Ухвала суду № 37922682, 26.03.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4697/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Сапальової Т.В. Матохнюка Д.Б.

секретар судового засідання: Александрова К.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Педченко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення коштів за нанесення моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення коштів за нанесення моральної шкоди.

31 січня 2014 року Вінницьким окружним адміністративним судом постановлено адміністративний позов задовольнити частково. Визнано незаконним та скасовано наказ №177-к про звільнення ОСОБА_4, прийнятий Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області 28 грудня 2011 року. Зобов'язано Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області виконати вимоги частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України та запропонувати ОСОБА_4 іншу роботу в Державній екологічній інспекції у Вінницькій області. Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на користь ОСОБА_4 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 43451 (сорок три тисячі чотириста п'ятдесят одну) гривню 28 копійок. В задоволенні решти вимог відмовлено.

На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Аргументуючи доводи апеляційної скарги відповідач вказує на те, що Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (ЄДРПОУ 37979894) новоутворена установа та не є правонаступником ліквідованої Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (ЄДРПОУ 34939477), відтак відповідача незаконно та необґрунтовано зобов'язано виконати вимоги частини 2 статті 40 КЗпП України. Також, апелянт акцентує на тому, що при звільненні позивача було чітко дотримано вимоги трудового законодавства: за два місяці попереджено позивача про вивільнення працівників в наслідок ліквідації установи, видано наказ №177-К від 28.12.2011 року про звільнення ОСОБА_4

Позивач в письмових запереченнях, які надійшли до суду апеляційної інстанції 24 березня 2014 року (вх. №6376/14) просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які прибули до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, Наказом голови комісії з ліквідації Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 177-к від 28 грудня 2011 року ОСОБА_4 звільнено з посади провідного спеціаліста відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки на державному кордоні, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 26).

Підставою для звільнення позивача слугувала зміна в організації виробництва і праці, а саме ліквідація. Власне, на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 995 від 14 вересня 2011 року "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції" Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано наказ № 359 від 30 вересня 2011 року про ліквідацію спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як встановлено зі змісту постанови Кабінету Міністрів України №995 від 14 вересня 2011 року "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції", новоутворена Державна екологічна інспекція у Вінницькій області є правонаступником прав та обов'язків ліквідованої інспекції (а.с. 32-33).

Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що немає підстав вважати новоутворену установу правонаступником ліквідованої, посилаючись на довідку Головного управління статистики у Вінницькій області №13/4/208 від 24.02.2012 року да довідку з ЄДРПОУ 34939477), в яких зазначено, що дані щодо правонаступництва відсутні, оскільки факт правонаступництва випливає безпосередньо з постанови Кабінету Міністрів України №995 від 14 вересня 2011 року "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції", в пункті 2 якої установлено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї установи, є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Беручи до уваги наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, що утворилася, зобов'язана була вжити заходів по працевлаштуванню працівників Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, що ліквідовувалась, шляхом дотримання порядку, визначеного частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Рішення роботодавця або уповноваженого органу про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України працівника з роботи не можна вважати обґрунтованим, якщо відповідачем не виконано покладений на нього законом обов'язок щодо вжиття заходів до переведення звільненого працівника на іншу роботу.

Оскільки, відповідачем не було дотримано процедури звільнення позивача, що визначена частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, наказ № 177-к від 28 грудня 2011 року не може вважатись законним та належить скасуванню, що обґрунтовано встановлено судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував положення частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України та вийшов за межі позовних вимог, зобов'язавши Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області виконати вимоги частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України та запропонувати позивачу іншу роботу в Державній екологічній інспекції у Вінницькій області, адже поновити позивача на посаді державного екологічного інспектора (провідного спеціаліста) Державної екологічної інспекції у Вінницькій області не можливо.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач просить поновити його на посаді державного екологічного інспектора (провідного спеціаліста), якої не було в штатних розписах Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на 2012 та 2013 роки, оскільки з моменту створення нової установи така посада ліквідована. Тоді як, при ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно створюється нове підприємство. У цих випадках працівник не має права вимагати поновлення його на роботі на утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Правильним також є висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Частиною 2 статті 240-1 Кодексу законів про працю України унормовано, що у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено суду як факт заподіяння такої шкоди, зв'язок шкоди з діями або бездіяльністю відповідача, так і розмір шкоди, заявленої до відшкодування.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 31 березня 2014 року .

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Сапальова Т.В.

Матохнюк Д.Б.