Ухвала суду № 3791701, 06.04.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

Львівський апеляційний адміністративний суд

у х в а л а

Іменем  україни

6 квітня 2009 року№22а-5202/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засіданняСтарунського Д.М.,

Олендера І.Я., Заверухи О.Б.,

Троцькому Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 11 грудня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галбрухт» до Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

ТзОВ «Галбрухт» 02.11.2007 року звернулося до господарського суду Львівської області з адміністративним позовом , в якому просить визнати неправомірним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Жидачівському районі Львівської області №0000292320/0/7917 від 06.06.2007 року.

В позовній заяві покликається на те, що висновки відповідача є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а прийняте податкове повідомлення-рішення – неправомірним. Вважає, що жодних порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем не допущено, ті порушення, про які зазначає відповідач не ґрунтуються на документальних доказах, а тому проведені донарахування є безпідставними.

Постановою господарського суду Львівської області від 11 грудня 2007 року позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000292320/0/7917 від 06.06.2007 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ в Жидачівському районі Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову господарського суду Львівської області від 11 грудня 2007 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги норми пп.7.2.1., 7.2.3., 7.2.4. п.7.2. пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст..7, ст..9 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чим порушено норми матеріального права. Зазначає, що за порушення вищевказаних норм правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені в апеляційній скарзі вимоги підтримує та просить їх задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги не визнав та просить відмовити в її задоволенні, а постанову господарського суду Львівської області від 11 грудня 2007 року залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками відповідача в період з 27.04.2007 року по 15.05.2007 року була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.12.2006 року за результатами якої було складено акт №441/23-1/30680112 від 23 травня 2007 року.

В акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення пп.7.2.1., 7.2.3., 7.2.4. п.7.2., пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст..7, ст..9 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, а саме, позивачем відображено у податковому обліку податкові накладні, одержані від ПП «Техноресурс Пром» при придбанні у останнього товарно-матеріальних цінностей за договором поставки №23\01-04ЧМ від 23 січня 2004 року, при тому, що установчі та реєстраційні документи останнього визнані недійсними заочним рішенням Голосіївського районного суду від 15 листопада 2006 року у справі №2-4253, тому це підприємство не мало права виписувати податкові накладні.

На підставі акту перевірки ДПІ в Жидачівському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292320/0/7917 від 06.06.2007 року, яким визначено загальну суму податкового зобов’язання в розмірі 163724,00 гривень, в тому числі 109149,00 гривень за основним платежем (ПДВ) та 54545,00 гривень штрафних санкцій.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Техноресурс Пром" зареєстроване як платник ПДВ 24.07.2003р., свідоцтво платника ПДВ №37063000.

03.04.2004 року це свідоцтво було анульовано Голосіївською ДПІ м. Києва у зв’язку із реорганізацією цього підприємства. Натомість у встановленому порядку цьому підприємству (після його реорганізації) було видане інше свідоцтво платника ПДВ -№37080060 від 15.04.2004 року, реквізити якого і зазначено у податкових накладних, наданих ПП "Техноресурс Пром" покупцю (позивачу) у період, коли здійснювались поставки товару. Та обставина, що спочатку постачальник - ПП "Техноресурс Пром" в податкових накладних, що надавались покупцю (позивачу) на кожну партію (поставку) товару, помилково вказував реквізити старого свідоцтва платника ПДВ, однак пізніше, зауваживши свою технічну описку щодо зазначених реквізитів, направив йому (покупцю) виправлені податкові накладні, не змінивши при цьому жодної істотної умови поставки - вартість, обсяг, номенклатуру, дату кожної із поставок,  на думку колегії суддів , не вплинула на податкові зобов'язання покупця (ТзОВ «Галбрухт») та на розрахунки цього підприємства із бюджетом.

Колегія також відзначає правомірність виписування продавцем податкових накладних у зазначений період, оскілки він був належним чином зареєстрований як платник ПДВ, а недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки, не роблять цю накладну недійсною та не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу,так як здійснення позивачем вказаних господарських операцій достовірно підтверджується матеріалами справи.

Зазначене також не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення відповідача, оскільки згідно абз.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту.

Згідно ч.2 ст.104 ЦК України та ч.2 ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" юридична особа вважається припиненою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, причому способів припинення юридичної особи законом передбачено лише два — за допомогою реорганізації або ліквідації.

Статтею 38 Закону визначено процедуру ліквідації юридичної особи на підставі судового рішення, не пов’язаного із банкрутством. Згідно ч.1 ст.18 Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до єдиного державного реєстру, були внесені до нього (ПП "Техноресурс Пром" отримало код ЄДРПОУ), то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

До моменту виключення з державного реєстру юридична особа користується всіма правами, наданими їй законом, незалежно від наявності судового рішення про визнання недійсними її установчих документів, позаяк втрата статусу юридичної особи настає не з моменту набрання чинності згаданого рішення суду, а з моменту виключення з державного реєстру, що є неможливим без належно проведеної процедури ліквідації. Доказів про виключення ПП "Техноресурс Пром" з державного реєстру відповідач не представив.

Отже, всі правочини, вчинені юридичною особою з моменту її державної реєстрації (тобто з моменту створення і набуття прав юридичної особи) та до моменту виключення такої особи з державного реєстру (моменту припинення юридичної особи), незалежно від наявності судових рішень про визнання недійсними установчих документів, були вчинені юридичною особою, яка мала право- та дієздатність, необхідну для вчинення нею правочинів. Юридична особа не може бути обмежена навіть за рішенням суду в праві виконувати певну діяльність, якщо у неї є інші, додаткові, підстави (наприклад, ліцензія).

Згідно п.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач не навів належних та допустимих доказів правомірності та підставності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 11 грудня 2007 року у справі №13/340А – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяД.М. Старунський

СуддіІ.Я. Олендер

О.Б. Заверуха