Ухвала суду № 37906130, 27.03.2014, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2943/14

Справа № 754/3955/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

27.03.2014 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Грегуль О.В.

розглянувши позовну заяву публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа: відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, про зняття арешту з майна та клопотання про витребування доказів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувшись до суду з вищевказаним позовом і посилаючись на порушення своїх прав, як заставодержателя, просить зняти арешт з належного відповідачу автомобіля, який перебуває під заставою.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 13.03.2014 року, яку позивач отримав 21.03.2014 року, а представник позивача 19.03.2014 року зазначений позов, а також клопотання про витребування доказів залишено без руху з наданням строку для усунення їх недоліків з тих підстав, що вони не відповідає вимогам ст. ст. 119-120, 137 ЦПК України.

Зокрема, в порушення п. 5 і п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, в позові взагалі не викладено обставин і не зазначено доказів того, якими конкретно неправомірними діями чи бездіяльністю саме відповідача - ОСОБА_1, порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, як заставодержателя, оскільки безпосередньо до відповідача - ОСОБА_1 жодних позовних вимог не пред'являється.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Заявляючи вимоги про зняття арешту з автомобіля, заборони відчуження та виключення з розшуку автомобіля, позивач у порушення п. 5 і п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, не виклав у позові обставин і не зазначив доказів того, що позов ним пред'явлений із дотриманням вимог ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, оскільки позивачем взагалі не оспорюється право власності відповідача на автомобіль.

Також у порушення п. 5 і п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, не виклав у позові обставин і не зазначив доказів про дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 119 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, щодо розміру сплати судового збору.

Зокрема, ставка судового збору при подачі позову з підстав передбачених ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, становить 1 відсоток ціни позову.

Як вбачається із позову, ринкова вартість спірного автомобіля становить: 215622 грн..

Отже при подачі позову з підстав передбачених ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, ставка судового збору в даному конкретному випадку становить: 215622 грн. : 100 % = 2156 грн. 22 коп..

При подачі позову, позивач по двох платіжних дорученнях, сплатив: 121 грн. 80 коп. + 243 грн. 60 коп. = 365 грн. 40 коп. - судового збору.

Також у порушення п. 5 і п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, у позові не викладено обставин і не зазначено доказів того, чому заявляючи вимоги про зняття арешту з автомобіля, заборони відчуження та виключення з розшуку автомобіля, які накладені постановою ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, позивач не залучає до участі у справі ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, не повідомляє поштової адреси останнього та не надає копії позову з додатками для ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві.

Крім того, до позову позивач додав клопотання про витребування доказів.

При цьому, в порушення ч. 1 ст. 137 ЦПК України, до клопотання про витребування доказів, не долучено відомостей про неможливість отримання цих доказів особисто позивачем.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Вищезазначені недоліки, позбавляють можливості відкрити провадження у справі та вирішити клопотання про витребування доказів.

У наданий строк, позивач надіслав заяву про усунення недоліків позову.

Що ж стосується клопотання про витребування доказів, то його недоліки не були усунуті.

Зокрема, в порушення ч. 1 ст. 137 ЦПК України, до клопотання про витребування доказів, повторно не долучено відомостей про неможливість отримання цих доказів особисто позивачем.

За таких обставин, клопотання про витребування доказів слід вважати неподаним.

Керуючись ст. 121 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання про витребування доказів, вважати неподаним і після набрання даною ухвалою чинності, клопотання про витребування доказів з додатками повернути позивачу.

Роз'яснити, що повернення клопотання про витребування доказів не перешкоджає повторному зверненню до суду із клопотанням про витребування доказів, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення клопотання про витребування доказів.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ: