Постанова № 37929338, 27.03.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2014 р.Справа № 915/1946/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, Л.І. Бойко,

при секретарі судового засідання - І.М. Станковій,

за участю представників сторін:

від прокуратури: І.О. Коломійчук,

від Миколаївської міської ради: не з'явився

від відповідача: В.В. Деміда,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Алсу"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.2013 р.

у справі № 915/1946/13

за позовом Прокурора Ленінського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради

до Малого приватного підприємства "Алсу"

про внесення змін до договору оренди землі,

встановив:

Прокурор Ленінського району м.Миколаєва звернувся з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Малого приватного підприємства "Алсу" про внесення змін до договору оренди землі від 01.11.2001р., укладеного між Миколаївською міською радою та Малим приватним підприємством "Алсу", зареєстрованого в реєстрі за №7729 та в книзі записів договорів оренди землі Миколаївської міської ради 08.11.2001р. за №2292, виклавши частину 1 пункту 3.2 розділу 3 договору оренди землі в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку (4282 кв.м.) встановлюється у трикратному розмірі земельного податку, який становить 38058,84 грн.".

Позовні вимоги мотивовані законодавчою зміною розміру плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та необхідністю внесення у зв'язку з цим відповідних змін до укладеного між сторонами договору оренди землі. В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначив, що пунктом 3.2. договору сторонами врегульований розмір орендної плати, який складає 1,1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. У зв'язку із змінами, внесеними до статті 21 Закону України "Про оренду землі" відносно визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній та комунальній власності, а також затвердженням рішенням Миколаївської міської ради від 04.09.2009р. №36/64 нового Порядку визначення розміру орендної плати за землю, остання неодноразово зверталася до відповідача з пропозиціями щодо зміни умов договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати до трикратного розміру земельного податку. Однак, згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки між сторонами досягнуто не було, що стало підставою звернення з відповідним позовом до суду.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.12.2013р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі на підставі статті 144 Конституції України, статей 26, 59, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 2, 5, 21, 22 Закону України "Про оренду землі", статей 274, 288, 289 Податкового кодексу України, статей 632, 652, 653 Цивільного кодексу України, рішення Миколаївської міської ради від 04.09.2009р. №36/64 з огляду на те, що зміна чинного законодавства є істотною зміною обставин, з якими закон пов'язує можливість зміни спірного договору оренди за рішенням суду.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що прокурором при зверненні з даним позовом пропущено встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності, оскільки позов подано більше ніж через п'ять років після звернення міської ради з першою пропозицією про внесення змін до договору оренди землі. Також скаржником зазначено, що судом не досліджено, чи настали в даному випадку передбачені законом умови, за яких договір оренди може бути зміненим у зв'язку із істотною зміною обставин в порядку статті 652 Цивільного кодексу України. При цьому умовами договору не встановлено перегляду розміру орендної плати. Крім того, новий порядок визначення розміру орендної плати за землю може бути застосований лише до договорів, що були укладені після прийняття рішення позивача про його затвердження. До того ж, даний порядок не передбачає перегляд існуючих умов договорів оренди землі щодо розміру орендної плати за землю і має рекомендаційний характер. Також апелянт послався на те, що в обґрунтування заявленого позивачем розміру річної орендної плати надано лише витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та розрахунок розміру річної орендної плати, проте яким чином розраховано нормативну грошову оцінку не підтверджено жодними доказами по справі. Одночасно скаржником зазначено про розгляд справи за його відсутністю, не повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду позову, внаслідок чого судом порушено норми процесуального права, що в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення на відповідно до частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представників прокуратури та відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Рішенням Миколаївської міської ради від 28.09.2001р. №34/13 "Про попереднє погодження місць для розташування об'єктів, резервування земельних ділянок на термін виконання проектно-вишукувальних робіт, вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам, внесення змін до рішень міської ради та міськвиконкому" затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 4282кв.м., у т.ч. 88кв.м. під тимчасовою спорудою і 4194 кв.м під проходами, проїздами та майданчиком по вул. Новозаводській, 1-а; Малому приватному підприємству "Алсу" надано земельну ділянку в оренду строком на 15 років площею 4282 кв.м із земель міста, не наданих у власність або користування, зарахувавши її до земель транспорту для обслуговування автостоянки по вул. Новозаводській, 1-а (Ленінський район), (а.с.19).

01.11.2001р. між Миколаївською міською радою (орендодавцем) та Малим приватним підприємством "Алсу" (орендарем) укладено договір оренди землі, зареєстрований в реєстрі за №7729 та в книзі записів договорів оренди землі Миколаївської міської ради 08.11.2001р. за №821, відповідно до умов якого відповідачу на підставі рішення Миколаївської міської ради від 28.09.2001р. за №34/13 передано в оренду без права передачі в суборенду строком на 15 (п'ятнадцять) років з дати прийняття рішення земельну ділянку загальною площею 4282кв.м. для обслуговування автостоянки по вул.Новозаводській, 1-а (Ленінський район), (а.с.14-15.

Згідно із пунктом 2.2 договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку (4282 кв.м) встановлюється в розмірі 1,1 (одна ціла та одна десята) % від грошової оцінки земельної ділянки; грошова оцінка земельної ділянки, згідно з довідкою Миколаївського міського управління земельних ресурсів від 19.10.2001р. за №2031 та з урахуванням коефіцієнту 1,182 на час укладання цього договору складає: 586634грн. Розмір грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що умови договору про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін шляхом внесення змін до цього договору.

Згідно із пунктом 9.4 договору орендар, зокрема, зобов'язався додержуватись вимог, встановлених статтею 22 Закону України "Про оренду землі", та виконувати обов'язки відповідно до умов договору оренди і Земельного кодексу України.

Рішенням Миколаївської міської ради № 36/64 від 04.09.2009 р. затверджено Порядок визначення розміру орендної плати за землю та доручено управлінню земельних ресурсів переглянути умови діючих договорів оренди землі в частині розміру орендної плати, якщо по діючих договорах оренди землі розмір орендної плати менше трикратного розміру земельного податку. При перегляді умов договорів оренди землі щодо розміру орендної плати за землю збільшити розмір орендної плати до трикратного розміру земельного податку.

Як вбачається із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.02.2012р. №490-02, виготовленим Управлінням Держкомзему у м.Миколаєві, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, орендарем якої є відповідач, становить 1 268 628,14грн. (а.с.20).

Згідно із розрахунком розміру річної орендної плати, виконаним Управлінням земельних ресурсів Миколаївської міської ради, яке наділено відповідними повноваженнями у відповідності до Положення про управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 21.04.2011р. №5/3, річна сума платежу за оренду земельної ділянки площею 4282кв.м по вул. Новозаводській, 1-а в м.Миколаєві становить 38 058,84 грн. (а.с.32, 97-101).

Позивачем неодноразово на протязі 2008-2011років надсилались відповідачу пропозиції щодо зміни укладеного між ними договору оренди землі з проектами відповідних договорів про зміни (а.с.21-31).

Проте відповідач відмовився від підписання договору про зміни до договору оренди землі, у зв'язку з чим прокурор Ленінського району м.Миколаєва в інтересах Миколаївської міської ради звернувся із відповідним позовом до господарського суду.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VІ від 03.06.2008 р. змінено частину четверту статті 21 Закону України "Про оренду землі", згідно із якою річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, а для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

В подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" №2756- VІ від 02.12.2010р. внесено зміни до статті 21 Закону України "Про оренду землі", внаслідок чого частина 2 цієї статті викладена у такій редакції: "Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)".

Пунктом 288.5. статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового Кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Згідно із статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати (пункт 3.4. договору), а орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Враховуючи викладене, наявні правові підстави для внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині встановлення орендної плати у трикратному розмірі земельного податку, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову.

Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що судом не досліджено, чи настали в даному випадку передбачені законом умови, за яких договір оренди може бути зміненим у зв'язку із істотною зміною обставин в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, а також про те, що новий порядок визначення розміру орендної плати за землю може бути застосований лише до договорів, що були укладені після прийняття рішення позивача про його затвердження, та умовами договору не встановлено можливості перегляду розміру орендної плати.

Твердження скаржника стосовно того, що прокурором при зверненні з даним позовом пропущено встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності, оскільки позов подано більше ніж через п'ять років після звернення міської ради з першою пропозицією про внесення змін до договору оренди землі, є безпідставними, виходячи з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини 2 статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання орендарю пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком орендодавця, тому недотримання вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє заінтересовану особу права звернутися до суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору (аналогічну правову позицію висловлено Верховним судом України у постанові від 20.11.2012 р. у справі №28/5005/640/2012).

Доводи скаржника про те, що в обґрунтування заявленого позивачем розміру річної орендної плати надано лише витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та розрахунок розміру річної орендної плати, проте яким чином розраховано нормативну грошову оцінку не підтверджено жодними доказами по справі, не заслуговують на увагу. Так, згідно із статтями 18, 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Тобто, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, які використовуються при розрахунку розміру орендної плати, викладаються у відповідному витягу, що видається відповідним державним органом. Натомість зазначений витяг в установленому порядку не скасовано, так само як і не визнані неправомірними дії щодо розрахунку розміру орендної плати.

Також є безпідставними доводи апелянта щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права з посиланням на розгляд справи за його відсутністю, не повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи, внаслідок чого судом порушено норми процесуального права, що в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення на підставі частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Миколаївської області від 25.10.2013р. про порушення провадження у справі з призначенням її до розгляду на 12.11.2013р., від 12.11.2013р. про відкладення розгляду справи на 10.12.2013р. та від 10.12.2013р. про відкладення розгляду справи на 23.12.2013р. направлялись господарським судом на юридичну адресу відповідача - адресу його реєстрації, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте повертались органом поштового зв'язку через закінчення терміну зберігання та у зв'язку з тим, що за адресою адресат вибув (а.с.41-43, 78-80, 90-92). Тому вважається, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду від 23.12.2013р. у справі №915/1946/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 28.03.2014р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.І. Бойко

Суддя С.В. Таран