Ухвала суду № 37898905, 07.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 258/2352/13-ц Номер провадження 22-ц/775/728/2014

Головуючий 1 інстанції Анісімова Н.Д.

Доповідач Мірута О.А.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 року апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Дундар І.О.,

суддів Мірута О.А., Янчук Т.О.

при секретарі Чекіній А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 04 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання іпотечного договору недійсним та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 04 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання іпотечного договору недійсним - відмовлено.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено стягненням на користь ПАТ «ВТБ БАНК» на предмет іпотеки-квартири АДРЕСА_1 загальною площею 70,30 мІ,житловою площею 40.90 мІ, що належить по ? частки спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 423040 гривень для погашення заборгованості за кредитним договором № 14В-ДФВ8/2007 від 29.11.2007 року у розмірі 70 781,65 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить - 565 757 гривень 73 коп. та пеню в розмірі 3 497 гривень 18 гривень.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з рішенням суду першої інстанції не погодилися та подали апеляційну скаргу, в якій зазначили, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, не зробив належної оцінки доказам та не провів їх належне дослідження. Іпотечний договір був складений без письмової згоди позивачів, заборона відчуження майна була винесена приватним нотаріусом 30 серпня 2007 року, а кредитний та іпотечний договори були укладені в листопаді 2007 року, у банка немає права в односторонньому порядку змінювати розмір відсотків у бік збільшення та банк неправомірно нарахував розмір відсотків за період з 20.11.2010 р. по 25.03.2013 р. в розмірі 18000,00 доларів США. Позивачі зазначають, що суд першої інстанції не перевірив, чи дійсно позичальник не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, те що у Кіровському районному суді м. Донецька знаходиться заява про розстрочку виконання рішення, частина заборгованості сплачена, тобто позивачі не ухиляються від своїх зобов'язань, позовні вимоги зустрічної заяви Банку складаються з вимог, які вже були розглянуті. Суд першої інстанції фактично здійснив стягнення в подвійному розмірі, такі помилки є неприпустимими, Банк не направляв позивачам письмові вимоги передбаченні ст.35 Закону України «Про іпотеку», а тому позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, зустрічний позов стосувався прав та законних інтересів дитини, такий позов про захист прав дитини відносяться до компетенції органів опіки та піклування, тобто без відповідного рішення такого державного органу Банк не мав законних підстав наполягати на задоволенні своїх позовних вимог. Апелянти вважають, що включення в іпотечні договори заборони щодо реєстрації в житловому приміщенні - предметі іпотечного договору, неповнолітніх дітей без згоди банку - є незаконною, двічі заявляли клопотання про залучення до розгляду справи в якості третьої особи органу опіки та піклування, проте судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в задоволенні цих клопотань.

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2(довіреність а.с. 24,27) ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційному суду заяву про розгляд справи без їхньої присутності.

Представник ПАТ «ВТБ Банк» Мороз І.В. в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги не визнала, просила її відхилити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про день і час розгляду справи повідомлені належним чином телефонограмами, що підтверджується відповідною реєстрацією за № 4106, 4107 в журналі реєстрації телефонограм про особисте прийняття телефонограм (а.с. 202, 203).

Третя особа ОСОБА_5 подали апеляційному суду заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачів ОСОБА_6, представника ПАТ «ВТБ Банк» Мороз І.В. , дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання іпотечного договору недійсним та задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції виходив з наступного.

Позовні вимоги про визнання іпотечного договору недійсним не ґрунтуються на законі, а саме в судовому засіданні було встановлено, що оспорюваний правочин - договір іпотеки був підписаний усіма власниками нерухомості, яка передавалась в іпотеку. Так, за вказаним договором іпотеки іпотекодавці передали в іпотеку банку кожний по ? частині квартири, які належали їм на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру. Це забезпечило гарантовану згоду усіх співвласників. Крім того, в день здійснення правочину іпотекодавці підписали спільну заяву вих.№2670 від 29.11.2007 року якою підтвердили відсутність прав на предмет іпотеки третіх осіб(дітей), що також підтверджує надання всіма іпотекодавцями згоди на укладення зазначеного правочину та вчинили іпотечний договір договір № 14 Вз- ДФВ 8/2007 посвідчений 29.11.2007 року ОСОБА_5- приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу по реєстру № 8117. Крім того, а тому посилання позивачів про невірно зазначену дату, 27.11.2007 року в договорі іпотеки не є підставою для визнання такого правочину недійсним, так як не створює ніяких правових наслідків для сторін правочину. Сторони встановили ціну предмету іпотеки в разі його реалізації (продажу) в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов»язання, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки, яка становить 423 040 грн. Основне зобов»язання ані позичальником, ані поручителем не виконано і заборгованість перед банком не погашена, тому банк як іпотеко держатель набув право звернути стягнення на предмет іпотеки.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що між ПАТ « ВТБ Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 14В-ДФВ 8207 від 29.11.2007 року, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000 доларів США строком повернення до 28 листопада 2022 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,5% річних (а.с. 57-58).

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір № 14 Вз- ДФВ 8/2007 від 27.11.2007 року, посвідчений 29.11.2007 року ОСОБА_5- приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу по реєстру № 8117 (а.с. 62-64).

Предметом договору іпотеки є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 70,30 мІ житловою площею 40,90 мІ яка належить іпотекодавцям по 14 частки спільної часткової власності. За згодою сторін предмет іпотеки оцінений у розмірі 423 050 гривень.

Заявою до нотаріальної контори (а.с. 65) за вх. № 2670 від 29.11.2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засвідчено, що на квартиру АДРЕСА_1 у неповнолітніх або малолітніх дітей право власності або право користування відсутнє.

З договору іпотеки № 14 Вз-ДФВ 8/2007 від 27.11.2007 року вбачається, що він підписаний усіма власниками нерухомості: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка передавалася в іпотеку, тобто іпотекодавці передали в іпотеку, згідно свідоцтва про право власності на квартиру, по ? частині.

Ч.1 ст. 18 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що підписуючи зазначений договір іпотеки та заяву за вх. № 2670 від 29.11.2007 року кожний із іпотекодавців підтвердив надання особистої згоди на укладання такого правочину іншими співвласниками - іпотекодавцями та засвідчили факт, що на предмет іпотеки у неповнолітніх або малолітніх дітей право власності або право користування відсутнє.

З тексту договору іпотеки № 14 Вз-ДФВ 8/2007 вбачається, що він від 27.11.2007 року, але в ньому також зазначено, що посвідчений він 29.11.2007 року ОСОБА_5- приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу по реєстру № 8117 (а.с. 62-64), про що у Державному реєстрі іпотек був вчинений відповідний запис, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 15741406 від 29.11.2007 року.

Дослідивши зазначені докази, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, надавши правильну оцінку доказам по справі, прийшов до правильного висновку, що невірно зазначена дата, 27.11.2007 року в договорі іпотеки № 14 Вз-ДФВ 8/2007 не є підставою для визнання такого правочину недійсним, так як ця вимога не ґрунтується на законі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що посилання позивачів про невірно зазначену дату, 27.11.2007 року в договорі іпотеки не є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, що іпотечний договір був складений без письмової згоди позивачів, заборона відчуження майна була винесена приватним нотаріусом 30 серпня 2007 року, а кредитний та іпотечний договори були укладені в листопаді 2007 року не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на законність рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Згідно умов Договору іпотеки ( п. 1.1 ) іпотекодавець відповідає перед банком в повному обсязі по зобов'язанням позичальника щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісії, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків,розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором № 14 В-ДФВ 82007 від 29.11.2007 року та будь-якими додатковими згодами до нього ( у тому числі які збільшують новне зобов'язання), що надали всі разом - кредитний договір.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язується забезпечити погашення (повернення) отриманого кредиту в строки та на умовах, встановлених п.п. 1.1 та 4.1 розділом 8 кредитного договору в сумі та у строки, передбачені кредитним договором.

Згідно п. 9.4 Кредитного договору у разі ненадання позичальником документального підтвердження страхування предмету іпотеки на наступний день після строку страхування, вказаного в кредитному договорі іпотеки або перший день наступного року кредитування банк підвищує відсоткову ставку за кредитом на 2 % річних в порівнянні з діючою відсотковою ставкою за даним кредитним договором. При цьому позичальник підписанням цього кредитного договору підтверджує, що для вказаного вище застосування нової процентної ставки не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього кредитного договору.

Всупереч ст. 629 ЦК України та умов кредитного договору позичальник не виконує свої зобов'язання, передбаченні п.п. 1.1 та 4.1 розділом 8 Кредитного договору, чим порушує умови договору та вимоги чинного законодавства.

Відповідно до п.9.1 Кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити банку суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно 4.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № 14В-ДФВ827 від 29.11.2007 року згідно розрахунку суми боргу станом на 27.05.2013 року складає:

31 944.30 долара США (за курсом НБУ становить 255 330 гривень 79 коп)- сума кредиту, що залишилась неповернутою боржником,

14 722,34 долара США (за курсом НБУ на дату розрахунку становить - 117 675 гривень 66 коп.)- сума простроченого боргу по кредиту,

23 473, 35 долара США (за курсом НБУ на дату розрахунку становить 187 622 гривні 49 коп.)

641, 66 долара США ( за курсом НБУ на дату розрахунку становить 5 128 гривень 79 (коп..) сума нарахованих непрострочених відсотків за користування кредитом за період з 25 квітня 2013 року по 24 травня 2013 року,

1 465,44 гривень - несплачена сума пені за прострочення кредиту згідно з п.9.1 кредитного договору,

1 689,16 гривень - несплачена пеня за несвоєчасну сплату відсотків відповідно до до п.9.2 кредитного договору

342,58 - несплачена сума 3% процентів річних від суми прострочених відсотків .

Всього загальна сума заборгованості позичальником перед банком за кредитним договором складає 70 781,65 доларів США.

У відповідності до ст. 526 ЦК України « зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому ст. 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст. 589 ЦК України ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі ч.2 ст. 589 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета застави (іпотеки) заставодержатель (іпотеко держатель) має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору іпотеки за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов'язаних з пред'явленям вимог і звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов'язання таабо цього договору іпотеки.

Сторонами встановлено ціну предмету іпотеки в разі його реалізації (продажу) в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки яка становить 423 040 гривень. В зв'язку з чим, що ані позичальником, ані його майновим поручителем основне зобов'язання, що випливає з кредитного договору № 14 В-ДФВ82007 від 29.11.2007 року в тому числі в строк та в порядку, визначеному договором, не виконано і заборгованість перед банком не погашена , банк як іпотекодержатель набув право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги, що у банка немає права в односторонньому порядку змінювати розмір відсотків у бік збільшення та банк неправомірно нарахував розмір відсотків за період з 20.11.2010 р. по 25.03.2013 р. в розмірі 18000,00 доларів США колегія суддів вважає безпідставним, оскільки дії банка викликані порушенням позичальником умови страхування предмету іпотеки та відповідають п. 9.4 Кредитного договору, за яким позичальник підписанням цього кредитного договору підтверджує, що для вказаного вище застосування нової процентної ставки не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги, що зверненням стягнення на предмет іпотеки здійснив подвійне стягнення, так як рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 31.10.2011 року з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вже була стягнута заборгованість за кредитним договором, не ґрунтуються на законі, а тому не заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги, що зустрічний позов стосувався прав та законних інтересів дитини, не знайшли свого підтвердження доведені, не випливають з обставин справи.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають із обставин справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтверджені, не ґрунтуються на вимогах закону та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314,315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 04 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Судді: