Ухвала суду № 37912113, 26.03.2014, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів: Максимчук З.М., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання Пиляй І.С., з участю представника відповідача ОСОБА_1 та представника третьої особи Теперика О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю „Рівнепромекобуд" на рішення Дубенського міськрайонного суду від 29 січня 2014 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Рівнепромекобуд" до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю „Граніт" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,

В С Т А Н О В И Л А :

02 вересня 2013 року ТзОВ „Рівнепромекобуд" звернулося в Дубенський міськрайонний суд з позовною заявою, в якій зазначило, що 22 травня 2012 року між ТзОВ „Рівнепромекобуд" (Виконавець) та ТзОВ „Граніт" (Замовник) було укладено договір про надання послуг екскаватором, відповідно до якого Виконавець зобов'язувався в період з 22 травня по 31 грудня 2012 року надавати Замовнику послуги по виконанню робіт екскаватором у кар'єрі с. Семидуби Дубенського району Рівненської області, а Замовник зобов'язувався приймати вказані послуги та кожний понеділок здійснювати їх оплату на умовах Договору.

В той же день між ТзОВ „Рівнепромекобуд" та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до якого останній поручився перед ТзОВ „Рівнепромекобуд" за виконання всіх зобов'язань ТзОВ „Граніт" за вищевказаним договором про надання послуг.

В зв'язку із тим, що ТзОВ „Граніт" допустило заборгованість за договором про надання послуг від 22 травня 2012 року ТзОВ „Рівнепромекобуд" просило суд стягнути на його користь із поручителя ОСОБА_3 вартість наданих послуг за період

__________________

Провадження № 22-ц/787/613/2014 Головуючий у 1 інстанції : Юзьвяк Б.Г.

Доповідач : Григоренко М.П.

з 01 вересня по 09 листопада 2012 року, в розмірі 25680 грн., пеню в сумі 3014,06 грн., штраф в розмірі 6420 грн., а також 2860 грн. на відшкодування вартості двох втрачених акумуляторів і 4000 грн. на відшкодування вартості перевезення екскаватора.

Під час розгляду справи, 23.01.2014 року ТзОВ „Рівнепромекобуд" подало заяву про збільшення позовних вимог та просило стягнути з ОСОБА_3 на користь ТзОВ „Рівнепромекобуд" вартість наданих послуг, в розмірі 25680 грн., пеню в сумі 4367,60 грн., штраф в розмірі 6420 грн., 928,70 грн. відсотків річних, 2860 грн. на відшкодування вартості двох втрачених акумуляторів і 4000 грн. на відшкодування вартості перевезення екскаватора.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 29 січня 2014 року позов ТзОВ „Рівнепромекобуд" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТзОВ „Рівнепромекобуд" 25680 грн. заборгованості за виконані послуги, 4367,60 грн. пені, 6420 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язання, 2000 грн. на відшкодування вартості перевезення екскаватора, 928,70 грн. процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 419,75 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього 39816,30 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ТзОВ „Рівнепромекобуд" покликається на його незаконність в частині відмови в задоволенні його позовних вимог, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Зазначає, що оскільки ТзОВ „Граніт" повернуло ТзОВ „Рівнепромекобуд" екскаватор без двох акумуляторів, тому воно зобов'язане відшкодувати позивачу вартість цих акумуляторів в розмірі 2860 грн., враховуючи ПДВ.

Вважає, що судом безпідставно було відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат, в розмірі 2000 грн., на транспортування екскаватора з с. Семидуби Дубенського району до м. Рівне, оскільки не ґрунтується на умовах договору.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ТзОВ „Рівнепромекобуд" 2860 грн. на відшкодування вартості двох втрачених акумуляторів та 2000 грн. на відшкодування вартості перевезення екскаватора з с. Семидуби Дубенського району Рівненської області до м. Рівне.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 також подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що місцевим судом не в повній мірі було враховано всі обставини справи та стягнуто з нього занадто великі штрафні санкції.

Зазначає, що суд одночасно стягнув з нього штраф та пеню за порушення боржником ТзОВ „Граніт" строків оплати виконаних робіт, фактично застосувавши подвійну відповідальність, що суперечить вимогам ч.1 ст. 61 Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України.

Вказує, що ТзОВ „Рівнепромекобуд" лише з власної ініціативи, без розірвання договору та належного повідомлення ТзОВ „Граніт", вивіз екскаватор з місця виконання робіт 12.11.2012 року, хоча порушення строків оплати з боку ТзОВ „Граніт" не було, оскільки згідно умов договору акт виконаних робіт від 09.11.2012 року мав бути оплачений до кінця наступного понеділка - 12.11.2012 року, тобто порушення щодо строків оплати мало б місце лише 13.11.2012 року.

Вважає, що виключно дії позивача призвели до того, що оплата за надані послуги не була здійснена протягом тривалого часу. Якби ТзОВ „Рівнепромекобуд" не вивіз екскаватор з місця виконання робіт, а продовжував надавати послуги у строк встановлений договором до 31.12.2012 року, то ТзОВ „Граніт" виконало б свої зобов'язання щодо поставок піску, отримало оплату за такі поставки та здійснило розрахунки з ТзОВ „Рівнепромекобуд".

Звертає увагу апеляційного суду на те, що йому 71 рік, він є пенсіонером та дитиною війни.

Із цих підстав просить змінити оскаржуване рішення суду, шляхом стягнення із нього пені в розмірі 1000 грн., а у задоволенні вимог про стягнення з нього штрафу відмовити.

В запереченнях на апеляційну скаргу ТзОВ „Рівнепромекобуд" ТзОВ „Граніт" вказує, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог щодо компенсації вартості перевезення екскаватора та стягнення вартості двох акумуляторів, оскільки останній без жодних письмових попереджень вивіз техніку з місця виконання робіт, при тому що укладений договір про надання послуг ще діяв і не був розірваний, а факт зникнення акумуляторів не доводиться належними доказами, тому просить апеляційну скаргу ТзОВ „Рівнепромекобуд" відхилити.

В ході апеляційного розгляду справи представники відповідача та третьої особи підтримали апеляційну скаргу відповідача та просили її задовольнити, а апеляційну скаргу ТзОВ „Рівнепромекобуд" відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ТзОВ „Рівнепромекобуд" підлягають залишенню без задоволення.

Відмовляючи ТзОВ „Рівнепромекобуд" у задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості двох акумуляторів, суд першої інстанції вказав, що останнє не надало належних та переконливих доказів, що вказані акумулятори були втрачені саме із вини ТзОВ „Граніт".

Залишаючи без задоволення позовні вимоги про стягнення вартості транспортування екскаватора з с. Семидуби Дубенського району Рівненської області до м. Рівне, в розмірі 2000 грн., суд першої інстанції вказав, що оскільки ТзОВ „Рівнепромекобуд" вивезло вказану техніку до закінчення строку дії укладеного договору з власної ініціативи, тому останнє не має права на відшкодування вказаних витрат.

Стягуючи із поручителя ОСОБА_3 на користь позивача пеню і штраф, суд першої інстанції виходив із того, що це було прямо передбачено укладеним договором про надання послуг.

Дані висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам та ґрунтуються на законі.

Доводи апеляційних скарг також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

В матеріалах справи дійсно відсутні докази, які б свідчили, що два акумулятора від екскаватора позивача були втрачені саме із вини ТзОВ „Граніт" і суд першої інстанції правильно вказав, що складений ТзОВ „Рівнепромекобуд" в односторонньому порядку акт про виявлення нестачі вказаних акумуляторів також не можна вважати достатнім доказом, при тому, що екскаватор експлуатувався працівником позивача і останнє без попередження вивезло цей екскаватор з території ТзОВ „Граніт".

Суд першої інстанції правильно вказав про те, що оскільки позивач достроково розірвав в односторонньому порядку укладений договір без пред'явлення будь-яких претензій, тому останній не вправі вимагати відшкодування витрат, які він поніс у зв'язку із транспортуванням екскаватора в місто Рівне.

Також, суд першої інстанції на законних підставах стягнув із відповідача на користь позивач пеню та штраф, оскільки це прямо було передбачено умовами укладеного договору, зокрема п. 6.2 і це не суперечить положенням чинного законодавства, яке передбачає свободу договору.

Підстави для зменшення розміру пені немає, оскільки ця пеня підлягає стягненню із відповідача як поручителя, у зв'язку із невиконанням ТзОВ „Граніт" своїх зобов'язань, саме яке в першу чергу є відповідальним за невиконання зобов'язання перед позивачем, а до ОСОБА_3 у зв'язку із цим перейшли всі права кредитора у цьому зобов'язанні, відповідно до положень статті 556 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення Дубенського міськрайонного суду від 29 січня 2014 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та товариства з обмеженою

відповідальністю „Рівнепромекобуд" відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 29 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційної інстанції.

Головуючий Григоренко М.П.

Судді : Максимчук З.М.

Рожин Ю.М.