Постанова № 3791684, 27.04.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

27 квітня 2009 р.                                                                                      Справа № 2-а-1196/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Курко Олега Петровича,

при секретарі судового засідання:   Савченко Олені Олегівні 

за участю представників сторін:

позивача      :     Чаплигіна А.В., Ільчук О.В.

відповідача 1 :   Корнійчук С.П.

відповідача 2 :   Роздобудько П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля"  

до:   1. Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції, 2. державної податкової адміністрації у Вінницькій області 

про: визнання протиправними дій та скасування рішень

ВСТАНОВИВ :

 Подано позов про визнання протиправним та скасування рішення Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000952330/0 від 08.12.2008р. про застосування до позивача 89201,55 грн. штрафних (фінансових) санкцій та рішення державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 29.01.2009р. № 1657/10/25-009 про результати розгляду первинної скарги.

Дані вимоги мотивовано тим, що планова перевірка господарської одиниці позивача проведена податковими органами без достатніх на те підстав та повноважень, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні", оскільки повідомлення про проведення такої перевірки не було надіслане позивачу за 10 днів до її початку. Крім того,  рішення відповідачем 1, підтримане відповідачем 2 прийняте всупереч вимог Закону України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у зв’язку з відсутністю будь яких порушень з боку товариства.

Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених письмово та доданих до матеріалів справи, зазначивши, про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно рішення № 0000952330/0 від 08.12.2008р. за порушення  пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідач 2 - ДПА у Вінницькій області вимоги позивача також не визнав, звернувши увагу на той факт, що в межах повноважень, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Законом України "Про державну податкову службу", органи ДПС мають право здійснювати контроль за порядком проведення готівкових розрахунків за товари та послуги. Перевірка належної позивачу АЗС здійснювалась у відповідності до згаданих правових актів, а тому є законною, а рішення про застосування штрафних санкцій правомірним.

В процесі розгляду справи позивачем 17.03.2009р. подана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд визнати незаконними дії ДПА у Вінницькій області з проведення планової перевірки  ТОВ "Поділля" 12.11.208р.; визнати протиправним та скасувати рішення Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000952330/0 від 08.12.2008р. та рішення державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 29.01.2009р. № 1657/10/25-009 про результати розгляду первинної скарги.

Заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом на підставі положень ст. 51 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що за результатами проведеної працівниками ДПА у Вінницькій області перевірки за дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій господарської одиниці - АЗС "ТНК", розташованої на 70-му км траси "Вінниця-Житомир" в с. Комсомольське, Козятинського району, висновки якої  відображені в акті перевірки від 12.11.2008р., відповідачем 1 прийнято рішення про застосування до ТОВ "Поділля"  штрафних (фінансових) санкцій № 0000952330/0 від 08.12.2008р. на суму 89201,55 грн. за порушення пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг":

За змістом частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень.

Даючи правову оцінку діям відповідача 2 про проведенню згаданої перевірки суд в першу чергу звертає увагу на те, що статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від  04.12.90  р.  N 509-XII ( 509-12 ).

Згідно п. 2 ст. 11 даного Закону органи державної   податкової  служби  у  випадках,  в  межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Статтею 16 даного Закону визначено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону, а відповідно до частини 4 вказаної статті планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Стосовно перевірок суб'єктів господарювання щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій органами державної податкової служби, то згідно з пунктом 3.1. Наказу ДПА України від 27.05.2008, № 355 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків"  працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством.

Тобто, у межах повноважень, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" органи Державної податкової служби проводять планові перевірки згідно з затвердженими керівником податкових органів планами-графіками і за наявності направлень на перевірку.

Статті 15 та 16 Закону про РРО не містить механізму та умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових виїзних перевірок,  посилаючись  на інші норми законодавства, якими в даному випадку є положення пунктів 1 ч. 1, ч. 2 ст. 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

За приписами згаданих норм посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку; направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Як свідчать матеріали справи перевірка позивача проведена на підставі затвердженого  Плану перевірок на листопад місяць 2008 року  (а.с. 79-81) та здійснена посадовими особами ДПА у Вінницькій області у відповідності до належним чином оформлених направлень № 803588 та № 803589 від 06.11.2008р. Тобто є правомірною.

При цьому слід зауважити, що у питаннях застосування реєстраторів розрахункових операцій Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є спеціальним, а тому інші акти законодавства, у тому числі й Закон України "Про державну податкову службу в Україні", застосовуються тільки в частині, не врегульованій Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Норми статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"  щодо обов’язкового письмового повідомлення за 10 днів до проведення планової перевірки застосовуються лише в частині перевірок платників податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати  ним  податків  та  зборів  (обов'язкових  платежів), а не у випадку перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, що мало місце в даній справі.  Наявність плану-графіка перевірок та направлень на її проведення в розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Наказу ДПА України від 27.05.2008, № 355  надає податковому органу право на проведення планової перевірки суб’єкта господарювання. ДПА у Вінницькій області 12.11.2008р. проведено перевірку позивача в межах наданих повноважень та у спосіб що відповідає законам України.

Таким чином доводи позивача про незаконність дій ДПА у Вінницькій області щодо проведення планової перевірки не є обґрунтованими, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо решти позовних вимог про  скасування рішень Козятинської ОДПІ від 08.12.2008р. № 0000952330/0 та рішення ДПА у Вінницькій області від 29.01.2009р. № 1657/10/25-009 слід зазначити наступне.

 Як вбачається з акту перевірки від 12.11.2008р., підставою для застосування штрафних санкцій до позивача було порушення:

- п.п 1,2  ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" що полягало  в не проведені через РРО та не видачі  розрахункового документа при проведені розрахункової операції на суму покупки 27,50 грн.;

- п. 13 ст. 3 цього  ж Закону, що полягало  в незабезпечені відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, невідповідність склала 1145,86 грн.;

- п. 1,2 ст. 3 Закону про РРО, а саме, при продажу паливно мастильних матеріалів згідно відомостей на загальну суму 16666,95 грн., розрахункові операції, що підтверджують продаж у безготівковій формі оплаті проводились без застосування реєстратора розрахункових операцій та нероздрукування відповідних розрахункових документів.

Суд визнає заявлені вимоги обґрунтованими лише щодо останнього, з наведених порушень,  виходячи з такого.

Виявлені порушення, на думку перевіряючих, полягали в тому, що позивачем при продажу паливно - мастильних матеріалів за період з 31.10.2008р. по 12.11.2008р. згідно відомостей на суму 16666,95 грн. розрахункові операції не проведено через реєстратор розрахункових операцій та відповідні розрахункові документи не роздруковано та не видано. А фінансові санкції за дане порушення застосовані згідно п. 1 ст. 17 Закону України  "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"  в п’ятикратному розмірі  суми непроведеної операції 16666,95 х 5 = 83334,75 грн.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 цього Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Умовою застосування даного положення Закону є здійснення суб’єктом господарювання розрахункової операції з видачею розрахункового документа.

Визначення поняття "розрахункова операція" дано в абзаці 3 статті 2 Закону № 265, якою визнається приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з п’ятнадцятим абзацом ст. 2 Закону про РРО розрахунковий документ –документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) грошових коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, та зареєстрований в установленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений від руки.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та підприємствами ( організаціями) існували договірні стосунки, за якими ТОВ "Поділля" поставляло (передавало) протягом вказаного в акті періоду у власність Споживачам паливно-мастильні матеріали.

Порядок  організації  та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів визначений Інструкцією     про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України та Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики 20.05.2008р.  N 281/171/578/155.

Пунктом 10.3 цієї Інструкції визначений порядок відпуску нафтопродуктів, який проводиться у таких формах:

- за готівку ( п. 10.3.1);

- за відомостями (п. 10.3.2);

- за талонами ( п. 10.3.3);

- за платіжними картками (п. 10.3.4).

Умовою використання РРО при здійсненні розрахунків можливе лише під час відпуску нафтопродукту  власникам автотранспорту за готівку, що прямо випливає зі змісту п. 10.3.1 Інструкції № 281/171/578/155.

Як передбачено пунктами 10.3.2.1, 10.3.2.1 Інструкції відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою N 16-НП. Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка  ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія.

В даному випадку відпуск нафтопродуктів ТОВ "Поділля" здійснювалось згідно відомостями, про що зазначено в акті перевірки. А розрахунки за отриману продукцію здійснені  Споживачами в повному обсязі в безготівковому вигляді шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок  Постачальника, про що свідчать оригінали оглянутих в судовому засіданні платіжних документів та банківських виписок.

Таким чином факт відпуску за договором поставки оплачених через банківську установу паливно-мастильних матеріалів на АЗС за відомостями не є засобом валютно-фінансових відносин, а самі відомості не є платіжними документами, і, відповідно, такі дії не є розрахунковою операцією в тому розумінні, в якому це вжито в Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки за місцем реалізації нафтопродуктів відповідні розрахунки в будь-якій формі не проводились, розрахункові документи не оформлялись і перерахування коштів не відбувалось.

Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлені випадки, коли РРО не використовується ( статті 9 та 10), зокрема, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Дійсно, норми Закону про РРО зобов’язують суб’єкта господарювання проводити розрахункові операції при продажі товарів, що відбуваються у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо через реєстратор розрахункових операцій, оскільки в такому разі відбувається юридична фіксація договірних стосунків, і відповідно  настають  наслідки для платника щодо сплати податків і зборів за реалізацію такої продукції чи наданні послуг.

Відомість на відпуск нафтопродуктів не є формою оплати, а відтак і розрахунковим документом, договірні стосунки між позивачем та покупцем нафтопродуктів оформлені цивільно-правовою угодою, виконання якої підтверджується відповідними первинними податковими та платіжними документами, і враховуючи те, що дана операція взагалі не є розрахунковою, тому і відповідно не підлягає регулюванню Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Таким чином застосовання відповідачем 1 штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваного рішення на суму 83334,75 грн. є протиправним, а саме рішення в цій частині підлягає скасуванню.

В решті ж оскаржуване  рішення є обґрунтованим, оскільки порушення позивачем вимог  пунктів 1, 2, 13, статті 3 Закону України  "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо непроведення розрахункової розрахункової операції на суму покупки в розмірі 27,50 грн., а також незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО ( невідповідність 1145,86 грн.) підтверджене як  матеріалами справи: актом перевірки, письмовими поясненнями оператора АЗС Чорновуса В.В. так і поясненнями бухгалтера підприємства, наданими в судовому засіданні.

Позивачем не наведено обґрунтованих доводів в підтвердження власних вимог в цій частині оскаржуваного рішення, а тому, відповідно, позов в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5866,8 грн. задоволенню не підлягає, оскільки такі застосовані правомірно.

Що ж до вимоги позивача в частині скасування рішення державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 29.01.2009р. № 1657/10/25-009, то слід зазначити, що воно прийняте за результатами розгляду первинної скарги ТОВ "Поділля" на рішення Козятинської ОДПІ № 0000952330/0, в задоволенні якої товариству відмовлено. А оскільки оскаржуване рішення  Козятинської ОДПІ в судовому порядку визнане протиправним в сумі 83334,75 грн. за порушення п.п. 1,2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", тому і рішення ДПА у Вінницькій області від 29.01.2009р. № 1657/10/25-009 також підлягає  скасуванню в цій частині.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами лише в частині доведена правомірність  власних рішень, у зв’язку з чим суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а понесені позивачем судові витрати -  розподілу в порядку, встановленому ч. 3 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та частково скасувати рішення Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000952330/0 від 08.12.2008р. про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 83334,75 грн. за порушення п.п. 1,2 ст. 3  Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та рішення державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 29.01.2009р. № 1657/10/25-009  в цій же частині.

В решті позовних вимог - відмовити.

Присудити позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Поділля" ( код ЄДРПОУ 30808349) з Державного бюджету України 1,70 грн.  судових витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  29.04.09 

Суддя                                                                     Курко Олег Петрович