Ухвала суду № 37911941, 03.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2014 р. м. Київ К-33767/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лама-Т»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2010

у справі №2а-5114/09/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лама-Т»

до 1) Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області, 2) Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області

за участю Прокурора Миколаївської області

про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області щодо висновку в акті перевірки від 11.03.2009 №314/23-31917100 про порушення ТОВ «Лама-Т» вимог абз.3 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість щодо включення підприємством до податкового кредиту за грудень 2008 року суми податку на додану вартість по передоплаті за нерухоме майно - нежитловий об?єкт, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул.М.Василевського, 49. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000302301/0 та №0000312301/0 від 23.03.2009, №0000302301/1 та №0000312301/1 від 28.05.2009, №0000302301/2 та №0000312301/2 від 07.08.2009, №0000302301/3 та №0000312301/3 від 03.11.2009. Стягнуто з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 198273 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2010 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 скасовано, постановлено нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка за питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від?ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2008 по 30.11.2008, за результатами якої складено акт від 11.03.2009 №314/23-31917100.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 508333,33 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2008 року на 189941,00 грн. (за рахунок залишку від?ємного значення попереднього податкового періоду в сумі 215073,00 грн.).

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.03.2009 №0000302301/0, яким вставлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 198273,00 грн. та № 0000312301/0, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в сумі 246923,30 грн., у т.ч. основний платіж 189941,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 56982,30 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань.

Суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 508333,33 грн. за наслідками здійснення передоплати ТОВ «Агроюг-Миколаїв».

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення був регламентований пп.7.2.6 п.7.2, п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), якого платник податків зобов?язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

Судом першої інстанції не встановлено порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Натомість було встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, виписаних особою ТОВ «Агроюг-Миколаїв», що була зареєстрована платником податку на додану вартість, за першою із подій, визначених у пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та складених відповідно до п.п.7.2.3 п. 7.2 ст.7 цього Закону - у момент виникнення податкових зобов?язань продавця, які виникли за першою із законодавчо визначених подій, зокрема на дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці.

Включення до податкових зобов?язань контрагента позивача ТОВ «Агроюг-Миколаїв» за грудень 2008 року сплачених позивачем в ціні передоплати сум ПДВ підтверджено довідкою ДПІ у Миколаївському районі від 13.03.2009 №210/23-33080234.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що виписані ТОВ «Агроюг-Миколаїв» податкові накладні не підтверджують фактичного отримання позивачем товару та його придбання, а тому дії по перерахуванню передоплати не підпадають під поняття поставки товару, наведеного в п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», фактичної поставки товару не відбулося оскільки позивач не набув право власності на нерухоме майно.

Суд касаційної інстанції знаходить такі висновки суду апеляційної інстанції безпідставними, оскільки останній залишив поза увагою наведене судом першої інстанції правове обґрунтування спростування доводів податкового органу про відсутність у позивача права на податковий кредит з підстав проведення передоплати, та порушив норми матеріального права, зокрема не застосував положення п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено право платника податку сформувати податковий кредит на дату виникнення першої із вказаних у даній нормі подій, зокрема на дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що Закон України «Про податок на додану вартість» право віднести до складу податкового кредиту звітного періоду сплачений (нарахований) податок на додану вартість не пов??язує з фактичним одержанням товару покупцем, а у випадку подальшої будь-якої зміни суми компенсації товару передбачає відповідне коригування, зокрема покупцем суми податкового кредиту, а постачальником суми податкового зобов?язання. При цьому факт проведення передоплати за товар, так само як можлива зміна в подальшому компенсації товару, самі по собі не можуть свідчити про безтоварний характер господарської операції.

За підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту за даною операцією у відповідача відсутні підстави для зменшення бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2008 року.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність у податкового органу правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лама-Т» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2010 скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун