Постанова № 3791626, 30.04.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

30 квітня 2009 р.                                                                                      Справа № 2-а-10123/08

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Курко Олега Петровича,

при секретарі судового засідання:   Савченко Олені Олегівні 

за участю представників сторін:

позивача      :   Якимчук В.І., Куленко О.Я., Пилипчак С.В.

відповідача :    Корнійчук С.П., Заічко Т.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом: закритого акціонерного товариства "АКВ Українське каолінове товариство"  

до:   Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції 

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

 Подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень Козятинської ОДПІ від 20.02.2008р. № 0000102301/0, від 25.04.2008р. № 0000102301/1 та від 04.07.2008р. № 0000102301/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 794435 грн. за серпень та вересень 2007 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на правомірність включення до складу податкового кредиту суму  податку на додану вартість при ввезені обладнання згідно договорів оренди в розмірі 794435 грн., оскільки сплата ПДВ за товар, що був імпортований підтверджується належними вантажними митними деклараціями.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених письмово та доданих до матеріалів справи, зазначивши, що  ввезене ЗАТ "АКВ Українське каолінове товариство" обладнання не є придбаним, а лише отриманим у користування, а тому суми податку на додану вартість, що сплачені при його ввезені до податкового кредиту не відносяться. Вважає оскаржувані рішення Козятинської ОДПІ законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні в задоволенні позову представники відповідача просили відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що за результатами проведеної Козятинської ОДПІ позапланової виїзної документальної перевірки ЗАТ "АКВ Українське каолінове товариство" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2007 року, висновки якої відображені в акті перевірки № 34-23-33697003 від 15.02.2008р., відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102301/0 від 20.02.2008р., яким  зменшено суму бюджетного відшкодування за 8 міс. 2007 року в розмірі 411366 грн. та за 9 міс. 2007 року в розмірі 383069 грн., що загалом складає 794435 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку спочатку до Козятинської ОДПІ та в подальшому до ДПА у Вінницькій області. За результатами розгляду як первинної так і повторної скарги позивача, які залишені податковими органами без задоволення, відповідачем, не змінюючи суми, змісту та мотивів зменшення бюджетного відшкодування, 25.04.2008р. винесено податкові повідомлення - рішення № 0000102301/1 та 04.07.2008р. № 0000102301/2 відповідно, що  є предметами цього спору.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для винесення оскаржуваних рішень, було порушення, на думку податкової інспекції, п.п. 7.4.1 п. 7.4; п.п. 7.7.2а) п. 7.7 ст.  7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2007 року на 411366 грн. та за вересень 2007 року 383069 грн.

А саме проведеною перевіркою встановлено, що ЗАТ "АКВ Українське каолінове товариство" згідно укладених з іноземною компанією договорів оренди обладнання, безпідставно включило до складу податкового кредиту зазначені вище суми податку на додану вартість, оскільки податковий кредит формується виключно за операціями з придбання основних фондів, а не в разі їх отримання в тимчасове користування., що мало місце з позивачем.

Однак, з таким висновком суд не може погодитись, та вважає прийняті на підставі акту перевірки від 15.02.2008р. оскаржувані податкові  повідомлення-рішення протиправними з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно договорів оренди від 25.05.2007р., укладених з нерезидентом компанією "Амбергер Каоліноверку - Едуард Кік ГмбХ ко КГ" Німеччина (орендодавець)  та згідно вантажних митних декларацій ІМ 40 № 401000007/7/203366; ІМ 40 № 401000007/7/203259;  ІМ 40 № 401000007/7/203141;  ІМ 40 № 401000007/7/203954; ІМ 40 № 401000007/7/203953 позивач імпортував на митну територію України основні засоби - обладнання для здійснення робіт на території ЗАТ "АКВ Українське каолінове товариство".

Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку із ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави та іншими договорами, що не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів (абзаци другий та третій пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР).

Тобто в розумінні даної норми закону операції з імпорту обладнання, орендованого позивачем є об’єктом оподаткування, до якого застосовується повна ставка ПДВ.

Правила формування податкового кредиту визначаються п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, при цьому згідно з пп. 7.4.1 цього пункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш як на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п 7.2.7 п. 7 ст. 7 Закону України про ПДВ  у  разі  імпорту  товарів  на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

А згідно підпунктом 7.5.2  датою виникнення права платника податку на податковий кредит для  операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6  цієї  статті, тобто дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку,  що  підлягає  сплаті.

Як зазначено в п.п. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В судовому засіданні встановлено та відповідачем не оспорюється що надані позивачем вантажні митні декларації оформлені належним чином, а визначені в них суми податку на додану вартість перераховані до бюджету в повному обсязі.

Закон України "Про податок на додану вартість" не містить жодних застережень щодо включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість під час тимчасового ввезення на митну територію України товарів, обладнання, тощо. Визначальним фактором для формування податкового кредиту в цьому випадку є подальше використання придбаного обладнання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.  І єдиною підставою його не включення є не підтвердження витрат зі сплати ПДВ митними деклараціями, чого в процесі розгляду справи встановлено не було.

Враховуючи те, що операції з ввезення обладнання за договором оренди з метою оподаткування прирівняно до імпорту, а також те, що податковий кредит звітного періоду формується із сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника, тому сплачений позивачем ПДВ на дату подання митних декларацій в розмірі  794435 грн. правомірно включений до  податкового кредиту.

Такої ж думки і ДПА України, що відображена в листі від 12.04.2005р. № 3719/5/15-2316, відносно права платників ПДВ на податковий кредит по операціях  з ввезення  за договорами лізингу.

Тобто висновок податкового органу що отримані в користування (а не придбані) основні засоби не включаються до складу податкового кредиту є хибним, оскільки Закон про ПДВ не ставить в залежність виникнення права платника податку на податковий кредит від придбання чи отримання в тимчасове користування товарів (обладнання), тому що єдиною підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту в даному випадку є належним чином оформлена та подана митна декларація. Тим більше, що таке обладнаня використовується в господарській діяльності товариства, і в подальшому було придбане шляхом укладення 01.12.2007р. з  компанією нерезидентом (орендодавцем) "Амбергер Каоліноверку - Едуард Кік ГмбХ ко КГ"  договорів купівлі - продажу.

З метою з’ясування обставин зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях та відповідності акту перевірки, та підставі якого такі рішення були прийняті, фактичним даним бухгалтерського та податкового обліку, суд згідно ст. 81 КАС України ухвалою від 03.09.2008р. призначив по справі  судово-бухгалтерську експертизу.

Висновком № 3587 від 05.03.2009р. судово-бухгалтерської експертизи, проведеної Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз документально та нормативно не підтверджено висновок акту перевірки № 34-23-33697003 від 15.02.2008р. щодо завищення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість ЗАТ "АКВ Українське каолінове товариство" в розмірі 794435 грн. за ВМД ІМ 40 № 401000007/7/203366; ІМ 40 № 401000007/7/203259;  ІМ 40 № 401000007/7/203141;  ІМ 40 № 401000007/7/203954; ІМ 40 № 401000007/7/203953. Також не підтверджено  висновок податкового органу щодо завищення позивачем суму бюджетного відшкодування по ПДВ за серпень 2007 року на 411366 грн. та вересень 2007 року на 383069 грн., всього на загальну суму 794435 грн.

Суд, оцінюючи вказаний висновок проведеної експертизи вважає, що він відповідно до ст. 70 КАС України є належним та допустимим доказом, так як стосується самого предмету доказування та відповідає встановленим в ході судового засідання обставинам. А тому погоджується з міркуваннями експерта  та вважає, що зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування позивачу в розмірі  794435 грн. є безпідставним.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача та встановлені у справі обставини правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого згідно ВМД  податку на додану вартість в сумі 794435 грн.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ від 20.02.2008р. № 0000102301/0, від 25.04.2008р. № 0000102301/1 та від 04.07.2008р. № 0000102301/2 - визнанню протиправними та скасуванню.

Матеріали справи підтверджують  понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. та 5442,72 грн. витрат, пов’язаних з проведенням  судово-бухгалтерської експертизи, призначеної в межах провадження даної справи.

Таким чином враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету підлягає стягненню зазначена сума судових витрат по даній справі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ № 0000102301/0 від 20.02.2008р., № 0000102301/1 від 25.042008р., № 0000102301/2 від 04.07.2008р.

Стягнути з державного бюджету України на користь ЗАТ "АКВ Українське каолінове товариство" 3,40 грн. судових витрат по сплаті судового збору та 5442,72 грн. судових витрат  за проведення експертизи.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  06.05.09 

Суддя                                                                     Курко Олег Петрович