Ухвала суду № 37932933, 13.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9403/13-а ( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Т.Ю. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макспроф» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення №0004201640 від 08.04.2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Макспроф» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення №0004201640 від 08.04.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «Голден Україна» за період з 01.11.2012 року по 01.02.2013 року, за результатами якої складено акт від 04.03.2013 року №17/16-40/34613694.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.181, п. 14.1. ст. 14, п. 201.4, п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит у грудні 2012 року на загальну суму 381 170,58 грн., внаслідок чого занижено податок на додану вартість у грудні 2012 року на загальну суму 381 170,58 грн..

На підставі встановлених порушень податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0004201640 від 08.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 476 464,00 грн., з яких 381 171,0 грн. за основним платежем, та 95 293,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макспроф», як генпідрядником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Україна», як підрядником укладено договір № 8-11/12 від 01.11.2012 року.

Відповідно до п.1.1. зазначеного договору, підрядник зобов'язується виконати генпідряднику роботи з ремонту окремих елементів будівель (капітальний ремонт адмінбудівлі) адміністративного будинку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за адресою, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, а генпідрядник прийняти і оплатити роботи у строки і виключно за цінами згідно цього Договору.

За п. 2.2. договору №8-11/12 приймання робіт за якістю та кількості проводиться генпідрядником та оформлюється актом виконаних робіт (типова форма ф-КБ-2в).

За п. 3.1 Договору №8-11/12 ціна цього договору є твердою і становить 2 287 023,48 грн., у тому числі податок на додану вартість 381 170,58 грн..

На виконання умов зазначеного договору підрядником надано послуги з виконання робіт з ремонту окремих елементів на загальну суму 2 287 023,48 грн., в тому числі податок на додану вартість 381 170,58 грн., що підтверджується актом за формою КБ-2в № 1212-4 за грудень 2012 року на суму 220 614,50 грн., довідкою за формою КБ-3 за грудень 2012 року на суму 220614,50 грн., актом за формою КБ-2в №1212-5 за грудень 2012 року на суму 193 372,15 грн., довідкою за формою КБ-3 за грудень 2012 року на суму 193 372,15 грн., актом за формою КБ-2в №1212-6 за грудень 2012 року на суму 35 779,58 грн., довідкою за формою КБ-3 за грудень 2012 року на суму 35 779,58 грн., актом за формою КБ-2в №1212-10 за грудень 2012 року на суму 266 252,70 грн., довідкою за формою КБ-3 за грудень 2012 року на суму 266 252,70 грн., акт за формою КБ-2в №1212-11 за грудень 2012 року на суму 198 372,00 грн., довідкою за формою КБ-3 за грудень 2012 року на суму 198 372,00 грн., акт за формою КБ-2в №1212-26 за грудень 2012 року на суму 1 455 803,38 грн., довідкою за формою КБ-3 за грудень2012 року на суму 1 372 632,55 грн., актом №1212-26-1 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт додатково до Акту № 1212-26 устаткування на суму 45 485,99 грн..

З матеріалів справи вбачається, що частина робіт виконана з матеріалів генпідрядника, що підтверджується актом передачі матеріалів від 17.12.2012 року на суму 1 264 176,36 грн., актом передачі матеріалів від 28.12.2012 року на суму 128 656,82 грн., які були придбані позивачем за видатковими накладними №192 від 30.11.2012 року, №60 від 05.12.2012 року, №то-0000112 від 15.12.2012 року, №то-0000111 від 16.12.2012 року, №то-0000109 від 17.12.2012 року, №то-0000114 від 21.12.2012 року, №то-0000115 від 28.12.2012 року, які були поставлені за договором №1-11-12 від 01.11.2012 року з ТОВ «Промислово-фінансова група «Добробут-Сервіс» на загальну суму 1 683 383,65 грн., згідно видаткових накладних, журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, включаючи суму повернутого товару на суму 73561,33 грн., що оформлено накладною на повернення товару, а також за договором №4-11/12 від 01.11.2012 року та додатковою угодою №1 від 05.11.2012 року з ТОВ «Ктімена Ін вест», яка також виконувала для позивача субпідрядні роботи на загальну суму 1 523 175,84 грн. згідно актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та поставляла матеріали на суму 1 109 706,64 грн., згідно видаткових накладних, журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ.

Згідно банківських виписок позивач сплатив ТОВ «Голден Україна» кошти за виконану роботу, контрагент позивача надав податкові накладні, оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за грудень 2012 року, господарські операції позивача з ТОВ «Голден Україна» та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі.

Щодо обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на акт Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Україна» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року від 01.02.2013 року №451/22-8/38105232 та акт Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 01.02.2013 року №450/22-8/38291543 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Преміум Плюс ЛТД», щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Голден Україна» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, як на докази недійсності чи нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Голден Україна», колегія суддів зазначає наступне.

Підпункт 73.5 статті 73 Податкового кодексу України визначає, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Щодо розбіжності згідно систем співставлення податкового кредиту позивача з контрагентами слід зауважити, що відповідно до норм чинного законодавства України платник податків не може нести відповідальність за можливе порушення законодавства його контрагентом та за можливу несплату ним податків та зборів.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, колегія суддів зважає на наступне.

На думку податкового органу правочини між позивачем та контрагентами укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, колегією суддів до уваги не приймаються.

Податковим законодавством не передбачено право органу податкової служби самостійно визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Судом першої інстанції досліджено дійсність та реальність укладених договорів на підставі норм Конституції України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність твердження апелянта про недійсність договорів між позивачем та його контрагентами, оскільки в матеріалах справи відсутні судові рішення про визнання договорів недійсними у зв'язку з порушенням приписів ст. 203 ЦК (ч. 1 ст. 215 ЦК) або недійсними у зв'язку з їх фіктивністю (ст. 234 ЦК), або визнання договорів недійсними у зв'язку з порушенням інтересів держави та моральних засад суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК), або визнання недійсними господарських зобов'язань (ст. 207 ГК).

В рішенні суду першої інстанції надано обґрунтовану правову оцінку виконанню умов договорів, що підтверджується первинними документами.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Роботи виконані підрядником за договором №8-11/12, прийняті позивачем як субпідрядні на виконання зобов'язань позивача за генпідрядним договором №99 від 26.10.2012 року про закупівлю робіт з ремонту окремих елементів будівлі за державні кошти, укладеному згідно проведеного тендеру та листа-акцепту Мінекономрозвитку України від 11.10.2012 року про визнання позивача переможцем тендеру і передані замовнику робіт - Мінекономрозвитку України.

Факт виконання умов Договору №99 від 26.10.2012 року підтверджується актами приймання виконаних будівельних робі за формою КБ-2в за листопад - грудень 2012 року на загальну суму 5 945 402,13 грн. та актом вартості змонтованого устаткування, що придбавався виконавцем робіт на суму 45 485,99 грн..

В матеріалах справи відсутні докази що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям або не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, позивачем обґрунтовано сформовано витрати, що враховуються при обчисленні податкового кредиту за результатами господарських відносин з зазначеними контрагентами за спірний період.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення №0004201640 від 08.04.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 21.03.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.