Ухвала суду № 37923280, 26.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К/800/35323/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - ГУ МВС України в Одеській області, відповідач), Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, в якому просив: визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу ГУ МВС України в Одеській області №81 від 25 січня 2011 року «Про покарання співробітників підрозділів БЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області», згідно з яким за незадовільну організацію роботи, відсутність контролю за підлеглими, формальне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, що виразилось в значних прорахунках оперативно-службової діяльності з розкриття у сфері нелегальної міграції начальнику сектора боротьби з нелегальною міграцією ВБЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2 оголошено догану; в іншій частині вказаний наказ залишити без змін; стягнути з Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ відповідача є незаконним, оскільки прийнятий з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано пункт 1 наказу ГУ МВС України в Одеській області №81 від 25 січня 2011 року «Про покарання співробітників підрозділів БЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області». В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 4 січня 2011 року відбулася нарада ВБЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області за підсумками оперативно-службової діяльності підрозділів БЗПТЛ за 12 місяців 2010 року.

Згідно частини ІІІ пункту 3 протоколу №43/1 вказаної наради за незадовільній стан організації роботи та відсутність показників по розкриттю злочинів у сфері нелегальної міграції за 2010 рік представники керівництва ухвалили клопотати перед начальником ГУМВС України в Одеській області Яцковим М.В. про оголошення позивачу дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Пунктом 1 наказу ГУ МВС України в Одеській області №81 від 25 січня 2011 року «Про покарання співробітників підрозділів БЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області» за незадовільну організацію роботи, відсутність контролю за підлеглими, формальне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, що виразилось в значних прорахунках оперативно-службової діяльності з розкриття злочинів у сфері нелегальної міграції, начальнику сектору боротьби з нелегальною міграцією ВБЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області майору міліції ОСОБА_2 оголошено догану.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту визначає поняття дисциплінарного проступку, яким є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування.

Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, проведення службового розслідування по своїй суті повинно сприяти дотриманню законності, викоріненню випадків її порушення, вихованню особового складу органів внутрішніх справ безумовно дотримуватися чинного законодавства.

При проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всесторонньому дослідженню підлягають подія порушення (час, місце, спосіб і інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ в скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як пом'якшуючі, так і обтяжуючі його відповідальність, характеристика особи, що скоїла порушення (відношення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер та розмір нанесених порушенням збитків.

Від позивача пояснення не витребовувалися, службове розслідування не проводилось.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що службове розслідування стосовно позивача повинно було б бути здійснено з метою з'ясування наявності вини та умислу останнього у неправомірних діях, причин та умов, що сприяли скоєнню правопорушення, та інших обставини, що можуть дискредитувати органи внутрішніх справ.

Таким чином, враховуючи викладене правильними є висновки судів, що оскаржуваний наказ від 25 січня 2011 року №81 було видано з порушенням вимог діючого законодавства, що потягло за собою порушення законних прав позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 гривень, то суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в її задоволенні, оскільки ОСОБА_2 не надано належних доказів на підтвердження вказаної вимоги.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський(

доповідача)

Судді В.І. Ємельянова

М.М. Олексієнко