Рішення № 37929198, 17.03.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" березня 2014 р. Справа № 911/4359/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньбуд», м. Ірпінь

до Ірпінської міської ради Київської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство «Ірпіньжитлоінвестбуд», м. Ірпінь

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний університет державної податкової служби України, м. Ірпінь

про визнання недійсним рішення

Головуючий суддя: Щоткін О.В.

судді: Подоляк Ю.В.

Бацуца В.М.

за участю представників сторін:

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився;

третя особа 1 - не з'явився;

третя особа 2 - Казанська Л.М. - предст. дов. №284/01-12 від 29.01.2014 р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньбуд» до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство «Ірпіньжитлоінвестбуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний університет державної податкової служби України про визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради Київської області двадцять сьомої сесії шостого скликання від 28.02.2012р. № 1750-27-ІІ.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення двадцять сьомої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради Київської області № 1750-27-ІІ від 28.02.2012р. не відповідає чинному законодавству України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2013р. у справі №911/4359/13 було порушено провадження та призначено до розгляду на 16.12.2013р.

12.12.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження, яке обґрунтоване тим, що даний спір підвідомчий адміністративному суду, оскільки позовні вимоги заявлені до суб'єкта владних повноважень - Ірпінської міської ради Київської області.

Розглянувши подане клопотання, суд вирішив відмовити у задоволенні поданого клопотання про припинення з огляду на те, що відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з земельних відносин, за винятком тих, що підвідомчі адміністративним судам, а отже даний позов підлягає розгляду у господарському суді, оскільки оскаржуваним рішенням врегульовані земельні відносини.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2013р. розгляд справи №911/4359/13 було відкладено на 20.01.2014р., у зв'язку з неявкою відповідача та третьої особи.

14.01.2014р. через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Також, у даному відзиві відповідач заявив клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представника відповідача, яке судом було задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2014р. строк розгляду спору було продовжено на 15 днів, в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2014р. розгляд справи було відкладено на 03.02.2014р. та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний університет державної податкової служби України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2014р. призначено колегіальний розгляд справи та на підставі ухвали суду від 12.02.2014р. прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - О.В. Щоткін, судді: Ю.В. Подоляк, В.М. Бацуца та розгляд справи призначено на 17.03.2014р.

14.02.2014р. через канцелярію суду третя особа - НУ ДПС України надала свої письмові пояснення по суті спору.

Через канцелярію суду позивач подав клопотання, в якому просив розгляд справи відкласти, в зв'язку з неможливістю представника позивача бути присутнім у судовому засіданні 17.03.2014р.

Що стосується поданого клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника позивача бути присутнім на даному судовому засіданні, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.

Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Позивачем не подано доказів, що представник, який не мав можливості з'явитись на вказане судове засідання, є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 р.).

Зважаючи на викладені вище обставини, суд вирішив відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 17.03.2014р. повноважний представник третьої особи - КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не надсилав.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи те, що дослідження доказів, яких достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору закінчено, колегія суддів, керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 17.03.2014р. оголосила вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

встановив:

На підставі листа Національного університету державної податкової служби України від 08.12.2011 року № 3588/01-10 стосовно відведення земельної ділянки в м. Ірпінь по вул. Північній, 79-г в постійне користування для будівництва та обслуговування льодового майданчика, 28.02.2012 року Ірпінська міська рада Київської області на двадцять сьомій сесії шостого скликання прийняла рішення № 1750-27-ІІ «Про вилучення земельної ділянки, що була надана в оренду Комунальному підприємству «Ірпіньжитлоінвестбуд» під багатоповерхове житлове будівництво в м. Ірпінь по вул. Північній».

Даним рішенням скасовано рішення Ірпінської міської ради Київської області від 07.02.2008 р. № 1418-40-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Ірпінь, вул. Північна»; скасовано рішення Ірпінської міської ради від 12.l2.2007 р. № 1208-34-У «Про затвердження договору про будівництво житла з Комунальним підприємством «Ірпіпьжитлоінвестбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ірпіньбуд»: земельна ділянка площею 0,6000 га в м. Ірпінь по вул. Північній (кадастровий № 3210900000:01:058:0140) прийнята до земель запасу міста для подальшої передачі вказаної ділянки в постійне користування Національному університету державної податкової служби України для будівництва та обслуговування льодового майданчика.

Вважаючи, що рішення двадцять сьомої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради Київської області № 1750-27-ІІ від 28.02.2012р. не відповідає чинному законодавству, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним, з підстав невірного застосування відповідачем норм чинного законодавства та не дотримання порядку припинення договорів оренди землі.

Відповідач позов не визнає та зазначає, що спірне рішення ним було прийнято у рамках чинного законодавства, оскільки виникла необхідність надання у постійне користування Національному університету державної податкової служби України земельної ділянки для суспільних потреб, а саме для будівництва та обслуговування льодового майданчика.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 122 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частинами першою та другою ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Конституційний Суд України у справі за Конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішив, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України (Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009).

Статтею ж 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, у пункті 5 Рішення №7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Як зазначено вище, на виконання рішень виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 1208-34-V від 12.12.2007р. та № 1418-40-V від 07.02.2008р. позивач вже здійснив відповідні дії, а отже, такі рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування та вичерпали свою дію фактом їх виконання, тому не можуть бути в подальшому скасовані радою.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України, що підтверджується Постановою Верховного суду України від 24.10.2011 р. у справі №21-309а11.

Отже, чинним законодавством України, не надано повноваження радам у галузі земельних відносин на скасування своїх попередніх рішень, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, - в даному випадку права користування земельною ділянкою.

Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що оспорюване рішення, було прийнято Ірпінською міською радою Київської області із порушенням положень чинного законодавства, без наявності відповідних повноважень.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовна вимога позивача до відповідача про визнання незаконним та скасування рішення двадцять сьомої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради Київської області від 28.02.2012р. № 1750-27-ІІ, є законною, обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Судовий збір, у розмірі 1147,00 грн., відповідно до положень статті 49 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення двадцять сьомої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради Київської області від 28.02.2012р. № 1750-27-ІІ «Про вилучення земельної ділянки, що була надана в оренду Комунальному підприємству «Ірпіньжитлоінвестбуд» під багатоповерхове житлове будівництво в м. Ірпінь по вул. Північній».

3. Стягнути з Ірпінської міської ради Київської області (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а, код ЄДРПО України 23569441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньбуд» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Центральна, 16-а, код ЄДРПО України 35412614) - 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 31.03.2014р.

Головуючий суддя О.В. Щоткін

суддя Ю.В. Подоляк

суддя В.М. Бацуца