Постанова № 37922202, 11.03.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 року Справа №810/570/14-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання- Луценко К.Ю.;

за участі:

представника позивача- Бабіна В.С. (довіреність б/н від 27.05.2013 р.);

представника відповідача- Літвінова О.А. (довіреність №19/4-10 від 09.09.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "До енд ко Київ"

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «До енд ко Київ» з вимогами до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2013 р. №0002801510, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1000720,20 грн. та №0002811510 про застосування штрафних санкцій у сумі 77 465,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою позивача з висновками акта камеральної перевірки від 21.10.2013 р. №292/15-1/20582919 про начебто виявлення порушення термінів сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств за 2013 р. та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити, вказавши, що відповідно до п.57.1 ст.57 ПКУ позивач набув статусу платника авансових внесків з податку на прибуток підприємств. За підсумками звітного 2012 р. мав надміру сплачений податок на прибуток в сумі 27489923,16 грн. Листами №67 та №58 від 14.01.2013 р. та 18.01.2013 р. звертався до податкового органу стосовно зарахування зайво сплаченої суми з податку на прибуток в рахунок авансових платежів із вказаного податку в 2013 р. З огляду на приписи положень п.87.1 ст.87 ПКУ вважає, що суму надміру сплаченого податку може бути не тільки повернуто, але і спрямовано на погашення грошових зобов’язань платника податків тому, на його думку, відповідач не мав законних підстав для винесення рішень про нарахування штрафу, а повинен був зарахувати зайво сплачені кошти у якості авансових внесків певного податку.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, обґрунтовуючи свою позицію тим, що за наслідками камеральної перевірки позивача податковим органом було виявлено несвоєчасну сплату самостійно визначеного зобов’язання з авансових внесків з податку на прибуток, у зв’язку з чим було застосовано відповідні санкції в залежності від терміну прострочення, вважає прийняті рішення законними, а заявлені вимоги безпідставними.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 ПК України працівником Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено камеральну перевірку ТОВ "До енд ко Київ" на предмет своєчасності сплати податку на прибуток, результатом якої стало складання акту перевірки від 21.10.13 р. №292/15-1/20582919. В ході перевірки було виявлено, що позивачем несвоєчасно здійснено оплату зобов’язання з авансових внесків з податку на прибуток. Так, сума авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 163214 грн. була сплачена 30.04.13 р. (граничний термін сплати 20.01.13 р.); авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 937867 грн. сплачений 30.05.13 р. (граничний термін сплати 20.02.13 р.) ; 780504 грн.- 30.08.13 р. (граничний термін для сплати 30.05.13 р.; 780504 грн.-30.06.13 р. (30.03.13 р.); 780504 грн. -30.07.13 р. (30.04.13 р.); 780504 грн. -30.08.13 р. (30.06.13 р.); 780504 -30.08.13 р.- (30.07.13 р.); 774653 грн. -28.01.13 р. (20.01.13 р.)

Як встановлено судом, рішенням по адміністративній справі №810/424/13-а від 02.04.2013 р. було задоволено вимоги ТОВ "Київ-Кетерінг", правонаступником якого є позивач, про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача №38 від22.01.2013 р. про сплату авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 937867 грн. та зобов'язано відповідача здійснити зарахування суми переплати податку на прибуток в рахунок авансового внеску із вказаного податку лише за один місяць,- січень 2013 р. Вказане рішення набуло законної сили 13.06.2013 р. Тобто обставини щодо відмови податкового органу зарахувати надміру сплачені грошові кошти позивача у якості авансових платежів з податку на прибуток вже були предметом розгляду в іншій справі.

Таким чином, на момент розгляду даної справи суду були представлені, як рішення суду у справі №810/424/13-а, так і акт камеральної перевірки позивача від 21.10.2013 р. №292/15-1/20582919, яким було виявлено несвоєчасну сплату самостійно визначених позивачем зобов’язань - авансових платежів з певного податку за 2013 р.

Вирішуючи даний спір, суд виходив із такого: критерії, за якими визначено коло платників авансових внесків з податку на прибуток, наведено в п. 57.1 ст.57 ПКУ.

Авансовий внесок з податку на прибуток починаючи з 01.01.2013 р. щомісяця сплачують суб'єкти господарювання, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період перевищують 10 млн. грн. Розрахунок авансових внесків, які слід сплачувати у наступні 12 місяців, платникам податку необхідно подавати у складі річної декларації з податку на прибуток.

Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Розмір авансового внеску становить не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку на прибуток за попередній звітний податковий рік (2012 р.). За січень - лютий 2012 р. авансовий внесок платникам податку необхідно було сплачувати у розмірі 1/9 нарахованої суми податку, задекларованої за підсумками дев'яти місяців 2012 р.

Платники податку, які за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримали прибутку або понесли збитки, податкові зобов'язання не нараховували і не мали базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, але за підсумками I кварталу отримали прибуток, повинні були подати декларацію з податку на прибуток за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплат податкових зобов'язань.

З 01.01.2013 р. було запроваджено новий порядок подання звітності та сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток. Законом України від 24.10.2013 р.№ 657-VII було внесено зміни до п.152.9 ст.152 ПКУ, який визначає податкові періоди з податку на прибуток.

Визначено, що для цілей розділу ІІІ ПКУвикористовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у п.57.1ст.57 ПКУ.

В листі №1097, серед іншого, надано роз’яснення щодо граничних термінів подання податкової звітності за 2013 рік. Згідно з п.57.1 ст.57 ПКУ, обов’язок щодо подання квартальної податкової декларації встановлено лише для тих платників податків, які за підсумками 2012 податкового року не отримали прибуток або отримали збиток, податкові зобов’язання не нараховували і не мали базового показника для визначення авансових внесків, а за підсумками першого кварталу 2013 податкового року отримали прибуток. При цьому такий обов’язок настав лише починаючи з податкової декларації за перше півріччя 2013 р. Право подавати квартальну податкову декларацію було встановлено для платників податків, які сплачували авансові внески, але за підсумками першого кварталу 2013 р.не отримали прибуток або отримали збиток.

Відповідно до п.49.18 ПКУ, податкові декларації повинні подаватися за базовий звітний період, що дорівнює:календарному кварталу–протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу; календарного року–протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 87.1 ст. 87 Податкового кодексу передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит) та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу можна здійснити також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі заяви платника) до відповідних бюджетів.

Для сплати платниками щомісячних авансових внесків з податку на прибуток було виділено спеціальні коди бюджетної класифікації. У зв'язку з цим Держказначейством України відкриті відповідні рахунки (наказ №19).

Спрямування надміру сплачених сум з одного платежу в погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів здійснюється виключно на підставі заяви платника податку відповідно до Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом №974/1597/499.

Обов'язковим реквізитом такої заяви є визначення платником напрямів перерахування коштів, що повертаються як надміру сплачені. Таким чином, надміру сплачені суми зобов'язань з податку на прибуток можна спрямувати на сплату щомісячних авансових внесків з цього податку на підставі поданої заяви, яка містить необхідну інформацію. Аналогічну думку викладено і в листі №4420/6/15-14-13. від 01.04.2013 р.

Для сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток для відповідних платників наказом Мінфіну України від 17.01.2013р. №19 було виділено спеціальні коди бюджетної класифікації. Тому в заяві, що подається до територіального органу Міндоходів України, платнику податку необхідно зазначати код бюджетної класифікації з податку, на якому є переплата, та код бюджетної класифікації, в рахунок якого така переплата спрямовується. Зарахування надміру сплачених грошових зобов’язань з податку на прибуток у рахунок сплати щомісячних авансових внесків можна здійснити на підставі відповідної заяви про таке зарахування, яка подається до територіального органу Міндоходів України за місцем реєстрації платника податку.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, у порядку та в строки, визначені податковим законодавством.

Як зазначалося вище, авансові внески вважаються узгодженим грошовим (податковим) зобов'язанням.

За несплату або несвоєчасну сплату авансових внесків передбачено відповідальність, встановлену ст. 126 ПКУ, тобто такі самі санкції, як і за несплату узгодженого зобов'язання з податку на прибуток.

Так, відповідно до п.126.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;

при затримці понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

При цьому якщо після закінчення встановлених строків погашення узгодженого грошового зобов'язання оплату не здійснено, то на суму податкового боргу нараховується пеня за кожен день прострочення із розрахунку 120 % річних облікової ставки Нацбанку України (пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ.

Відмовляючи у задовленні позовних вимог, суд виходив із того, що по-перше, рішення суду, яким було зобов’язано податковий орган вчинити певні дії- зарахувати надміру сплачені кошти набуло законної сили 13.06.2013 р.; по-друге, у рішенні суду було зобов’язано відповідача здійснити зарахування грошових коштів позивача лише у січні 2013 р.

Таким чином, на думку суду, до набуття законної сили рішення суду у справі №810/424/13-а, позивач повинен був своєчасно сплачувати авансові платежі з податку на прибуток, згідно узгоджених з відповідачем податкових зобов'язань, тим більше, що рішення суду стосувалось зарахувань лише за січень 2013 р.

Крім того, заяву про зміну напрямів перерахування коштів (зарахування їх у якості авансових платежів), тобто перерахування коштів з одного рахунку та інший, необхідно було привести у відповідність із змінами №19 до наказу Мінфіна України від 17.01.2013 р., позаяк для сплати платниками щомісячних авансових внесків з податку на прибуток виділено спеціальні коди бюджетної класифікації, у зв'язку з чим Держказначейством України відкриваються відповідні рахунки.

Згідно із змінами від 17.01.2013 р. №19 до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.201 в заяві про зарахування надміру сплачених коштів у якості авансових платежів повинно бути зазначено код бюджетної класифікації з податку, на якому є переплата, та код бюджетної класифікації, в рахунок якого така переплата спрямовується, що позивачем зроблено не було. Оскільки Наказ №19 Міністерства фінансів України від 17.01.2013 р. стосуються податкового періоду, за який виникло спірне зобов'язання з податку на прибуток підприємства позивача, а також ураховуючи те, що положення наказу деталізують механізм зарахування таких коштів до державного бюджету, він підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Вказаний наказ є підзаконним нормативним актом, який деталізує положення статті 87 ПКУ.

Суд звертає увагу, що існування підзаконних нормативних актів у правовій системі зумовлено багаторівневою структурою самих суспільних відносин, що потребують як законодавчого врегулювання, так і вторинного, більш детального і конкретизуючого нормативного регулювання з метою оперативного вирішення питань в окремих сферах життєдіяльності суспільства.

Сумнів щодо застосування підзаконного нормативно-правового акту може виникнути лише у разі його неузгодженості із законом, в інших випадках він застосувається одночасно із законом, який регулює спірні відносини.

Таким чином, у податкового органу були наявні підстави при виявленні факту несвоєчасної сплати самостійного визначеного позивачем грошового зобов’язання застосувати до порушника штрафні (фінансові) санкції, передбачені чинним законодавством.

З огляду на все вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 березня 2014 р.