.

На підставі направлень №780 від 12 жовтня 2010р. та № 1008 від 25 листопада 2010 р. (а.с.3-4 т. ІІІ), які вручені позивачу, Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01 січня 2008 р. по 31 грудня 2009 р., про що складено акт перевірки від 08 грудня 2010 р. № 5726/17-211/НОМЕР_1 (а.с.10- 28т.І), висновками якого встановлені наступні порушення: - перевищення дозволеного обсягу виручки для платника єдиного податку у 2-4 кв.2008р. на суму 10095167,07грн., у 2009 р. - 487022,75 грн., чим порушено ст. 1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності" № 727/98 від 03.07.98р.; п.4.1 ст.4 , пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7, пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.6.1 ст. 6, п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР; в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань на суму 1546044 грн. ПДВ, у т ч. у 2008р. - 1348639 грн., у 2009р. - 197405 грн.; ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України ''Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92 зі змінами та доповненнями та п. 19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб'" від 22.05.2003 №889, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 1246746,35 грн. в т. ч. у 1 кв. 2008р. - 377096,98 грн., 2 кв. 2008р. - 353943,4 грн., 3 кв. 2008р.- 295163,06 грн., 4 кв. 2008р. - 109502.85 грн., в період з 01 січня 2009 р. по 11 червня 2009 -111040,06 грн., в період з 12 червня 2009 по 31 грудня 2009 р.; не подання декларацій про отримані доходи за 2кв. 2008р., 3 кв.2008р., 4 кв. 2008р., 2009 р., ( термін подання 40 календарних днів), чим порушено пп. "в" п.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" та п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 "Про порядок погашення обов'язків платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами' ч.1 ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; не подання 21 декларацій з ПДВ за період з 01 квітня 2008 р. по 31 грудня 2009 р., чим порушено пп 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

На підставі висновків акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова винесені податкові повідомлення-рішення №0000011702/0 від 10 січня 2011 року (а.с.9 т. І), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 1246746,35 грн., у т.ч. за основним платежем - 1246746,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 00,00 грн. та № 0000021702/0 від 10 січня 2011 року (а.с.8 т. І), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1936125 грн., у т.ч. за основним платежем - 1546044 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 390081 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугувало судження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки, що позивач у звіті суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку вказав, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком в календарному році склав за 2008 рік - 327755 грн., 2009 р. - 55000 грн., згідно банківських виписок на розрахунковий рахунок № 260010131816 у 2008 р. надійшло 10595167, 07 грн., з 01 січня 2009 р. по 11 червня 2009 р. надійшло 987022,75 грн. та на вимогу органу державної податкової інспекції позивач не надав документального підтвердження валових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення обґрунтовані та прийняті на підставі діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно звітів суб'єкта малого підприємництва - особи-платника єдиного податку обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) наростаючим підсумком склав за 2008р. - 327755,00 грн., за 2009р. - 55000,00 грн. (а.с.239-242 т. ІІ).

Згідно виписок банку на розрахунковий рахунок № 260010131816 у 2008 р. надійшло 10595167,07 грн. (у тому числі наростаючим підсумком у: 1 кварталі 2008 року - 3 851 973,15 грн.; 2 кварталі 2008 року - 6 998 136,74 грн.; 3 кварталі 2008 року - 9 621 808,42 грн.; 4 кварталі 2008 року - 10 595 167,07 грн.), з 01.01.2009 по 11.06.2009р. надійшло 987022,75 грн. (а.с.12 - 136 т. ІІІ).

Під час перевірки від 08 грудня 2010 р. позивачем не надано жодних первинних документів, які підтверджують походження цих коштів та подальші витрати по ним, що підтверджується листами позивача від 30 вересня 2010 р. та від 29 листопада 2010 р.

Зазначеними листами повідомлено відповідача , що всі витребувані документи за період діяльності з 01 січня 2008 р. по 31 грудня 2010 р. втрачені позивачем та відновити їх не має можливості (а.с.7-8 т. ІІІ).

Під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції позивачем не зазначено підстав не надання первинних документів за 1-й квартал - 4 квартал 2008 р., за 1-й квартал 2009 р.

Судовим розглядом встановлено, що в 2008-2009 р.р. між позивачем, як комісіонером, укладено договори комісії (а.с. 81 -250 т.І, а.с.1-65 т.ІІ) з наступними комітентами: ТОВ "Кобус", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ПП "Авто - Планета", відповідно до умов яких позивач зобов'язувався за винагороду, від свого імені за дорученням та за рахунок комітентів здійснити придбання автомобілів у аварійному стані у третіх осіб.

На виконання умов договорів комісії "Комітенти" перераховували на рахунок "Комісіонера" грошові кошти у 2008 році та у 2009 році, що підтверджується банківськими виписками (графа: призначення платежу ).

Згідно копій контрактів, які укладено між позивачем (покупець) та AUTO PLANET INTER LLP (продавець), умовами якого встановлено, що продавець збов'язується продати товар: автомобіль в аварійному стані, а покупець відповідно до договору комісії зобов"язується прийняти товар та сплатити його на умовах контрактів, крім того умовами контрактів передбачено, що комітенти або покупець здійснюють оплату по контрактам шляхом переводу грошей на розрахунковий рахунок продавця.

Під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції позивачем доказів переводу грошей на розрахункові рахунки продавця за покупку автомобілів по контрактам , та що саме ці гроші, які отримано позивачем по договорам комісії на його рахунок № 260010131816 у 2008 р. , 2009 році (згідно банківських виписках , які містяться в матеріалах справи) переведено на рахунок AUTO PLANET INTER LLP на покупку автомобілів по контрактам не надано.

Судовим розглядом встановлено, що у власному обліку в якості виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивач відображав лише суми комісійної винагороди, отриманої від комітента за надання посередницьких послуг. Інші грошові суми, які позивач отримував від комітентів до складу виручки не включались.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва" від 03.07.98р. № 727/98 (надалі Указ № 727/98 ) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва.

Пункт перший статті 1 Указу № 727/98 надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно З п. 4 ст. 1 Указу № 727/98, під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до ст. 5 Указу № 727/98, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених ст. 1 Указу № 727/98, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом , який виключає можливість застосування до субє'кта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом № 727/98 розмір виручки, а саме 500 тис. грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування. Перевищення позивачем встановленого зазначеною вище нормою обсягу виручки позбавляло його права на пільговий режим оподаткування і звітності та зобов'язувало сплатити податок з доходів на загальних підставах.

Відповідно п. 1.6 ст. 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», загальний оподаткований дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно із п. 9.12 ст. 9 «Про податок з доходів фізичних осіб»,оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно IV розділ Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»,оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Положення статті 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

Згідно з п.п. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994, № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В ході проведення перевірки позивачем не надано документів, що підтверджують такі витрати. Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи або для огляду не надано доказів переводу грошей на розрахункові рахунки продавця за покупку автомобілів по контрактам , та що саме ці гроші, які отримано позивачем по договорам комісії на його рахунок № 260010131816 у 2008р. , 2009 році (згідно банківських виписках , які містяться в матеріалах справи) переведено на рахунок AUTO PLANET INTER LLP на покупку автомобілів по контрактам.

Документально вищезазначені витрати не підтверджені та відповідачем розраховано такі витрати за нормами, що встановлені додатком №6 Інструкції ГДПІ України "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", затвердженої Наказом ГДПІ № 12 від 21.04.1993, а саме: в розмірі 25 % - за здійснення інших видів діяльності, включаючи торговельну.

Крім зазначеного Указу № 727/98 положення про умови та порядок набуття права здійснення підприємницької діяльності за такою системою оподаткування містяться в Законі України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" , який діяв на момент виникнення спірних відносин, із змінами та доповненнями.

Наявність хоча б однієї з таких підстав як: здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податку на додану вартість на загальних підставах.

Згідно підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону України «Про податок на додану вартість», особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку (зокрема, податку на додану вартість), коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У зв'язку з не наданням до перевірки первинних документів по коштам, які перераховані на рахунок позивача, дата виникнення податкових зобов"язань з поставки товарів (робіт, послуг) встановлена відповідачем з урахуванням дати отримання виручки згідно банківських виписок по розрахунковому рахунку № 260010131816 з 01 січня 2008 р. по 11 червня 2009 р.

Судовим розглядом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що після перевищення граничного обсягу виручки для платника єдиного податку, позивачем податкові декларації з податку на додану вартість не подавались.

Крім того, колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення - рішення прийняті 10 січня 2011 року, після прийняття Податкового кодексу України та визначають право контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань та застосувати штрафну санкцію, зазначені податкові повідомлення - рішення містять посилання на норми законів з питань оподаткування, які були порушені та визначають об'єкт оподаткування на момент вчинення господарських операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014р. по справі № 820/11347/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 24.03.2014 р.