Рішення № 37905942, 24.03.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/250/14 Головуючий у 1-й інстанції: Федченко І.М.

Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи - ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 29.05.2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 було укладено договір кредиту № 159-9-К/Р, згідно умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти у сумі 313000 грн. зі сплатою 18 % річних.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.

30.08.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 159-9-К/Р/П-1, згідно якого останній, як поручитель, зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань у повному обсязі, що виникли з кредитного договору № 159-9-К/Р від 29 вересня 2005 року.

У період з вересня 2006 року по листопад 2008 року відповідно до умов довору поруки № 159-9-К/Р/П-1 від 30 серпня 2006 року у якості погашення заборгованості ОСОБА_7 за кредитним договором позивачем було сплачено відповідачу 232327,94 грн.

Кредитний договір № 159-9-К/Р від 29 вересня 2005 року виконано в повному обсязі 12.11.2008 року.

У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до спадкоємців померлого позичальника ОСОБА_7 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми у розміру 232327,94 грн.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала та звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, АКІБ «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору поруки № 159-9-К/Р/П-1 від 30.08.2006 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2009 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення зі спадкоємців позичальника ОСОБА_7 коштів було відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання договору поруки недійсним було задоволено. Визнано недійсним договір поруки № 159-9-К/Р/П-1 від 30.08.2006 року, укладений між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» на забезпечення зобов'язань ОСОБА_7 за кредитним договором № 159-9К/Р від 29 вересня 2005 року.

Позивач звертався до відповідача з заявою про виплату коштів, що були сплачені ним на виконання договору поруки № 159-9-К/Р/П-1 від 30.08.2006 року, проте Банк відмовляється в добровільному порядку здійснити виплату.

Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст. 216 ЦК України, позивач просив суд стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» на його користь грошові кошти в сумі 232327,94 грн., сплачені ним на виконання договору поруки № 159-9-К/Р/П-1 від 30.08.2006 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_3 суму коштів в розмірі 187160,39 грн.

Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 1871 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ «УкрСиббанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України визначає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій сторона у натурі все, що вона одержала від виконання цього правочину.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29 вересня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 159-9-К/Р, згідно умов якого Банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 313000 грн. (т. 1, а.с. 60-62).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 64).

30 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 159-9-К/Р/П-1, згідно умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань у повному обсязі, що виникли з кредитного договору № 159-9-К/Р від 29 вересня 2005 року, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (т. 1, а.с. 193).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення зі спадкоємців позичальника ОСОБА_7 коштів було відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5, про визнання договору поруки недійсним були задоволені.

Визнано договір поруки за № 159-9-К/Р/П-1 від 30 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та «АКІБ УкрСиббанк» на забезпечення зобов'язань ОСОБА_7 за кредитним договором № 159-9К/Р від 29 вересня 2005 року недійсним (т. 1, а.с. 71-73).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2009 року апеляційна скарга АКІБ «УкрСиббанк» відхилена, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2009 року залишено без змін (т. 1, а.с. 74-76).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року касаційна скарга АКІБ «УкрСиббанк» відхилена, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2009 року та ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2009 року залишені без змін (т. 1, а.с. 77-78).

Як вбачається з довідки АКІБ «УкрСиббанк» вих. № 33-445/1668 від 10.12.2007р., у період з вересня 2006 року по листопад 2007 року погашення кредиту здійснювалося ОСОБА_3 на підставі договору поруки № 159-9-К/Р/П-1 від 30 серпня 2006 року (т. 1, а.с. 136, 221).

Довідкою АКІБ «УкрСиббанк» № 494к/133-445-09 від 12 листопада 2008 року підтверджується, що у період з вересня 2006 року по листопад 2008 року згідно договору поруки № 159-9-К/Р/П-1 від 30 серпня 2006 року, що укладений між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк», в забезпечення зобов'язань ОСОБА_7 перед Банком, погашення кредиту здійснювалося ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 137).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що на виконання умов договору поруки, який був визнаний недійсним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2009 року, позивачем сплачено згідно наданих квитанцій:

№ 2 від 19.12.2006р. - 8735.00 грн.;

№ 39 від 16.02.2007р. - 8611.00 грн.;

№ 49 від 07.03.2007р. - 8220.00 грн.;

№ 97 від 10.04.2007р. - 8439.00 грн.;

№ 44 від 07.05.2007р. - 8270.00 грн.;

№ 30 від 13.06.2007р. - 8285.00 грн.;

№ 40 від 24.07.2007р. - 8127.46 грн.;

№ 7 від 28.08.2007р. - 8180.00 грн.;

№ 42 від 25.09.2007р. - 8110.00 грн.;

№ 94 від 08.11.2007р. - 15895.93 грн.;

№ 47 від 13.12.2007р. - 7764.00 грн.;

№ 63 від 10.09.2008р. - 28108.00 грн.;

№ 223 від 07.11.2008р. - 60415.00 грн., а всього - 187160,39 грн.

Суд першої інстанції, керуючись ч. 1 ст. 216 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про повернення позивачеві грошових коштів, переданих відповідачу на виконання умов недійсного договору.

Проте, рішення суду в частині визначення розміру стягнутих коштів підлягає зміні, оскільки судом не дана належна оцінка письмовим доказам.

Відповідно до роз'яснень п. 6 постанови Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14, при ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК України оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 11 ЦПК України про диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Позивачем в обґрунтування своїх доводів про сплату Банку грошей було надано суду, серед інших квитанцій, незавірені копії наступних документів: заява на переказ готівки № 39 від 16.02.2007р. на суму 8611,00 грн. та заява на переказ готівки № 49 від 07.03.2007р. на суму 8220,00 грн.

Вказані документи не можуть бути прийняті як письмові докази з огляду на те, що оригіналів зазначених документів для їх огляду в засіданні апеляційного суду представник позивача не надав. А завірені копії з незавіреної копії цих документів не є письмовими доказами в розумінні ст. 64 ЦПК України.

На підтвердження своїх вимог позивачем також була надана квитанція № 7 від 28.08.2007р. на суму 8180,00 грн. Вказана квитанція не відповідає за формою та змістом типовій формі касового документу, яка встановлена Банком. Крім того, заява на переказ готівки від 28.08.2007р. на суму 8180,00 грн., яка була надана Банком, має № 30, а не № 7, як квитанція, що надана позивачем. Тому колегія суддів вважає, що ця квитанція не є належним та допустимим доказом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо недоведеності розміру суми, яка сплачена позивачем на користь Банку частково знайшли своє підтвердження.

Щодо решти суми, яка була сплачена ОСОБА_3 на виконання умов недійсного договору, позивачем надані суду апеляційної інстанції оригінали квитанцій, які долучені до матеріалів справи, на загальну суму 162149 грн. 39 коп., вони є належними та допустимими письмовими доказами в розумінні ст.ст. 57-59, 64 ЦПК України.

Довід апеляційної скарги про те, що жодна із сторін нічого на передавала іншій стороні на виконання умов недійсного договору, спростовується вищевказаними довідками АКІБ «УкрСиббанк» вих. № 33-445/1668 від 10.12.2007р. та № 494к/133-445-09 від 12.11.2008р., з яких вбачається, що кошти вносилися ОСОБА_3 та зараховувалися Банком в погашення кредиту згідно договору поруки № 159-9-К/Р/П-1 від 30.08.2006р.

Не спростовують висновків суду посилання в апеляційній скарзі на те, що Банком не пред'являлося вимоги поручителю про погашення заборгованості. Це не є підставою для відмови в захисті права позивача про стягнення коштів, одержаних відповідачем за недійсним договором.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення проти позову, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення змінити в частині визначення розміру стягнутих коштів, а саме, зменшити до 162149 грн. 39 коп.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України, сума стягнутого судового збору також підлягає зменшенню до 1621 грн. 49 коп.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2013 року по цій справі змінити: зменшити суму стягнутих коштів до 162149 (сто шістдесят дві тисячі сто сорок дев'ять) грн. 39 коп., зменшити суму стягнутого судового збору до 1621 (одна тисяча шістсот двадцять одна) грн. 49 коп.

В решті рішення по цій справі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: