Рішення № 37911589, 24.03.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2014 р. Справа № 911/255/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Іванків»

про стягнення 153128,18 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Миколаєнко Д.Л., довір. б/н від 07.09.2013 р.

Ярошенко О.О., довір. б/н від 20.08.2013 р.

від відповідача: Ніколаєнко В.С., довір. б/н від 03.06.2013 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Іванків» (далі - відповідач) про стягнення 153128,18 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 170513/02-ПК від 17.05.2013 р. в частині зобов'язання з оплати вартості товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 97565,35 грн. основного боргу, 41044,54 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 9756,53 грн. штрафу, 972,98 грн. пені, 3564,25 грн. індексації, 224,53 грн. 3% річних, а також 3062,58 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

11.03.2014 р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів понад строк, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України, яке було залишено судом без задоволення з огляду на те, що процесуальний строк розгляду справи, передбачений ч. 1 ст. 69 ГПК України у даній справі закінчується лише 31.03.2014 р.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.03.2014 р. представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі; представник відповідача проти задоволення позовних вимог в частині основного боргу не заперечував.

У судовому засіданні 24.03.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

17 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Іванків» (покупець) було укладено договір № 170513/02-ПК, відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин (товар), згідно з умовами даного договору (додатків та специфікацій до нього).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що покупець повинен в строк до 22.05.2013 р. перерахувати на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати у розмірі 20% від вартості товару, що вказаний у додатку до договору. На залишок заборгованості продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу з наступним графіком сплати: 80% від суми вартості всього товару по договору покупець має сплатити до 15.11.2013 р.

У відповідності з п. 4.5 договору на суму заборгованості за договором нараховуються відсотки за користування товарним кредитом по ставці 0,2% за кожний день користування. Нарахування відсотків здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Товар вважається оплаченим покупцем у момент надходження грошей на поточний рахунок продавця.

Сторони домовились про зміну ціни на товар згідно наступного способу: у разі якщо офіційний курс гривні до долара США збільшився у порівнянні до офіційного курсу гривні до долара США, що діяв на дату підписання договору, продавець має право вимагати від покупця сплати проіндексованої суми вартості товару у гривні по договору.

У разі, якщо міжбанківський курс долара США перевищує офіційний курс НБУ, продавець залишає за собою право вимагати сплати проіндексованої суми вартості товару у гривні згідно з міжбанківським курсом (п. 4.8 договору).

Пунктами 7.2, 7.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно даного договору покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. У випадку неналежного виконання покупцем зобов'язань згідно умов даного договору покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми неоплаченого товару.

Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 13.1 договору).

На виконання умов договору купівлі-продажу № 170513/02-ПК від 17.05.2013 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 114468,45 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1992 від 20.05.2013 р. на суму 84517,20 грн. та № 3060 від 10.07.2013 р. на суму 29951,25 грн., копії яких містяться в матеріалах справи (оригінали оглянуті судом).

Проте, відповідач лише частково розрахувався з ТОВ «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» за поставлений товар в сумі 16903,10 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 18.05.2013 р.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором купівлі-продажу № 170513/02-ПК від 17.05.2013 р. в сумі 97565,35 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач відзиву на позов, контррозрахунку або доказів погашення заборгованості за договором купівлі-продажу № 170513/02-ПК від 17.05.2013 р. суду не надав.

У судовому засіданні представники сторін зазначили про ненадходження на момент вирішення спору коштів від відповідача за договором купівлі-продажу № 170513/02-ПК від 17.05.2013 р., окрім вказаних у позові. Представник відповідача наявності заборгованості перед позивачем за договором купівлі-продажу № 170513/02-ПК від 17.05.2013 р. не заперечував.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 170513/02-ПК від 17.05.2013 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 97565,35 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас, посилаючись на те, що відповідач відсотки за користування товарним кредитом за період з 20.05.2013 р. до 13.12.2013 р. у розмірі 41044,54 грн., у тому числі - за період з 20.05.2013 р. до 09.07.2013 р. на суму 67614,20 грн. в сумі 6896,64 грн., з 10.07.2013 р. до 13.12.2013 р. на суму 97565,45 грн. в сумі 34147,90 грн., передбаченому п. 4.5 договору, не сплатив, позивач просить суд стягнути з останнього 41044,54 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Приписами статей 627, 694 ЦК України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом, відповідно до встановленого початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за вказаними видатковими накладними, періодів нарахування процентів за користування товарним кредитом, заявлених позивачем, з відповідача підлягають стягненню проценти за користування товарним кредитом в розмірі 37532,16 грн., у тому числі - за період з 20.05.2013 р. до 09.07.2013 р. на суму 67614,20 грн. в сумі 6896,64 грн., з 10.07.2013 р. до 13.12.2013 р. на суму 97565,35 грн. в сумі 30635,52 грн.

При цьому слід зазначити, що при здійсненні розрахунку позивачем було помилково обраховано проценти за користування товарним кредитом за період з 10.07.2013 р. до 13.12.2013 р. як за 175 днів прострочення, оскільки фактично цей період становить 157 днів.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування товарним кредитом підлягає частковому задоволенню в сумі 37532,16 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару позивач просить суд стягнути з відповідача 972,98 грн. пені за період з 16.11.2013 р. до 13.12.2013 р. на суму 97365,35 грн. та 9756,53 грн. штрафу, нарахованого на суму 97565,35 грн. станом на 13.12.2013 р.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначеними вище п.п. 7.2, 7.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно даного договору покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. У випадку неналежного виконання покупцем зобов'язань згідно умов даного договору покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми неоплаченого товару.

Оскільки як період, так і порядок обрахунку пені та штрафу, заявлених позивачем до стягнення, відповідають вимогам вищезазначених норм Закону та положенням договору, а їх розмір є арифметично вірним, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 972,98 грн. пені та 9756,53 грн. штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому судом враховано, що норми чинного законодавства України не містять заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та штраф.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 3-24гс12.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 224,53 грн. за період з 16.11.2013 р. до 13.12.2013 р. на суму 97565,35 грн., який є арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Як зазначалось вище, пунктом 4.8 договору передбачено, що сторони домовились про зміну ціни на товар згідно наступного способу: у разі якщо офіційний курс гривні до долара США збільшився у порівнянні до офіційного курсу гривні до долара США, що діяв на дату підписання договору, продавець має право вимагати від покупця сплати проіндексованої суми вартості товару у гривні по договору. У разі, якщо міжбанківський курс долара США перевищує офіційний курс НБУ, продавець залишає за собою право вимагати сплати проіндексованої суми вартості товару у гривні згідно з міжбанківським курсом.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 3564,25 грн. курсової різниці (проіндексованої вартості поставленого товару), розрахованої станом на 13.12.2013 р., з урахуванням того, що станом на момент підписання договору (17.05.2013 р.) офіційний курс долара США по відношенню до гривні становив 799,30, а станом на 13.12.2013 р. міжбанківський курс долара США по відношенню до гривні становив 828,50.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів», валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що визначений на підставі п. 4.8 договору розмір індексації вартості поставленого відповідачеві товару за договором купівлі-продажу № 170513/02-ПК від 17.05.2013 р. становить 3564,25 грн., вимога про її стягнення з відповідача на користь позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА».

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Іванків» (07200, Київська обл., Іванківський р-н, с. Прибірськ, вул. Шевченка, 1, код 35585176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА-КРАЇНА» (02166, м. Київ, пр-т Лісовий, 39, код 37508774) - 97565 (дев'яносто сім тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 35 коп. основного боргу, 9756 (дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 53 коп. штрафу, 972 (дев'ятсот сімдесят дві) грн. 98 коп. пені, 3564 (три тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 25 коп. індексації, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 53 коп. 3% річних, 2992 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 31 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 31.03.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна