Ухвала суду № 37932975, 27.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17949/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Ганечко О.М.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Солом»янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2014 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ФОП ОСОБА_3, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 1027/26-58-17-01-17-НОМЕР_1 від 23 серпня 2013 року.

Перевіркою встановлено не підтвердження валових витрат за 2011-2012 роки, чим порушено ст. ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 176.1 ст. 176 ПК України.

Також встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у розмірі 174 894, 54 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 171 217 грн., внаслідок чого порушено п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України,

У Акті перевірки встановлено, що до перевірки не надано виписок банку, жодних договорів, ліцензій, дозволів, актів виконаних робіт, видаткових накладних. Розбіжність між задекларованою сумою валових витрат та фактичною виникла у зв'язку із ненаданням до перевірки банківських виписок та інших первинних документів, що унеможливлює підтвердження факту оплати чи відношення до отримання доходів.

В частині порушень по ПДВ встановлено розходження по податкових зобов'язаннях на загальну суму ПДВ 3 726, 00 грн. за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (відповідно до АС «Податковий блок»); не підтверджено податковий кредит на загальну суму 149 620, 00 грн. у зв'язку із ненаданням податкових накладних, виписок банку та інших первинних документів; не підтверджено податковий кредит на загальну суму 17 871, 00 грн. у зв'язку із не підтвердженням факту використання отриманих послуг чи товарів в підприємницькій діяльності з огляду на те, що до перевірки не надано виписки банку.

На підставі Акта перевірки 30 серпня 2013 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000731701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 218 618, 18 грн., з яких 174 894, 54 грн. основного платежу та 43 723, 64 грн. штрафних санкцій;

№0000741701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 213 549, 50 грн., з яких 171 217, 00 грн. основного платежу та 42 332, 50 грн. штрафних санкцій.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу, що позивачем не надано первинних документів, банківських виписок на підтвердження валових витрат та податкового кредиту, задекларованих за спірний період, а тому позивач не підтвердив задекларовані показники податкової звітності.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано первинні документи на підставі яких були відображені господарські операції (договори, акти виконаних робіт, податкові та видаткові накладні тощо), а тому встановити реальність здійснення господарських операцій не вбачається можливим.

Надані ж суду банківські виписки не підтверджують того, що господарські операції дійсно відбулися, оскільки не зрозуміло на виконання яких операцій були проведені зазначені в них виплати.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 01 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Хрімлі О.Г.