Ухвала суду № 37922476, 06.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 р.Справа № 820/12621/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретарів судового засідання - Мурга С.С., Дудки О.А.,

представника позивача - Радзивіло Л.В.,

представника відповідача - Гиря В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2013р. по справі № 820/12621/13-а

за позовом Приватного підприємства "Охоронне агенство "ІНЕКС"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

09.12.2013 року позивач - Приватне підприємство "Охоронне агентство "ІНЕКС" - звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення №0001142201 від 25.11.2013 року прийняте на підставі Акту перевірки №782/20-34-22-01-05/33291994 від 08.11.2013 року, в повному обсязі; скасувати податкове повідомлення - рішення №0001132201 від 25.11.2013 року, прийняте на підставі Акту перевірки № 782/20-34-22-01-05/33291994 від 08.11.2013 року, в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року адміністративний позов Приватного підприємства "Охоронне агентство "ІНЕКС" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0001142201 від 25.11.2013 року прийняте на підставі Акту перевірки №782/20-34-22-01-05/33291994 від 08.11.2013 року, в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0001132201 від 25.11.2013 року прийняте на підставі Акту перевірки № 782/20-34-22-01-05/33291994 від 08.11.2013 року, в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції позивач подав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просила постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" (податковий номер 33291994) зареєстровано у встановленому законом порядку, як юридична особа, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та свідоцтвом платника ПДВ.

На підставі наказу на перевірку №391 від 28.10.2013 року та направлення на перевірку №347 від 28.10.2013 року податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" (податковий номер 33291994) з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток в частині взаємовідносин з ТОВ "Тат - Інвест" (податковий номер 38220399), ТОВ "Днс Траст" (податковий номер 38264462), ТОВ "Гиг Строй" (податковий номер 38310874) за період з 01.01.2011 року по 30.09.2013 року та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово - господарських операціях підприємства, за результатами якої складено акт №782/20-34-22-01-05/33291994 від 08.11.2013 року.

Згідно висновків акту перевірки №782/20-34-22-01-05/33291994 від 08.11.2013 року податковим органом встановлено порушення позивачем п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV (із змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 87919 грн., в тому числі у 3 кварталі 2012 року на суму 67112, у 4 кварталі 2012 року на суму 20807 грн.; п.п.198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV (із змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 83734 грн., в тому числі за липень 2012 року у сумі 9333 грн., серпень 2012 року у сумі 28167 грн., вересень 2012 року у сумі 26417 грн., жовтень 2012 року у сумі 19817 грн. (т. 1 а.с. 102-122).

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки від 08.11.2013 року 14.11.2013 року подав до податкового органу заперечення на вказаний акт. (т. 1 а.с. 123-130).

Листом від 21.11.2013 року №3933/10/20-34-22-01-16 податковий орган повідомив ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС", про те, що висновки податкового органу зафіксовані у відповідності до норм чинного законодавства України та підлягають залишенню без змін (т. 1 а.с. 131-134).

На підставі акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення - рішення №0001142201 та №0001132201 від 25.11.2013 (т. 1 а.с. 13-14).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача №0001142201 від 25.11.2013 року, №0001132201 від 25.11.2013 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірності винесених податкових повідомлень - рішень, тому суд першої інстанції дійшов висновку про скасування податкових повідомлень - рішень №0001142201, №0001132201 від 25.11.2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки №782/20-34-22-01-05/33291994 від 08.11.2013 року висновки стосовно нереальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Тат-Інвест", ТОВ "Днс Траст", ТОВ "Гиг Строй".

При цьому, податковий орган посилався на акти перевірок контрагентів позивача (т. 1 а.с. 179-191), за висновками яких усі вчинені господарські операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності. Крім того, податковий орган посилається та вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 03.06.2013 року.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 198.4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

За змістом п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З матеріалів справи убачається, що між Позивачем (Довіритель) та ТОВ "Тат - Інвест" (Довірений) 13.06.2012 року укладено договір №130612, за умовами якого Довірений зобов'язується за рахунок Довірителя та від свого імені знайти замовників, які потребують охоронні послуги, провести переговори і забезпечити укладання договорів на надання охоронних послуг (т. 1 а.с. 15-16).

Факт виконання умов укладеного Договору підтверджується звітом Довіреного про виконання договору доручення №1306112 від 13.06.2012 р., актом здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною №408 від 18.07.2012 року, рахунком - фактурою, оборотно - сальдовою відомістю (т. 1 а.с. 18-25).

В якості доказу підтвердження факту оплати за надані послуги позивачем надані платіжні доручення, а саме: №439 від 09.08.2012 року на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн. , № 444 від 13.08.2012 року на суму 46000 грн. в т.ч. ПДВ -7666,67 грн. ( т.2 а.с.124-125).

Між ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" (Довіритель) та ТОВ "Днс Траст" (Довірений) укладено договори доручення від 06.08.2012 №060812 та від 17.07.2012 року №170712, за умовами яких Довірений зобов'язується за рахунок Довірителя та від свого імені знайти замовників, які потребують охоронні послуги, провести переговори і забезпечити укладання договорів на надання охоронних послуг (т. 1 а.с. 26-27, 41-42).

Реальність виконання сторонами своїх зобов'язань по укладеним вище правочинам підтверджується наступними документами: звітом Довіреного, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними №534 від 14.09.2012 року, №633 від 17.09.2012 року, №823 від 21.08.2012 року, №885 від 22.08.2012 року, рахунками - фактури, оборотно - сальдовою відомістю (т. 1 а.с. 29-40, 44-57).

В якості доказу підтвердження факту оплати за надані послуги позивачем надані платіжні доручення, а саме: №520 від 05. 10.2012 року на суму 45500 грн., в т.ч. ПДВ - 7583,33 грн. , № 532 від 09.10.2012 року на суму 30000 грн. в т.ч. ПДВ -5000 грн., № 498 від 18.09.2012 року на суму 20000 грн., в т.ч. ПДВ-3333,33 грн., №495 від 13.09.2012 року на суму 20000 грн., в т.ч. ПДВ -3333,33 грн., №491 від 12.09.2012 року на суму 15000 грн., в т.ч. ПДВ -2500 грн., №483 від 11.09.2012 року на суму 27000 грн., в т.ч. ПДВ -4500 грн., №479 від 07.09.2012 року на суму 30000 грн., в т.ч. ПДВ - 5000 грн. ( т.2 а.с.126-132).

Крім того, між Позивачем (Довіритель) та ТОВ "Гиг Строй" (Довірений) укладено договори доручення від 22.08.2012 року №220812 та від 11.07.2012 року №110712, за умовами яких Довірений зобов'язується за рахунок Довірителя та від свого імені знайти замовників, які потребують охоронні послуги, провести переговори і забезпечити укладання договорів на надання охоронних послуг (т. 1 а.с. 75-76, 90-91).

Факт виконання умов укладених Договорів підтверджується звітом Довіреного, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними №925 від 24.09.2012 року, №965 від 25.09.2012 року, №421 від 22.08.2012 року, рахунками - фактури, оборотно - сальдовою відомістю (т. 1 а.с. 78-89, 93-101).

В якості доказу підтвердження факту оплати за надані послуги позивачем надані платіжні доручення, а саме: №533 від 09.10.2012 року на суму 45000 грн, в т.ч. ПДВ - 7500 грн., №519 від 05.10.2012 року на суму 38000 грн., в т.ч. ПДВ 6333,33 грн., №484 від 11.09.2012 року на суму 17000 грн., в т.ч. ПДВ - 2833,33 грн., №492 від 12.09.2012 року на суму 20000 грн., в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн., №496 від 13.09.2012 року на суму 20000 грн., в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн. ( т.2 а.с. 135-139).

Між позивачем (Замовник) та ТОВ "Гиг Строй" (Виконавець) 27.09.2012 року укладено договір №270912 про надання інформаційно - консультаційних послуг, умовами якого передбачено, що Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги у відповідності з потребами Замовника в рамках дійсного договору відповідної якості та в повному об'ємі (т. 1 а.с. 58-60).

Реальність виконання сторонами своїх зобов'язань по укладеному вище правочину підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними №1051 від 26.10.2012 року, №1003 від 25.10.2012 року, рахунками - фактури, оборотно - сальдовою відомістю (т. 1 а.с. 62-74).

В якості доказу підтвердження факту оплати за надані послуги позивачем надані платіжні доручення, а саме: № 559 від 06.11.2012 року на суму 59000 грн. в т.ч. ПДВ -9833,33 грн., № 571 від 09.11.2012 року на суму 59900 грн., в т.ч. ПДВ -9983,33 грн. ( т.2 а.с.133-134).

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеною накладною юридичного статусу первинного документу, судом не виявлено.

На час видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходилися на обліку в податковому органі, мали статус платників ПДВ, свідоцтва платників ПДВ не були анульовані на момент укладання та виконання угод, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав право на формування витрат по операціях з ТОВ "Тат - Інвест" (податковий номер 38220399), ТОВ "Днс Траст" (податковий номер 38264462), ТОВ "Гиг Строй" (податковий номер 38310874) за перевіряємий період, адже вказані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари, послуги (роботи) були використані в господарській діяльності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Податковим органом ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Тат - Інвест" (податковий номер 38220399), ТОВ "Днс Траст" (податковий номер 38264462), ТОВ "Гиг Строй" (податковий номер 38310874) і які б підтверджували висновки акту перевірки № 782/20-34-22-01-05/33291994 від 08.11.2013 року про вчинення позивачем дій, які руйнують систему оподаткування в України та об'єктивно приводять до порушення інтересів держави та суспільства в цілому.

Під час розгляду справи, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стосовно посилання контролюючого органу на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 03.06.2013 року колегія суддів зазначає наступне.

За змістом цього вироку до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. 28 ч.3, ст. 205 ч. 2 КК України, притягнуто ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Згідно встановлених цим вироком обставин, за участю вказаних осіб у складі організованої групи, що попередньо зорганізувалася у стійке об'єднання для вчинення злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, а також легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, тобто, проведення фінансових операцій з грошовими коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного противоправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження таких коштів, підшукували юридичних осіб реального сектору економіки з метою оформлення з ними безтоварних операцій від імені ТОВ "Тат-Інвест", ТОВ "Днс Траст", ТОВ "Гиг Строй".

При цьому, документи, якими позивач та його контрагенти оформлювали свої господарські операції, не досліджувалися під час розгляду вищевказаної кримінальної справи судом, реквізити цих документів відсутні у переліку документів, наведених у вироку, а самі акти перевірок контрагентів позивача взагалі не значаться у цьому вироку серед досліджених доказів.

Як випливає з ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України , вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зазначає, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду кримінальної справи, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вищевказаний вирок не містить встановлених обставин щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які б в силу ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребували б доказування.

Таким чином, висновок податкового органу про підтвердження порушень, зафіксованих в Акті перевірки, фактом притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. 28 ч.3, ст. 205 ч. 2 КК України, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є безпідставним, оскільки обставини, наведені у постановах, не є преюдиціальними, вказані в них порушення не є аналогічними тим, які інкримінуються Приватному підприємству "Охороненне агенство "ІНЕКС".

Крім того, копія вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 03.06.2013 року (Т. 1 а.с. 199-209) не містить відмітки суду про набрання ним законної чинності цим вироком.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії справ є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, зазначені відповідачем в акті перевірки обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару та послуг від контрагентів та сформовано податковий кредит на підставі виписаних контрагентами податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

В зв'язку з тим, що податковий орган не мав належних підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач також не мав правових підстав для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001142201 від 25.11.2013 року, №0001132201 від 25.11.2013 року.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2013р. по справі № 820/12621/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 11.03.2014 р.