Ухвала суду № 37931357, 25.03.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 354/34/14-ц

Провадження № 22-ц/779/632/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гандзюк Д.М.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Девляшевського В.А., Васильковського В.М.,

секретаря - Яковин М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Васьків Любомира Михайловича на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2014 року за заявою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про забезпечення позову по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» звернулось в суд з Заявою про забезпечення позову ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги мотивовано тим, що в зв'язку з неналежним виконанням боржником-відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором заборгованість останнього перед Банком станом на 30.12.2013 склала 2680199 грн 77 коп. Оскільки, згідно висновку актуалізації ринкової вартості заставного майна позичальника (земельної ділянки та житлового будинку в с. Микуличин) становить лише 286220 грн 50 коп., що значно менше його загальної заборгованості перед Банком, то, вважають, що існує реальна загроза невиконання судового рішення у майбутньому у разі задоволення позовних вимог Банку.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2014 року в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про забезпечення позову відмовлено.

Представник Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Васьків Любомир Михайлович оскаржив вказану ухвалу в апеляційному порядку як незаконну, безпідставну та таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вважає доводи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтованими, оскільки, в разі невжиття таких заходів існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову. На думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги дану обставину, у зв'язку з чим незаконно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Просить скасувати ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2014 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву Банку про забезпечення позову в повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу. Просив її задовольнити з указаних у ній мотивів.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, за відомим місцем його проживання судом направлялись належні повідомлення.

Заслухавши представника позивача, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних мотивів.

Згідно з положеннями ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Цим вимогам ухвала суду не відповідає.

Судом встановлено, що 13.02.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (далі - Банк) та ОСОБА_3 (далі - позичальник, боржник, відповідач) укладено Кредитний договір №208/08-К17 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності Кредитні ресурси в сумі 461000 грн зі сплатою 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 13.02.2018 (а.с. 11-15).

Відповідно до п.п. 2.3. Кредитного договору кредитні ресурси, отримані Позичальником, використовуються за цільовим призначенням для придбання домоволодіння, загальною площею 37,70 кв.м., житловою площею 13.20 кв.м., та земельної ділянки, загальною площею 0,1959 га., розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Окрім того, п.п. 5.1. цього ж Договору обумовлено, що забезпеченням виконання зобов'язання за цим Договором є застава нерухомості (іпотека) - вищезазначених домоволодіння та земельної ділянки (а.с.13).

Згідно копії Висновку щодо актуалізації ринкової вартості майна від 10.01.2014 (а.с. 4-7) вартість об'єкту оцінки, що є предметом забезпечення Кредитного договору (земельної ділянки та будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1), переданих заставодавцем ОСОБА_3, становить 286220 грн 50 коп. (а.с.7).

За приписами ст. ст. 151 - 152 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, з урахуванням співмірності з заявленими вимогами, може вжити такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві та заборону вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви суд першої інстанції помилково виходив з того, що припущення позивача щодо підстав забезпечення позову нічим не обґрунтовані і не підтверджують дійсність можливості ускладнення виконання рішення суду. Такий висновок не відповідає матеріалам справи, оскільки доведено, що між сторонами дійсно існує спір з приводу повернення кредитних коштів; цей спір виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором; сума заборгованості загалом складає 2680199,77 грн, а вартість заставленого майна становить 286220,50 грн, що майже у 10 разів менше, ніж заборгованість. Сукупність цих обставин, а також поведінка відповідача щодо виконання зобов'язань за договором, вважає колегія суддів, свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу суду слід скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову в цій справі у межах заявлених вимог. З відповідача належить стягнути судовий збір в сумі 121 грн 80 коп.

На підставі наведеного, ст.ст. 151-152 ЦПК України, керуючись ст.ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Васьків Любомира Михайловича - задовольнити.

Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2014 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_3, паспорт серія НОМЕР_2, виданий 02.05.2002 Летичівським РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний код - НОМЕР_1 у межах позовних вимог - 2680199 грн 77 коп.

Заборонити ОСОБА_3 відчужувати арештоване майно до погашення кредитної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» 121 гривню 80 копійок судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.А. Девляшевський

В.М. Васильковський