Ухвала суду № 37923199, 27.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2014 р. м. Київ К/800/45686/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої Блажівської Н.Є., Лосєва А.М., Сіроша М.В., при секретарі Луцак А.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року

у справі № 2а/1770/3585/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД"

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-

рішень,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Зевс ЛТД» (надалі також - ТОВ «Компанія Зевс ЛТД», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень:

- № 0000772340 від 10 квітня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8 715 500 грн. основного платежу та 926406,50 грн. застосованих штрафних санкцій;

- № 0000762340 від 10 квітня 2012 року про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 9 690 419 грн.;

- № 0000752340 від 10 квітня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 8 688 944 грн.;

- № 0003601740 від 12 квітня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 11133,80 грн. основного платежу та 846,70 грн. застосованих штрафних санкцій;

- № 0000042343 від 10 квітня 2012 року про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення, №0003601740 від 12 квітня 2012 року та № 0000042343 від 11 квітня 2012 року. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000772340 від 10 квітня 2012 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1387821,42 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 2 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією в Рівненській області Державної податкової служби №0000762340 від 10квітня 2012 року в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 5344432 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000752340 від 10 квітня 2012 року в частині визначення податку на прибуток на суму 303536, 56 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року апеляційні скарги ДПІ та ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» задоволено частково. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову. Податкові повідомлення-рішення №0003601740 від 12 квітня 2012 року та №0000042343 від 11 квітня 2012 року скасовано. Податкове повідомлення-рішення №0000772340 від 10 квітня 2012 року скасовано в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 8 692 199 грн. - основний платіж та застосування штрафних санкцій на суму 926406,50 грн. Податкове повідомлення-рішення № 0000762340 від 10 квітня 2012 року скасовано в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року на суму 1 698 156,2 грн. за 2-4 квартали 2011 року на суму 7 917 159,81 грн. - всього на загальну суму 9 615 316,01 грн. Податкове повідомлення-рішення №0000752340 від 10 квітня 2012 року скасовано повністю. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року в частині задоволених позовних вимог та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами здійснення контрольного заходу ДПІ складено акт перевірки від 2 квітня 2012 року № 43/22/30362061, яким зафіксовано порушення позивачем вимог:

- вимог статті 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216, статті 228, статті 629, статті 656, статті 655, статті 658, статті 662 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 196-XIV від 16 липня 1999 року, пункту 44.1 статті 44, пунктів 187.1 статті 187, пункту 192.3 статті 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 4.5 розділу V наказу Міністерства фінансів України №1492 від 5 листопада 2011 року, пункту 1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та пунктів 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 246 від 2 березня 2011року у зв'язку з чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000772340 про сплату 8715 500 грн. податку на додану вартість та 926 407,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- статті 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216, статті 228, статті 629, статті 656, статті 655, статті 658, статті 662 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 196-XIV від 16 липня 1999 року, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, у зв'язку з чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000762340 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 690 419 грн.;

- статті 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216, статті 228, статті 629, статті 656, статті 655, статті 658, статті 662 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 196-XIV від 16 липня 1999 року, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, у зв'язку з чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення у зв'язку з чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000752340 про сплату 8 688 944 грн. податку на прибуток.;

- пункту 51.1 статті 51 , абзацу «б» пункту 176.2 статті 176, пункту162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.11 пункту 164.2, пункту 164.5 статті164, підпункту 165.1.24 пункту 165.1 статті 165, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту168.1 статті 168, пункту 170.9 статті 170, абзацу «а» пункту 171.2 статті 171, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р у зв'язку з чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003601740 про сплату 11133,80 грн. податку з доходів фізичних осіб та штрафних (фінансових ) санкцій 860,70 грн.;

- підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 113.3 статті 113 ПК України, абзацу 5 пункту 2.11 глави 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 у зв'язку з чим податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00042343 про сплату штрафних санкцій на суму 2019, 72 грн.

Висновки відповідача про завищення позивачем розміру валових витрат та податкового кредиту ґрунтуються на тому, правочини позивача з ТОВ «ІСТ Груп ЛТД», ПП «Дніпро-Захід», ОСОБА_6 та з ТОВ «Перун» були нікчемними та отримані від вказаних суб'єктів господарювання послуги не були призначені для використання у власній господарський діяльності позивача.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні положення щодо права платника податку на включення до складу валових витрат витрат визначені були пунктом 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний до 1 квітня 2011 року.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), з метою використання у власній господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 3 січня 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «ІТС Груп ЛТД» (виконавець) укладено договір № ІТ-2, згідно умов якого останнє зобов'язувалося надати інформаційно-маркетингові послуги, а також послуги по передпродажній підготовці та мерчандайзингу (послуги) у торгівельних точках, які обслуговує ПП «Дніпро-Захід».

За умовами договору Виконавець надає послуги, які спрямовані на залучення потенційних покупців товару Замовника з врахуванням наступних факторів: можливості та перспективи ведення комерційних операцій; ступінь розвитку ринкової та комерційної інфраструктури; пошук потенційних покупців та надання відомостей про них; проведення кампаній по залученню покупців на товари Замовника, організація проведення акцій.

Під мерчандайзингом, в даному договорі, сторони розуміють сукупність послуг по належному розміщенню товарів, які постачає Замовник на торговому обладнанні в торгівельних точках, які обслуговує ПП «Дніпро-Захід», з метою збільшення об'ємів продажу; організація розміщення додаткової, узгодженої сторонами, інформації про Замовника, про його торгову марку та товар, який він постачає, у торгівельних точках, які обслуговує ПП «Дніпро-Захід». Метою надання послуг є: підвищення економічної ефективності господарської діяльності Замовника, вивчення кон'юнктури ринку, цінової політики в регіонах України, пошук покупців товарів Замовника, сприяння в просуванні товарів Замовника на ринок. Загальна сума даного договору становить 223260,00 грн.

За результатами перевірки фіктивності вказаних господарських відносин, податковим органом встановлено, що у січні 2011 року ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» віднесено до податкового кредиту декларації з ПДВ загальної (бюджетної) суму ПДВ в розмірі 24201,38 грн. відповідно до отриманої від ТОВ «ІТС Груп ЛТД» податкової накладної від 31 січня 2011 року № 63 на суму 223260,00 грн., у т.ч. ПДВ - 37210,00 грн., виписаної на надання послуг мерчандайзингу, що підтверджується додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року.

На підтвердження факту придбання послуг ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» надано акт приймання-здачі робіт (надання послуг) №ІТ-0000001 від 31 січня 2011 року на послуги мерчандайзингу, згідно якого загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ становить 186050,00 грн., ПДВ 20% - 37210,00 грн. та звіт про маркетингові послуги ТОВ «ІТС Груп ЛТД».

Оплата проведена шляхом переуступки боргу для ПП «Дніпро-Захід» згідно договору про відступлення права вимоги № 1 від 22 серпня 2011 року між ТОВ «ІТС Груп ЛТД» (Первісний кредитор) та ПП «Дніпро-Захід» (Новий кредитор) .

Разом з тим, податковим органом встановлено, що позивач перебував у господарських відносинах із ПП «Дніпро-Захід» відповідно до укладеного договору № 1-МР від 1 лютого2010 року про надання послуг, предмет якого аналогічний договору позивача з ТОВ «ІСТ Груп ЛТД». Загальна сума даного договору становить 155340,00 грн.

Розрахунки із ПП «Дніпро-Захід» проведені в шляхом безготівкового розрахунку; станом на 31 грудня 2011 року за даними бухгалтерського обліку по взаєморозрахунках із ПП «Дніпро-Захід» заборгованість відсутня.

У лютому 2011 року ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» віднесено до податкового кредиту декларації з ПДВ загальної (бюджетної) суму ПДВ в розмірі 16838,86 грн. відповідно до отриманої від ПП «Дніпро-Захід» податкової накладної від 28 лютого 2011 року № 2 на суму 155340,00 грн., у т.ч. ПДВ - 25890,00 грн., що підтверджується додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

Фактичне виконання зобов'язань за укладеними договорами підтверджується також судовим рішенням у господарській справі № 5019/2104/11, яке набрало законної сили, і яким встановлено факт надання ПП «Дніпро - Захід» інформаційно-маркетингових послуг, а також послуг по передпродажній підготовці товарів та мерчандайзингу, у торгівельних точках які обслуговує ПП «Дніпро-Захід», що підтверджується актами приймання - передачі наданих послуг.

Крім того,як встановлено судами попередніх інстанцій, надані контрагентами позивача послуги - пов'язані з господарською діяльністю позивача, сприяли пропагуванню торгової марки позивача, розширенню ринків збуту, як видно з звітів в регіоні, який обслуговується, відкрито 47 точок, розширення ринків збуту було одним з провідних напрямків при виконанні умов договорів.

У зв'язку з вищевикладеним Вищий адміністративний суд України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартості послуг, а до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарським правовідносинам з ТОВ «ІСТ Груп ЛТД», ПП «Дніпро-Захід».

В ході розгляду адміністративної справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставне віднесення до складу валових витрат витрат у сумі 199460 грн. по господарських відносинах з ОСОБА_6 Вказані висновки не ставились під сумнів ані позивачем ані відповідачем під час розгляду касаційної скарги відповідача.

Щодо господарських правовідносин позивача та ТОВ «Перун», то судами встановлено, що суми витрат сформовані позивачем на підставі договорів № 10-ПС від 28 січня 2011 року, №2-ПС від 31 січня 2011 року та №5-ПС від 2 лютого 2011 року.

Вказані господарські операції, як встановлено судами попередніх інстанцій, підтвердженні належним чином оформленими податковими накладними та доказами використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в межах господарської діяльності позивача.

На підставі наведених вище доказів, що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними вище суб'єктами господарювання та використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності.

Щодо договору купівлі-продажу № 5-ПС від 2 лютого 2011 року, укладеного між ТОВ «Перун» та ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» судами попередніх інстанцій встановлено, що між вказаними суб'єктами господарювання укладений договір купівлі-продажу № 5-ПС від 2 лютого 2011 року, згідно умов якого ТОВ «Перун» (Продавець) зобов'язується продати, а позивач (Покупець) зобов'язується прийняти товар, а саме велику рогату худобу, свині та коні живою вагою, в кількості та за ціною, що вказані в накладних на кожну партію товару.

На підтвердження реальності операцій позивачем надано первинні документи, виписані контрагентом, зокрема, видаткові та податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, виписками банку, реєстром отримання і оплати продукції, звітом прийому худоби в живій вазі, довідкою Дубенської міської державної лікарні ветеринарної медицини № 16 від 5 лютого 2013 року. Розрахунки між сторонами проведені в безготівковому порядку, заборгованість відсутня.

Факт поставки худоби підтверджується не тільки податковими і видатковими накладними, виписаними ТОВ «Перун», але і документами, виданими компетентними державними органами, зокрема ветеринарними свідоцтвами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Компанія «Зевс ЛТД» в господарські відносини з постачальниками ТОВ «Перун», як із громадянами власниками худоби та ветеринарними лікарями, опитаними працівниками міліції, не вступав та був позбавлений будь-яких засобів контролю за їх діяльністю, доказів обізнаності позивача щодо порушень податкового законодавства стороною відповідача не доведено. В своїх поясненнях ветеринарні лікарі зазначали, що службові особи ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» їм не відомі.

Крім того, згідно обставин встановлених судами попередніх інстанцій, за умовами укладеного договору, товар поставляється транспортом і за рахунок продавця, за таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання ВРХ, не спростовує фактів придбання позивачем ВРХ.

Також, згідно акту перевірки від 5 січня 2012 року № 07/23/21090355, станом на 1 жовтня 2010 року відповідно до форми 1-ДФ загальна чисельність працівників на ТОВ «Перун» - 6 осіб, а станом на 30 червня 2011 - 4 особи. Крім того, згідно судового рішення у справі № 2а/1770/1466/2012, яке набрало законної сили, згідно інформації Держкомзему у м. Дубно за ТОВ «Перун» рахується земельна ділянка площею 0.0037 га в м. Дубно по вул. Острозького ,7. Також, відповідно до інформації, наданої КП Архітектор, за ТОВ «Перун» зареєстроване вбудоване приміщення за адресою м. Дубно, по вул. Д.Галицького, 20. Таким чином, на ТОВ «Перун» за період, що перевірявся були наявні трудові ресурси та адміністративно-господарські ресурси, що могли бути задіяні при здійсненні господарської діяльності.

Відтак, юридично-правильним є висновок про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Перун» на виконання умов договору № 5-ПС від 2 лютого 2011 року виконувались реально, що надає право на віднесення сплаченої у ціні товарів суми ПДВ до податкового кредиту в сумі 7365522,50 грн., а вартості товару в сумі 36827578,50 до валових витрат, а відтак, донарахування грошового зобов'язання на підставі таких висновків не є обґрунтованим.

Щодо висновків відповідача про порушення підпункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.11 пункту 164.2, пункту 164.5 статті164, підпункту 165.1.24 пункту 165.1 статті 165, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту168.1 статті 168, пункту 170.9 статті 170, абзацу «а» пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України саме у зв'язку з тим, що не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 372,13 грн. (п.1-9 Реєстру правильності обчислення сум податку на доходи фізичних осіб (податку на доходи фізичних осіб) у випадку, коли не оподатковано надміру витрачені кошти, отримані підзвітними особами на відрядження або під звіт, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на таке відрядження або під звіт, а саме: працівникам підприємства на підставі авансового звіту відшкодовувались кошти без підтверджуючих первинних розрахункових документів, чеків та рахунків про фактичні витрати.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не доведено того, що працівникам підприємства на підставі авансового звіту відшкодовувались кошти без підтверджуючих первинних розрахункових документів, чеків та рахунків про фактичні витрати.

Щодо встановлених відповідачем в ході контрольного заходу допущення позивачем порушень підпункту 162.1.3 пункту162.1 статті 162, підпункту 163.1.2 пункту163.1 статті 163, підпунктів 165.1.24 пункту 165.1 статті165, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абз. «а» пункту 171.2 статті.171, абз. «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України із у зв'язку з не утриманням і не перерахуванням до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 10761,67 грн., у випадках, коли не оподатковано доходи, отримані платником податку від підприємства у вигляді коштів виплачених громадянам за здану сільськогосподарську продукцію - великої рогатої худоби, суди попередніх інстанцій вірно встановивши обставини послались на наступне.

Згідно з підпунктом 165.1.24 статті 165 Податкового кодексу України доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих йому в розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено у результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва - до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не включаються. Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без сплати податку. Форма довідки, строк дії, порядок її видачі розробляються і затверджуються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

Під час проведення перевірки позивачем надано довідки сільських Рад про наявність у здавачів сільськогосподарської продукції розміру таких земельних ділянок та на отримання доходу від податкового агента без утримання податку (форма 3 ДФ). Копії довідок форми 3 ДФ, завірені сільськими радами, зберігаються на підприємстві. Крім того, факт вирощування худоби реалізованої ТОВ «Компанія Зевс ЛТД» у власних особистих селянських господарствах підтверджені показами допитаних свідків.

Таким чином, судом встановлено, що кошти за здану фізичними особами худобу згідно приймальних квитанцій виплачувались здавачам при наданні довідки про право фізичної особи на утримання доходу від податкового агента без утримання податку. А відтак, твердження податкового органу щодо встановлення порушень вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 11133,80 грн. є безпідставними.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000042343 від 10 квітня 2012 року про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 2019,00 грн. Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до пункту 6 статті 9 вказаного Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок.

Згідно з пунктом 15 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розрахунки працівниками ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД» проводились з платниками єдиного податку, які при розрахунках не повинні застосовувати реєстратори розрахункових операцій, а відтак, належним підтвердженням проведення розрахунку готівкою є накладні.

За таких обставин, в ході розгляду справи позивачем спростовано доводи податкового органу щодо відсутності документів, що підтверджують витрати готівки товариством, а відтак, суди дійшли вірного висновку щодо безпідставного донарахування сум штрафних санкцій.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене по справі рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: А.М. Лосєв

М.В. Сірош