Ухвала суду № 37933019, 27.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18708/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300258/2 від 28.08.2013 року, картки відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/01640 від 28.08.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300258/2 від 28.08.2013 року, картки відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/01640 від 28.08.2013 року. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначив, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом №1 (ціною договору), а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 січня 2014 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 28.08.2013 року №100270000/2013/300258/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міжрегіональної митниці від 28.08.2013 року №100270000/2013/01640.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Т.Б.М.-Україна» (покупець) та фірмою «VHS PENCERE AKSESUARLARI SAN VE DIS TIC. LTD. STL» (Туреччина) (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №15/2013 від 18.06.2013 (далі - Контракт), згідно з яким продавець продавав, а покупець купував поворотно-відкидну фурнітуру для пластикових вікон та дверей, двірні замки, пневмоножиці, лінійки для пневмоножиць, шаблони, зразки; рекламний матеріал на безоплатні основі.

Відповідно до пп.3.1 контракту, продавець зобов'язаний поставити товар у відповідності з рахунками та специфікаціями, ціна за одиницю товару вказана у специфікаціях до даного контракту в євро.

Пунктом 3.2 Контракту погоджено, що сторони при визначенні умов поставки використовують прийняті умови ІНКОТЕРМС2010 Міжнародної торгової палати, а поставка здійснюється на підставі EXW- Стамбул.

Згідно з пунктом 4.2. Контракту, умови оплати за контрактом здійснюються шляхом 100% передплати від вартості партії товару протягом 7діб з моменту надання копії коносамента/CMR.

До митного поста «Столичний» Київської регіональної Митниці представником декларанта Рудик Н.М. було подано митну декларацію від 27.08.2013 №100270000/2013/175460 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару «поворотно-відкидна фурнітура для пластикових вікон в асортименті».

Згідно з гр. 44 митної декларації від 27.08.2013 №100270000/2013/175460 для митного оформлення було подано наступні документи: - зовнішньоекономічний контракт від 18.06.2013 №15/2013; - додаток №3 до контракту; - довідка про транспортні витрати №149 від 23.08.2013; -договір на транспортно-експедиційне обслуговування №19/08 від 19.08.2013; - документ про страхування 817/1128; - висновок ДП «Держзовнішінформ» від 22.08.2013; - прайс-лист виробника; - калькуляція виробника; - Накладна CMR0608605; - Книжка МДП (Carnet TIR) SX73477327; - Рахунок-фактура (інвойс) 193064-193065; - довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; - інформація про позитивні результати СЕС контролю товару; - пакувальний лист; - інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю органів Державної екологічної інспекції України «Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено»; - сертифікат походження товару рішення Укрметрстандарту від 27.08.2013; - копія митної декларації країни відправлення; - митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №100270000.2013.175460

Вказана партія надійшла безпосередньо від виробника фірми «VHS PENCERE AKSESUARLARI SAN VE DIS TIC. LTD. STL» (Туреччина), що представником відповідача не заперечується.

Митну вартість товарів було заявлена позивачем за основним методом (за ціною договору) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) наступним чином: - Товар №1 - деталі з поворотно-відкидною ступкою, вертикальний замок, поворотний замок верхній… - 2,83євро/кг; - Товар №2 - вироби з недорогоцінних металів торгівельної марки VHS, що використовуються для вікон та дверей… - 4,44євро/кг; - Товар №3 - фурнітура з поворотно-відкидною ступкою з недорогоцінних металів… -2,80 євро/ кг.

Спірним рішенням Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 28.08.2013 року митну вартість імпортованих товарів скориговано за резервним шостим методом визначення митної ват соті наступним чином, а саме: товар №1 - 4,95євро/кг.; товар №2 - 4,86євро/кг.; товар №3 - 4,62євро/кг.

Коригування митної вартості товару стало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.08.2013 року №100270000/2013/01640.

При цьому, необхідно відзначити, що митним органом без проведення процедури консультацій, без витребування додаткових документів самостійно було визначено митну вартість товару за резервним методом. Дані обставини підтверджуються повідомленням митниці від 28.08.2013, яке наявне в матеріалах справи.

Разом з тим, як вбачається з гр. 33 оскаржуваного рішення та письмових заперечень відповідача, єдиною підставою для визначення митної вартості товарів за резервним методом стали обставини, за якими умовами контракту від 18.06.2013 №15/2013 та товаросупровідними документами визначено умови поставки EXW - Istanbul, проте в наданій довідці транспортних витрат від 23.08.2013 №149 вказано витрати на транспортування товару з м. Силиври.

Крім того, вказана графа рішення містить в собі загальні твердження відповідача про те, що документи, надані відповідачем, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості. Однак, в обґрунтування таких тверджень, посадовою особою відповідача жодним чином не вказано, які саме документи на її погляд (всі, чи якийсь конкретно) не містять всіх необхідних даних для визначення митної вартості за основним методом.

На думку суб'єкта владних повноважень, дані обставини є достатнім, належним та допустимим доказом правомірності визначення митної вартості за 6 (резервним) методом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.ст. 51, 53 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 54МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: - у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ст. 55МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Стосовно встановлених відповідачем під час контролю правильності визначення митної вартості розбіжностей у товаросупровідних документах та умовах поставки товару, суд зазначає наступне.

Інкотермс2010 - міжнародні правила, визнані урядовими органами, юридичними компаніями і комерсантами по всьому світу як тлумачення найбільш застосованих в міжнародній торгівлі термінів.

EXW (EX Works (…named place) - Франко завод (…назва місця). Термін «Франко завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому місці.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням постачальника є: Ортакой Санаи Балвари 7 Сок. №4, Силиври 34582/Стамбул, Турція.

В даному випадку контролюючим органом залишено поза увагою загальновідому інформацію з приводу того, що Силиври є районом провінції Стамбул, внаслідок чого необґрунтовано зроблено висновок про наявність розбіжностей в повідомлених позивачем обставинах щодо умов поставки товарів.

Інших підстав для визначення митної вартості за резервним методом (окрім посилань на систему АСАУР), суб'єктом владних повноважень в оскаржуваному рішенні не висвітлено, а судом такого не встановлено.

При цьому, в підтвердження обґрунтованості прийняття до уваги інформації системи АСАУР, відповідачем до матеріалів справи не надано в матеріальному вигляді жодних доказів, які в могли підтвердити наявність обґрунтованих побоювань вважати помилковим визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги послання представника відповідача, викладені в письмових запереченнях на те, що надана калькуляція собівартості продукції не містить всієї необхідної інформації, адже дані обставини відсутні в гр.33 оскаржуваного рішення, а визначення митної вартості товарів за іншим, аніж основний методом визначення митної вартості ґрунтується виключно на інформації системи АСАУР, що, на думку суду, не може мати більше значення (перевагу) над змістом та обсягом інформації, що міститься в наданих позивачем документах.

У зв'язку з цим, доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, є непереконливими.

Враховуючи викладене, не можливо погодитись з доводами митниці про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості з огляду на виявлені невідповідності у поданих позивачем документах.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої митної вартості товарів, судом не встановлено.

Відтак, заявлена позивачем митна вартість товару не є меншою, ніж ціна виробника. При цьому, відповідність задекларованої вартості товару поточній кон'юнктурі ринку було підтверджено висновком про якісні і вартісні характеристики товарів спеціалізованою експертною організацією ДП «Держзовнішінформ» від 22.08.2013 року, яка офіційно на це уповноважена.

Відповідачем не було допустимими доказами спростовано твердження позивача, що надані в сукупності документи фактично підтверджують контрактну ціну імпортованого товару та підтверджують правильність визначення за вказаною ціною його митної вартості, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару за ціною договору торгівельної марки VHS, що використовуються для вікон та дверей, є заниженою чи необ'єктивною, відсутні.

Оскільки, за результатами розгляду справи було спростовано доводи відповідача про наявність розбіжностей у поданих документах, тому відсутні обставини, які унеможливлюють застосування першого методу визначення митної вартості товару.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 28.08.2013 року №100270000/2013/300258/2 та необхідність його скасування.

Щодо позовної вимоги про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.08.2013 року №100270000/2013/01640, то вона також підлягає задоволенню, оскільки підставою для відмови у митному оформленні стало прийняття рішення коригування митної вартості товару.

Скасування рішення про коригування митної вартості товару є наслідком скасування і картки відмови.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 01 квітня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.