Рішення № 37900274, 14.03.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№22-ц/791/643/2014 Головуючий в І інстанції Яценко О.С.

Категорія: Доповідач: Вербицька Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року березня місяця «14» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Вербицької Л.І.Суддів:Радченка С.В., Слюсаренко О.В.при секретарі:Сікорі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від « 26» грудня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, Раденської сільської ради про виділення в натурі частки, що є у спільній частковій власності та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ДП «Одеська залізниця» ВСП Херсонська дистанційна колія №15, про визнання розпорядження та приватизації недійсною,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, Раденської сільської ради про виділення в натурі частки, що є у спільній частковій власності. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло №2190 від 16 червня 1998 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в рівних частках являються співвласниками квартири, розташованої АДРЕСА_1. Зазначену квартиру вони отримали у власність шляхом приватизації у 1998 році. В 2007 році шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Зазначена квартира є єдиним житлом позивача, спільним майном подружжя, але проживати в ній вона не може, оскільки квартирою користується ОСОБА_5 та повністю її займає. Позивач просила суд виділити у квартирі АДРЕСА_1 житлову кімнату площею - 11,8кв.м, коридор - 10,8кв.м, ванну - 2,8кв.м, туалет - 1,2кв.м, кухню - 7,9кв.м загальною площею 34,5кв.м. Рішення виконкому Раденської сільської ради №69 від 26.09.2012 року визнати незаконним.

Під час розгляду справи ОСОБА_5 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_6, ДП «Одеська залізниця» ВСП Херсонська дистанційна колія №15 про визнання розпорядження та приватизації недійсною. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що в січні 2013 року дізнався, що квартира, в якій він проживає, приватизована згідно свідоцтва на право власності на житло №2190 від 16 червня 1998 року. Свідоцтво на право власності видано згідно розпорядження органу приватизації №4 від 16 червня 1998 року, а підготовкою документів до приватизації займалося колективне міжгалузеве територіально-будівельне підприємство. Відповідач за первісним позовом просив суд визнати недійсною приватизацію квартири, розташованої АДРЕСА_1. Скасувати свідоцтво про право власності на житло від 16 червня 1998 року №2190. Визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації від 16 червня 1998 року №4. Скасувати державну реєстрацію прав власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ДП «Одеська залізниця» ВСП Херсонська дистанційна колія №15 про визнання розпорядження та приватизації недійсною, ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1. Скасувати свідоцтво про право власності на житло від 16 червня 1998 року №2190. Визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації від 16 червня 1998 року №4. Скасувати державну реєстрацію прав власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 зазначає, що апеляційна скарга відповідача за первісним позовом не підлягає задоволенню, оскільки дані вимоги є безпідставними.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні ОСОБА_5 позовних вимог за зустрічним позовом. В іншій частині рішення суду не оскаржуються, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Так, відмовляючи ОСОБА_5 у задоволенні позову суд виходив з того, що його права не були порушені, оскільки приватизація квартири відбулася і на його ім'я в рівних частках з дружиною ОСОБА_6, як спільного майна подружжя.

Однак, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки до них суд дійшов в порушення норм матеріального закону та всупереч встановленим обставинам справи.

З встановлених судом обставин та матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.01.1998 року по 06.12.2007 рік. Спірна квартира за рішенням профсоюзного комітету Херсонської дистанції колії 12.05.1995 року була виділена ОСОБА_5, як молодому спеціалісту /а.с. 64/. Розпорядженням органу приватизації Херсонської дистанції колії №4 від 16 червня 1998 року задоволено прохання наймача ОСОБА_5 про передачу квартири у приватну, спільну (сумісну або часткову) власність. У розпорядженні зазначено, що заява на приватизацію квартири надійшла від наймача ОСОБА_5 У розпорядженні не зазначено інших осіб (членів сім'ї), які мають право на приватизацію та в спільну сумісну або спільну часткову власність передається квартира /а.с. 83/.

Відповідно до свідоцтва №2190 від 16 червня 1998 року, виданого Херсонською дистанцією колії, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 /а.с. 58/. Свідоцтво про право власності на житло видано на підставі зазначеного розпорядження органу приватизації №4 від 16 червня 1998 року.

Заява про передачу у приватну власність квартири адресована керівнику органу приватизації від наймача ОСОБА_5 В заяві зазначено, що при оформленні квартири у спільну часткову власність заявник просить передбачити розподіл долі власності між членами сім'ї у співвідношенні: ОСОБА_5 - 50%, ОСОБА_6 - 50%. Заява підписана ОСОБА_6, підпис наймача ОСОБА_5 відсутній. Крім того, заява про передачу у приватну власність квартири не містить дати її подання /а.с. 80/. У заяві також зазначено, що до неї додається довідка про склад сім'ї. З цієї заяви вбачається, що у спірній квартирі мешкають і мають право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» прописані у квартирі особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 При цьому довідка про склад сім'ї не містить дати її видачі та дати прописки зазначених осіб у квартирі у цій графі довідки /а.с. 82/.

За наданими Херсонською дистанцією колії 08.02.2013 року відомостями ОСОБА_6 16.06.1998р., тобто на час приватизації, не була зареєстрована та прописана у спірній квартирі /а.с. 63/. Згідно даних Цюрупинського РС ДМС України в Херсонській області ОСОБА_6 зареєстрована у квартирі з 20.11.2002 року. За адресною довідкою Цюрупинського РВ УМВС в Херсонській області від 13.05.2013 року ОСОБА_6 зареєстрована у квартирі 20.11.2002 року /а.с. 75/. Такі ж відомості містяться і у паспорті ОСОБА_6 /а.с. 50/.

Відповідно до п.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири на підставі рішень відповідних органів приватизації.

Відповідно до зазначеної норми закону, виходячи з того, що у заяві про приватизацію квартири відсутній підпис ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення вимог чинного законодавства щодо встановленого порядку передачі квартир у приватну власність.

Однак, всупереч цьому висновку судом безпідставно зазначено, що приватизацією не були порушені права ОСОБА_5, оскільки вона відбулася з урахуванням і його частки.

При цьому судом не враховано, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на відсутність його письмової згоди на приватизацію, а також на те, що про приватизацію квартири він дізнався лише після звернення колишньої дружини до суду з первісним позовом.

Оскільки нормами закону, що регулюють спірні правовідносини, передбачена можливість приватизації квартир у власність лише за умови письмової згоди усіх повнолітніх осіб сім'ї, відсутність такої згоди будь-кого з членів сім'ї, який має право користування жилим приміщенням, взагалі виключає таку приватизацію.

Відсутність письмової згоди ОСОБА_5 підтверджується вищезазначеними письмовими доказами. Інших належних доказів у запереченнях цих обставин відповідачкою за зустрічним позовом суду не надано.

При цьому сіл зазначити, що при вирішенні позовних вимог за зустрічним позовом суд першої інстанції не визначився з характером виниклих між сторонами спірних правовідносин і не навів норму матеріального закону, який на них поширюється. Таких норм не зазначено і у зустрічній позовній заяві.

Виходячи з предмету позовних вимог про визнання приватизації недійсною та обставин, на які посилається позивач за зустрічним позовом в обґрунтування заявлених вимог щодо відсутності письмової згоди на приватизацію квартири, колегія суддів приходить до висновку, що підставою для визнання приватизації, як правочину недійсною, є ст. 48 ЦК УРСР, що регулює спірні правовідносини на час виникнення. Відповідно до вимог, передбачених ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Встановлені обставини справи, які підтверджені належними і допустимими доказами, свідчать про те, що правочин щодо приватизації квартири суперечить вимогам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а крім того, відсутнє волевиявлення на приватизацію квартири у спільну часткову власність ОСОБА_5 - наймача, який зареєстрований і постійно мешкає у цій квартирі.

Інші обставини, на які посилається позивач за зустрічним позовом і яким надана оцінка судом першої інстанції при недійсності правочину за зазначених підставах на суть вирішення спору не впливає, оскільки вони стосуються права позивачки за первісним позовом на приватизацію спірної квартири, яке при відсутності письмової згоди ОСОБА_5 не може бути реалізовано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування строків позовної давності, оскільки позивач за зустрічним позовом довів, що дізнався про приватизацію лише під час отримання первинної позовної заяви.

Згідно зі ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Оскільки будь-які належні докази щодо обізнаності про порушене право ОСОБА_5 до звернення до нього з позовом відсутні з урахуванням початку перебігу строку позовної давності слід вважати, що цей строк ним не пропущено, а тому і не підлягає поновленню.

За таких обставин позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню.

Так, позивач просить визнати приватизацію недійсною та скасувати свідоцтво про право власності на житло. Оскільки укладення правочину по приватизації квартири підтверджується видачею правовстановлюючого документу - свідоцтва про право власності, то цей документ підлягає не скасуванню, а визнанню його недійсним. Колегія суддів вважає, що визнання недійсним свідоцтва не є відповідно до процесуального закону виходом за межі заявлених позовних вимог, оскільки позивачем заявлені вимоги щодо визнання приватизації недійсною.

Разом з тим розпорядження органу приватизації, на підставі якого було видане зазначене свідоцтво, підлягає скасуванню, а не визнанню недійсним, оскільки не є правочином.

Позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності на квартиру також є обґрунтованими в розумінні способу поновлення порушеного права позивача. Колегія суддів також враховує, що вимоги заявлені не про зобов'язання відповідного органу реєстрації, який не притягнуто до участі у справі здійснити певні дії, а тому задоволення вимог про скасування державної реєстрації права власності не порушує права осіб, що не приймали участі у справі.

На підставі ст.ст. 71-80; ст..48 ЦК УРСР, керуючись ст.ст. 303, 307, п.3, 4 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26 грудня 2013 року в частині відмови ОСОБА_5 у задоволенні зустрічного позову скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Скасувати розпорядження органу приватизації №4 від 16 червня 1998 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності №2190 від 16 червня 1998 року на зазначену квартиру на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1.

В іншій частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді