Ухвала суду № 37911783, 14.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________УХВАЛА

Іменем України

"14" січня 2014 р. справа № 2а/0470/5024/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (правонаступник - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 р. у справі № 2а/0470/5024/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек "Лінда-Фарм"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (правонаступник - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області)

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання як податкової звітності декларацій з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року та 1 півріччя 2010 року, направлених позивачем поштою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, відмінити податкові повідомлення-рішення №0002532301/0 від 24.12.2010 року, № 0002532301/1 від 03.03.2011 року частково в сумі 147892,75 грн., повністю відмінити податкове повідомлення від 03.03.2011 року № 0000272301.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо невизнання як податкової звітності декларацій з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Система аптек «Лінда-Фарм» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31944458) за 1 квартал 2010 року та 1 півріччя 2010 року, направлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Система аптек «Лінда-фарм» поштою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська. Скасував податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03 березня 2011 року за № 0002532301/1, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Система аптек «Лінда-Фарм» на підставі акту перевірки №9943/231/31944458 від 13 грудня 2010 року, частково на суму 144960,75 грн. (сто сорок чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 75 копійок). Скасував податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03 березня 2011 року № 0000272301, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Система аптек «Лінда-Фарм» на підставі акту перевірки №9943/231/31944458 від 13 грудня 2010 року.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції. Відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права. Просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги підтримав її вимоги та просив задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду залишити без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За результатами виїзної планової перевірки ТОВ «Система аптек «Лінда-Фарм» (код ЄДРПОУ 31944458) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2011 року складено акт № 9943/231/31944458 від 13.12.2010 року, відповідно до висновків якого ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4, п. 5. 1., абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на 102505,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2009 року на 6 250,00 грн., за ІV квартал 2009 року на 2338,00 грн., за І квартал 2010 року на 48434, 00 грн., за ІІ квартал 2010 року на 45 483,00 грн. /а.с. 159-191/.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2010 року № 0002532301/0, яким донараховано податок на прибуток підприємства в сумі 102504,50 грн, та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 51252,25 грн.

Після адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 03.03.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення Форми «Р» № 0000272301 щодо сплати грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за платежем податок на прибуток підприємств у сумі 340,00 грн. /а.с. 7/ (неподання декларації з податку на прибуток підприємства), а також податкове повідомлення-рішення Форми «Р» № 0002532301/1 від 03.03.2011 року щодо грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств за основним платежем 102504,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 51252,25 грн, /а.с. 8/.

Сума донарахованих грошових зобов'язань з податку на прибуток позивачем оскаржується в частині донарахувань: за ІІ квартал 2009 року у зв'язку з неправомірним віднесенням до валових втрат оплати за договором від 01.04.2009 року з ТОВ «Єй-Би-Си-Ес»; за І квартал 2010 року в зв'язку з неправомірним віднесенням до валових витрат оплати за договором від 01.11.2009 року з ПП ОСОБА_1, та неподанням декларації по податку на прибуток підприємств; за ІІ квартал 2010 року у зв'язку з неподанням декларації на прибуток підприємств, та застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, надаючи правову оцінку діям відповідача щодо невизнання податковою звітністю декларацій з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року та 1 півріччя 2010 року, спираючись на показання свідка ОСОБА_2, виходив з того, що підприємством було належним чином оформлені вищезгадані декларації, а встановити, ким вони були пошкоджені після надходження до ДПІ не виявляється можливим. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, а крім того, зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Вбачається, що відповідач не надав відповідних доказів, які б переконливо свідчили про неможливість марнування податкової звітності після її надходження до податкового органу.

Щодо висновків суду про правомірність віднесення до валових витрат 2-го кварталу 2009 року, витрат, понесених у зв'язку з оплатою по договору від 01.04.2009 року про розроблення оптимальної моделі системи управління компанії, який укладений з ТОВ «Ей-Бі-Сі-Ей» /а.с. 146-147/ у сумі 25000,00 грн. та віднесення на валові витрати 1-го кварталу 2010 року витрат, понесених у зв'язку з оплатою по договору від 01.11.2009 року про виконання інформаційних консультаційно-довідкових функцій по вдосконаленню управлінського обліку, який було укладено з ФОП ОСОБА_1 /а.с. 144-145/, у сумі 32000,00 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність належних доказів про реальне виконання вказаних договорів.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Отже, на думку колегії суддів, податковий орган не наділений повноваженнями робити висновки щодо доцільності укладання господарської угоди.

Крім того, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Таких доказів суду не надано.

Посилання апелянта на наявність у штаті підприємства працівників у відділі маркетингу не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки розробка системи управління підприємством мала на меті удосконалення управлінського обліку, що не має відношення до маркетингу.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на час здійснення зазначених господарських операцій, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Удосконалення управлінського обліку має безпосереднє відношення до організації виробництва і продажу продукції, отже доводи апеляційної скарги щодо відсутності ділової мети та непов'язанності угоди з господарською діяльністю підприємства є хибними.

В матеріалах справи містяться належним чином оформлені, у розумінні вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», документи, що повністю підтверджують факт здійснення операцій та право на включення вказаних в них сум до валових витрат підприємства.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (правонаступник - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 р. у справі № 2а/0470/5024/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун