Постанова № 37912908, 14.03.2014, Авдіївський міський суд Донецької області

Провадження № 2-а/217/12/2014

Справа № 217/2626/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2014 року суддя Авдіївського міського суду Донецької області Соболєва І.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 травня 2013 року включно та стягнути 2 045,44 грн., -

ВСТАНОВИВ:

4 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 травня 2013 року включно та стягнути 2 045,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та отримує з 23 березня 2012 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За період з травня по жовтень 2013 року їй була нарахована та виплачена допомога у загальному розмірі 3 786,56 гривень, що не відповідає положенням законодавства. Посилаючись на вимоги Конституції України, Законів України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", "Про Державний бюджет на 2013 рік", рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, позивач просила визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування, призначення та виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 травня 2013 року по 31 жовтня 2013 року включно, зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 1 травня 2013 року по 31 жовтня 2013 року включно та стягнути з відповідача на її користь 2 045,44 гривень.

Позивач у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни до частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" змін до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" не вносилось, рішень про зупинення дії цього Закону на 2013 рік не приймалось. Таким чином, відповідачем правомірно застосовуються положення частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Також вказав, що виплата допомоги здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року. Просив у задоволенні позову відмовити, розгляд справи здійснити за його відсутності..

За таких обставин та враховуючи приписи пункту 10 частини 1 статті 3, частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 від 27 січня 2012 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ясинувата Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Донецької області.

Позивачу як особі, застрахованій в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (свідоцтво НОМЕР_3), відповідачем призначена допомога по догляду за дитиною до трьох років, що підтверджується довідкою відповідача, копія якої наявна в матеріалах справи.

Згідно із заявою позивача від 25.04.2013, вона звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області з проханням здійснити їй виплату допомоги по догляду за дитиною за у розмірі, передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

Відповідач листом від 29.04.2013 № К-009-5.1-6.2 відмовив позивачеві у проведенні виплати допомоги із посиланням на Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Постановою Авдіївського міського суду Донецької області від 22 липня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахуванні та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідача зобов'язано здійснити перерахунок та виплату позивачу суми допомоги за період з 25 жовтня 2012 року по 30 квітня 2013 року.

Постановою суду, зокрема, встановлено, що відмова відповідача у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є неправомірною, оскільки не ґрунтується на положеннях Конституції України, Законів України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", "Про Державний бюджет на 2013 рік", рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини не підлягають доказуванню в межах розгляду даної адміністративної справи.

Суд приходить до висновку, що відповідач не доказав правомірність своїх дій, з огляду на доведеність обставин, встановлених постановою Авдіївського міського суду Донецької області від 22 липня 2013 року, а також виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI), правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-ХІІ від 21.11.1992 (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" № 2240-ІІІ від 18.01.2001 (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Оскільки у даній справі предметом спору є розмір виплати допомоги у період з 01.05.2013 по 31.10.2013 особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивачу у справі, то за таких обставин суд дійшов висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року, яка є обов'язковою для суду відповідно до статті 244-2 КАС України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача стосовно нарахування, призначення та виплати зазначеної допомоги у період з 01.05.2013 по 31.10.2013 у розмірі, нижчому за прожитковий мінімум, є неправомірними.

Стосовно позовних вимог про стягнення недоотриманих сум допомоги, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з травня по вересень 2013 року позивачеві сплачувалась допомога у розмірі по 631,49 гривень щомісяця, а у жовтні 2013 року - 629,11 гривень. Загальна сума отриманої допомоги у період з 01.05.2013 по 31.10.2013 склала 3 786,56 гривень.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років встановлено з 1 січня в сумі 972 гривні.

Таким чином, у період з 01.05.2013 по 31.10.2013 позивач мала отримати допомогу у розмірі 972 гривні щомісяця, тобто, у загальному розмірі 5 832,00 гривень. Фактично позивач отримала допомогу в загальній сумі 3 786,56 гривні. Таким чином, позивачем недоотримано допомогу у розмірі 2 045,44 гривень (5 832,00 гривень - 3 786,56 гривень = 2 045,44 гривень), яку належить стягнути з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суму недоотриманої допомоги по догляду за дитиною за період з 01.05.2013 по 31.10.2013 суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде саме стягнення вказаної вище суми недоплаченої допомоги. Крім того, суд також звертає увагу на положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яким передбачається спрощена процедура виконання судових рішень саме про стягнення коштів за рахунок Державного бюджету України шляхом списання відповідної суми стягнення з бюджетних рахунків державного органу.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області частково.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені.

Керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 травня 2013 року включно та стягнути 2 045,44 грн. задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області щодо нарахування, призначення та виплати ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 травня 2013 року по 31 жовтня 2013 року у розмірі, меншому за прожитковий мінімум, встановлений законом.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 недонараховану державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 травня 2013 року по 31 жовтня 2013 року включно у розмірі 2 045 (п'ять тисяч шістдесят шість) гривень 44 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 49 (сорок дев'ять) гривень 75 копійок.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та складена у повному обсязі 14 березня 2014 року.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який її ухвалив, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: