Ухвала суду № 37911018, 29.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 244/4101/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2807/2014

Головуючий в 1 інстанції Кучма В.В.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 46

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Биліни Т.І., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі Мишко Д.О.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування виконкому Сніжнянської міської ради, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування виконкому Сніжнянської міської ради, про визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою відповідача за основним позовом ОСОБА_3 на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 20 січня 2014 року,-

в с т а н о в и в :

Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 20 січня 2014 року задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини. Визначено постійним місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженої міста Сніжне Донецької області, місце проживання її батька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. ОСОБА_3 звільнена від сплати судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач за основним позовом ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги і визначити місце проживання її дитини ОСОБА_4 разом із нею. Апелянт посилається на те, що позивач чинить їй перешкоди у спілкуванні з дитиною, оскільки не залишає її наодинці з дочкою та налаштовує дитини проти матері. Вона має достатні умови, щоб забезпечити дитині нормальний рівень життя.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити рішення суду без змін.

Представник органу опіки та піклування в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, третя особа про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки 20 березня 2014 року (форма № 119). На адресу суду направлена заява про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, його представника, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 27 серпня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до ОСОБА_3, і зазначав, що перебував з відповідачкою у цивільному шлюбі з травня 2007 року по грудень 2009 pоку, мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після припинення сумісного проживання залишилася жити з ним, оскільки відповідачка виховує ще одну дитину від іншого чоловіка. В інтересах дитини бажає щоб донька проживати саме з ним, оскільки він працює, має постійний дохід, має час займатися з донькою вечорами, гуляти з нею та іншим чином піклуватися про неї. Він мешкає у будинку з сучасним ремонтом та обладнанням, де створені всі умови для проживання, виховання та утримання дитини. Він не зловживає спиртними напоями, не палить, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, добре ставиться до доньки. Відповідачка не працює, не має достатнього регулярного доходу, мешкає у малогабаритній квартирі, яка не облаштована в повному обсязі всім необхідним для розвитку дитини.

19 вересня 2013 року відповідачка ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом і просила визначити місце проживання доньки ОСОБА_4 з матір'ю. Зазначала, що в середині 2012 року родичі позивача забрали дитину з дитячого садка та не віддають її до теперішнього часу. Вона приходить додому до ОСОБА_1 та бачиться там з донькою, але не має можливості забрати її. Вона любить свою доньку, бажає і має можливість її виховувати та проживати разом із нею.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і визначаючи місце проживання малолітньої дитини з батьком, та відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю, суд першої інстанції виходив з інтересів малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та керувався тим, що дитина проживає з батьком, який забезпечує догляд за дитиною, утримує її, що дозволяє належно виховувати дитину, соціально-психологічне середовище, створене у житлі батька, більш сприятливе для перебування та виховання дитини.

Такий висновок суду першої інстанції апеляційний суд визнає правильним і таким, що відповідає встановленим у справі обставинам, наданим сторонами доказам та вимогам закону.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, кожен з подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Згідно зі ст. 7 СК України учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.

Частиною 1 статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Частина 1 ст. 161 СК України встановлює, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини необхідно враховувати ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

У свою чергу, ч. 2 ст. 161 СК України чітко визначено, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

На рівні національного законодавства встановлено перелік обставин, за наявності яких малолітню дитину не можуть передати для проживання разом з матір'ю. Такими є: відсутність у матері самостійного доходу; зловживання матір'ю спиртними напоями або наркотичними речовинами; аморальна поведінка матері, яка може зашкодити розвиткові дитини.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що батьками малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 (а.с.5).

Відповідачка ОСОБА_3 також є матір'ю малолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуває на обліку в Сніжнянському управлінні праці та соціального захисту населення і отримує соціальні виплати, а саме: допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомогу одинокій матері на одну дитину, щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини, допомогу як малозабезпеченій сім'ї (а.с.65-66).

Рішенням виконкому Сніжнянської міської ради від 14 грудня 2011р. №786 ОСОБА_1 визначено дні для зустрічей і спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, щосуботи з 09.00 год. до 16.00 год. за місцем проживання батька: АДРЕСА_2 (а.с. 14).

Але в судовому засіданні встановлено, що дитина ОСОБА_4 з середини 2012 року фактично мешкає з батьком за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 13 вересня 2013 року за адресою: АДРЕСА_2, мешкає ОСОБА_1, а також його баба ОСОБА_8 та дід ОСОБА_9, його мати ОСОБА_10 та разом з ним мешкає його донька ОСОБА_4. У дитини є окреме спальне місце, іграшки та все необхідне для її розвитку (а.с.29).

Відповідно до акту виконкому Сніжнянської міської ради від 04 жовтня 2013 року обстеження матеріально-побутових умов будинку АДРЕСА_2 мешкає ОСОБА_1, його донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, його мати ОСОБА_10, баба ОСОБА_8 та дід ОСОБА_9. Для ОСОБА_4 обладнано окрему кімнату, в якій знаходиться дитяче ліжко, шафа для одягу, дві тумбочки, дитячі іграшки та книжки. В кімнаті тепло, чисто, В родині дуже теплі взаємовідносини та створені нормальні умови для виховання і проживання малолітньої ОСОБА_4 (а.с 45).

Відповідно до акту виконкому Сніжнянської міської ради від 17 вересня 2013 року обстеження матеріально-побутових умов однокімнатної квартири АДРЕСА_1 мешкає ОСОБА_3, її донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. Родині надає допомогу ОСОБА_12 Житлові умови в квартирі затісні, проте умови для проживання дитини наявні (а.с. 46).

Визначаючи місце проживання дитини з батьком, суд першої інстанції, оцінюючи у сукупності усі обставини і надані докази, виходячи з інтересів малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, обґрунтовано послався на те, що позивач ОСОБА_1 працює, позитивно характеризується за місцем роботи та за місцем проживання, забезпечений житлом, у будинку створені належні та достатні умови для проживання доньки, соціально-психологічне середовище, створене у родині батька, більш сприятливе для перебування та виховання дитини, в той час, як мати дитини, яка також позитивно характеризується, але на теперішній час не працює, оскільки виховує іншу дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, самостійного доходу не має, отримує тільки соціальні виплати, мешкає у цивільному шлюбі з іншим чоловіком, який не є батьком ОСОБА_4.

Суд підставно послався на те, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 з батьком відповідає інтересам дитини та умовам її нормального виховання і такі умови не утворюють перешкод матері у разі її бажання зустрічатися з донькою та брати участь в її вихованні.

Посилання апелянта на те, що позивач перешкоджає їй у спілкуванні з дитиною негативно впливає на дитину та настроює її проти матері, є голослівними та нічим не підтвердженими. Сама відповідачка в суді підтвердила, що спілкується з дитиною за місцем її мешкання, але в присутності близьких позивача, які також мешкають в цьому будинку.

Доводи апелянта про те, що суд не прийняв до уваги її позитивну характеристику, її житлові умови - наявність квартири, 1/3 частка якої належить доньці ОСОБА_4, умови проживання, створені нею для дітей, є необгрунтованими, оскільки суд першої інстанції враховував всі надані сторонами доказами, дав їм належну оцінку та обґрунтував прийняте рішення.

Доводи апелянта про те, що порушені її права як матері та суд не врахував положень Декларації прав дитини, не можна визнати правильними, оскільки відповідно до принципу Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Проте, з наданих сторонами доказів вбачається, що житлові умови та рівень матеріального забезпечення батька дитини є кращим, а тому суд врахував наявність виняткових обставин, що передбачені ч. 2 ст. 161 СК України, а саме - відсутність у матері самостійного доходу, та висновок органу опіки та піклування Сніжнінської міської ради, який вважає доцільним проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 106).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції перевірив належним чином пояснення та заперечення відповідачки, у достатньому обсязі визначився з обставинами, на які вона посилалася, вмотивував свій висновок про визначення місця проживання дитини з батьком, дав оцінку обставинам справи та поясненням сторін у їх сукупності, виконав положення ч. 1 ст. 161 СК і з'ясував особисту прихильність дитини до кожного з батьків, взявши до уваги вік дитини, та дотримавшись принципу Декларації прав дитини, встановив і зазначив у рішенні виняткові обставини, що зумовили визначення місця проживання дитини з батьком.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Апеляційний суд визнає, що наведені в апеляційній скарзі відповідача доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу відповідача за основним позовом ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 20 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Т.І. Биліна

Г.Г. Новосьолова