Постанова № 37933031, 27.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3875/13-а (у 1 томі) Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги. Свої позовні вимоги мотивував тим, що він є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, крім того, він є пенсіонером за віком, отримує відповідну пенсію, а тому, у відповідності до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не потребує соціального страхування і може брати участь у страхуванні лише в добровільному порядку.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано неправомірними дії Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області щодо винесення вимоги від 21.11.2013 року №Ф-9 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 1194 (одна тисяча сто дев'яносто чотири) грн. 03 коп.

Скасовано вимогу Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 21.11.2013 року №Ф-9 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 1194 (одна тисяча сто дев'яносто чотири) грн. 03 коп.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проте, Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2 зареєстрований 13.12.1994 р. Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області, як суб'єкт підприємницької діяльності, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.

Позивач з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_3.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4).

Крім того, позивачем до суду надано копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 від 06.05.2009р., за яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як пенсіонер за віком, термін дії - довічно.

У відповідності до п.191.1.2 статті 191 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України в зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013р. №404-VII, в редакції від 11.08.2013р., функції з контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів віднесено до компетенції контролюючих органів (органів доходів і зборів).

Відповідачем, 21.11.2013 року прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9, в якій від позивача вимагається сплатити суму недоїмки по єдиному внеску на загальну суму 1194,03грн..

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 р.

Відповідно до ст.1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 є, зокрема: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Виходячи з положення вище зазначеної норми, Закон №2464 визначає дві умови звільнення платника від сплати єдиного внеску: 1) наявність у особи статусу пенсіонера за віком або інваліда; 2) та факт отримання відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Таким чином, критерієм звільнення від сплати єдиного внеску, крім фактору отримання пенсії, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування статусу пенсіонера за віком. Даний статус встановлюється особі у разі відповідності всім умовам, визначеним законом, зокрема, досягнення нею пенсійного віку.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України №1058 , цей закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно зі ст.1 Закону України №1058, пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Законом №1058 передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія з інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов»язаного з робото, інвалідності з дитинства) та пенсія у зв»язку з втратою годувальника.

Згідно з абз.7 ч.2 ст.5 Закону №1058, виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до ст..8 Закону №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Згідно до ст. 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. Таким чином, умовами призначення пенсій за віком у солідарній системі пенсійного страхування є: досягнення особою пенсійного віку, встановленого вказаною статтею, та наявність у цієї особи відповідного страхового стажу.

Відповідно до пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 5.11.1991 р. №1788 «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно до ст. 15 Закону №1788 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української PCP "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом

Суд першої інстанції приймаючи рішення виходив з того, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, так як отримує пенсію згідно ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказана норма закону передбачає надання особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, позивачу призначена пенсія на пільгових умовах із застосуванням ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія якого поширюється на окрему категорію громадян.

Отже, позивач отримує пенсію на пільгових умовах, тому не є пенсіонером за віком у розумінні ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отже, є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, згідно п. 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 25.03.2004 р. №4-1 «Про Порядок обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах» документом, який підтверджує призначення громадянину пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 4 Додатку до згаданої Постанови посвідчення є документом, що підтверджує право на одержання пенсії і засвідчує особу його власника при одержанні належних до виплати сум пенсій, зверненні до органів Пенсійного фонду України та інших державних органів з питань пенсійного забезпечення.

Одночасно відповідно до п. 45 Порядку подання та оформлення документів призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, документом, який підтверджує призначенні особі пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом, що призначає пенсію, відповідно до Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійній посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду від 25.03.2004 р.

Отже, наявність у особи пенсійного посвідчення підтверджує лише право на одержання пенсії та факт її призначення, а не статус пенсіонера за віком.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, доведено правомірність своїх дій.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - задоволити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 01 квітня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.