Ухвала суду № 37923105, 06.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.03.2014 м. Київ К/800/15621/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Олексієнко М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області звернулося до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з вимогами про стягнення заборгованості.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 3148,91 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013р. апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у відповідача є заборгованість зі сплати збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3148,91 грн., з урахуванням часткової сплати суми боргу в розмірі 513,00 грн.

У касаційній скарзі Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області як особа, що обрала спрощену систему оподаткування, а саме єдиний податок.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є платниками єдиного внесу.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону вбачається, що базою для нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

З приписів ст. 9 Закону вбачається, що платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Суми єдиного внеску, сплаченого у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Отже, базовим звітним періодом для таких платників є календарний рік.

З матеріалів справи встановлено та відповідачем не спростовано, що він самостійно подав до органу Пенсійного фонду України в м. Житомирі звіт за 2011 рік, в якому зазначив до сплати 3661,91 грн.

Відповідно до розрахунку № 14671/07 від 10.07.2012р. заборгованість відповідача зі сплати збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 3 148,91 грн., з урахуванням часткової сплати суми боргу в розмірі 513,00 грн.

Єдиний внесок відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону, підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

На підставі ст. 25 Закону позивачем сформована та виставлена вимога про сплату боргу № Ф-441 від 06.04.2012р. на суму 3 148,91грн., яка надсилалася відповідачу. Вказана вимога відповідачем не оскаржувалася.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя - доповідач В.М. Кочан

судді

Пасічник С.С.

Олексієнко М.М.