Рішення № 37897733, 25.03.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.2014 Справа № 920/173/14

Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю. В. розглянув матеріали справи № 920/173/14

за позовом: Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "МРІЯ-3", м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство "Нотехс", м. Суми

про стягнення 153121,42 грн.

За участю представників :

Позивача - Петрівного Д. М.;

відповідача - Клипи О. П., Бекової О. М., Цимбала Б. П.

В судовому засіданні, розпочатому о 10 год. 40 хв. 17.02.2014 року, оголошувались перерви до 11 год. 15 хв. 24.02.2014 року, до 10 год. 40 хв. 11.03.2014 року, до 10 год. 40 хв. 24.03.2014 року та до 10 год. 00 хв. 25.03.2014 року.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь кошти у сумі 153121,42 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач збудував житловий будинок № 3/1 по вул. Харківській у м. Суми (далі - будинок) за рахунок коштів фізичних осіб, залучених за угодами про інвестування в будівництво житла. За такими угодами фізичні особи-інвестори придбавали емітовані відповідачем облігації, які давали їх власникам право на отримання визначеної угодою нерухомості в будинку після погашення емітентом (відповідачем) облігацій. Погашення облігацій почалося у квітні 2011 року, а тому позивач вважає, що станом на 01.04.2011 року єдиним власником приміщень у збудованому будинку був відповідач.

11.08.2010 року було прийнято рішення про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія-3» (протокол № 1 зборів мешканців буд № 3/1 по вул. Харківській у м. Суми) і 12.08.2010 року здійснено державну реєстрацію цього Об'єднання, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії АО1 № 184535, а також Статутом Об'єднання (позивача).

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що з метою запобігання розгерметизації опалювальної системи будинку внаслідок зниження температури в зимовий період, про що зазначено в протоколі № 2 від 16.09.2010 року загальних зборів ОСББ «Мрія-3» (т. 1, а.с. 72-73), він уклав договір з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» від 27.12.2010 року № 06/10-3111/ТЕ-20 на поставку природного газу, за яким протягом січня-березня 2011 року було поставлено 116,958 тис.куб.м. газу на загальну суму 153121,42 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу (а.с. 19-21 т. 1).

Поряд з цим позивач вважає, що єдиним власником будинку на той час був відповідач, який, згідно статті 322 ЦК України, зобов'язаний утримувати майно, що йому належало.

Як на підставу своїх вимог позивач посилається також на статтю 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», частиною другою якої визначено, що частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт загального майна та в інших спільних витратах у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у користуванні фізичних або юридичних осіб. Оскільки за статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, у тому числі, з юридичних фактів та актів цивільного законодавства, то, на думку позивача, у даному випадку зі статті 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», а також з правочину щодо закупівлі природного газу (з договору № 06/10-3111/ТЕ-20 від 27.12.2010 року, укладеного між позивачем та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України») у відповідача виникли зобов'язання по оплаті витрат на опалення належних йому приміщень.

Позивач також посилається на статтю 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

17.01.2014 року позивач вручив відповідачеві, керуючись статтею 530 ЦК України, вимогу оплатити протягом семиденного строку 153121,42 грн. вартості придбаного природного газу за період з січня по березень 2011 року, але відповідач вимогу не виконав, а тому позивач, керуючись статтями 4, 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», статтями 11, 319, 322, 334, 509, 526, 530 ЦК України та статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», просить суд стягнути з відповідача кошти у сумі 153121,42 грн.

Відповідач проти позову заперечує, спростовуючи твердження позивача щодо укладення ним договору на поставку природного газу з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» з метою запобігання розгерметизації опалювальної системи будинку, оскільки перша та друга секції будинку були введені в експлуатацію ще в січні 2009 року, а третя секція - у грудні 2010 року, але в зимовий опалювальний період 2009-2010 років опалення приміщень не здійснювалося і це не спричинило негативного впливу на стан опалювальної системи будинку. Первинне опалення було здійснене у будинку лише у січні 2011 року.

Відповідач зазначив, що позивач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу за договором поставки природного газу від 27.12.2010 року № 06/10-311ТЕ-29, укладеним ним з ДК «Газ України», а тому рішенням Господарського суду Сумської області від 29.08.2013 року у справі № 920/1221/13 було задоволено повністю позовні вимоги ДК «Газ України» до ОСББ «Мрія-3» щодо стягнення з останнього на користь ДК «Газ України» 139899,72 грн., у тому числі: основного боргу за договором - 116321,42 грн., пені - 11859,54 грн., інфляційних - 2292,08 грн., річних 9426,68 грн.

Відповідач вважає, що позивач намагається перекласти свої витрати за вищезгаданим договором поставки природного газу, укладеним ним з ДК «Газ України», виходячи з помилкового твердження, що відповідач на той час був єдиним власником будинку.

Відповідач зазначає, що статтею 331 ЦК України визначено, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідач не був власником будинку, а був забудовником, власником будівельних матеріалів, емітентом цінних паперів - безпроцентних цільових облігацій, власники яких набувають право отримати у власність конкретно визначений об'єкт нерухомості після здачі будинку в експлуатацію та повного погашення облігацій.

Згідно акту приймання-передачі дахової котельні житлового будинку по вул. Харківській, 3/1 від 17.09.2010 року з балансу відповідача на баланс позивача було передано дахову котельню балансовою вартістю 1200000 грн. разом з проектною, виконавчою та технічною документацією.

Відповідач, який є одним із членів ОСББ «Мрія-3», у своїх письмових запереченнях проти позову посилається, зокрема, на те, що згідно рішення загальних зборів ОСББ «Мрія-3» (протокол № 2 від 16.09.2010 року) він уклав з відповідачем договір № 149 від 01.10.2010 року про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за яким він як споживач зобов'язався оплачувати позивачеві (виконавцеві) за виконані ним послуги з обслуговування та ремонту житлового фонду будинку, його технічного обладнання, надання житлово-комунальних послуг, дотримання санітарного стану прибудинкової території (п. 1.2 договору), виходячи з того, що відповідачу (споживачу) належать 23 квартири в будинку, загальна площа яких 2308,63 грн. За надані відповідачем на підставі договору № 149 від 01.10.2010 року послуги позивач сплатив відповідачеві у період з жовтня 2011 року по жовтень 2012 року 35631,50 грн. (т. 1, а. с. 84-86, т. 2, а. с. 243-247).

Відповідач подав суду 11.03.2014 року докази сплати позивачеві грошових коштів за газ в сумі 8500,00 грн., у тому числі: копію платіжного доручення № 1565 від 25.10.2010 року на суму 4000,00 грн. та копію платіжного доручення № 124 від 27.01.2011 року на суму 4500,00 грн. Поряд з цим відповідач подав суду 11.03.2014 року копію видаткового касового ордера про сплату ним позивачеві 16.12.2010 року 4000,00 грн. за експлуатаційні витрати.

На підставі вищевикладеного відповідач просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позову у повному обсязі за необґрунтованістю та незаконністю вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

27 грудня 2010 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної компанії «Нафтогаз України» (постачальником) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Мрія-3» (покупцем, позивачем у даній справі) був укладений договір № 06/10-3111/ТЕ-29 поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі - договір поставки), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві (позивачеві) імпортований природний газ, а покупець (позивач) зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору (т. 1, а.с. 15-19).

Згідно актів передачі-приймання природного газу від 31 січня 2011 року, від 28 лютого 2011 року та від 31 березня 2011 року, протягом січня-березня 2011 року постачальник передав, а покупець (позивач) прийняв імпортований природний газ, згідно договору поставки, на загальну суму 153121,42 грн. (т. 1, а.с. 19-21).

З огляду на вищевикладене, позивач (сторона договору) зобов'язаний оплатити постачальнику прийнятий природний газ на загальну суму 153121,42 грн., згідно умов договору поставки, укладеного між постачальником та позивачем.

Частиною першою статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки сторонами вищезгаданого договору поставки є постачальник і позивач, то саме для постачальника і позивача як покупця природного газу цей договір є обов'язковим, а відтак саме позивач зобов'язаний оплатити постачальнику вартість прийнятого ним як кінцевим споживачем природного газу в загальній сумі 153121,42 грн. і це підтверджується, зокрема, рішенням Господарського суду Сумської області від 29.08.2013 року у справі № 920/1221/13 за позовом ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до позивача про стягнення 139899,72 грн., яке набрало законної сили 13.11.2013 року, оскільки залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року.

Газ був поставлений за вищезгаданим договором для надання послуг населенню (користувачам житлових приміщень - 155 (93+62)квартир будинку) з опалення та гарячого водопостачання, тобто 153121,42 грн. це загальні витрати з постачання газу для усього будинку, які здійснює позивач.

Позивач не є власником квартир, не має повноважень щодо володіння, розпорядження чи користування квартирами будинку. Він є об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, що керується у своїй діяльності, зокрема, Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно частини другої статті 20 згаданого Закону, частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт загального майна та в інших спільних витратах у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у користуванні фізичних або юридичних осіб.

Замовником (забудовником) та генпідрядником об'єкта будівництва - будинку є відповідач.

Згідно статті 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Перша та друга секції будинку прийняті до експлуатації у січні 2009 року, а третя секція - у грудні 2010 року, тобто будинок вцілому був прийнятий до експлуатації у грудні 2010 року.

Виготовлений (створений) будинок відповідачем, який не здійснював державної реєстрації права власності після прийняття до експлуатації будинку, оскільки виготовлення (створення) будинку здійснив за рахунок залучених коштів юридичних та фізичних осіб шляхом випуску облігацій і зобов'язаний, згідно пунктів 4.1.1 та 4.1.10 Угод про інвестування в будівництво житла (т. 1, а. с. 87-249, т. 2, а. с. 1-237), збудувати і передати у власність власнику облігацій об'єкт (окреме житлове приміщення-квартиру) будинку за актом прийому-передачі об'єкту інвестування (квартири) у власність власнику облігацій.

Таким чином, до передачі об'єкта (квартири) за актом прийому-передачі у власність власнику облігацій відповідач, який створив нерухоме майно (будинок), прийняте до експлуатації, має повноваження (права) та обов'язки власника, зокрема, зобов'язаний утримувати (ст. ст. 319, 322 ЦК України) майно (квартири), які не передано у власність власникам облігацій (інвесторам), незважаючи на те, що державна реєстрація права власності здійснена не була. До повноважень власника нерухомого майна (об'єктів-квартир тощо), які має відповідач до передачі об'єкта у власність власнику облігацій, належать, зокрема, повноваження щодо володіння, розпорядження та користування ним, а відтак і витрати, пов'язані з експлуатацією об'єкту, до передачі його у власність власнику облігацій має нести відповідач пропорційно до загальної площі приміщень, які ще не передані ним власником облігацій за актами прийому-передачі об'єкту.

Вищевикладене підтверджується, зокрема пунктом 4.2.3 Угод про інвестування в будівництво житла, з якого випливає, що лише після отримання об'єкту у власність власник облігацій зобов'язаний самостійно нести всі витрати, пов'язані з експлуатацією об'єкту.

З матеріалів справи вбачається, що всього в прийнятому до експлуатації будинку 155 квартир (секції 1, 2 - 93 квартири та секція 3 - 62 квартири) загальною площею 13573,91 кв.м. (секції 1, 2 - 9369,06 кв.м., секція 3 - 4204,85 кв.м.).

153121,42 грн. - це загальна сума спільних витрат у будинку на постачання природного газу для опалення та гарячого водопостачання і, згідно з вимогами частини другої статті 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», частка в загальному обсязі цих спірних витрат має встановлюватися пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у користуванні фізичних або юридичних осіб.

Позивач надав суду в якості доказів передачі в користування фізичним та юридичній особам об'єктів (квартир), згідно умов Угод про інвестування в будівництво житла, копії 57 актів прийому-передачі квартир (т. 3, а.с. 21-77), які свідчать про те, що користувачі 56 квартир мають нести спільні витрати по придбанню газу для опалення та гарячого водопостачання для будинку пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у їхньому користуванні та пропорційно періоду користування в межах періоду постачання газу (з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року).

Користувач квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_5, якому квартира передана відповідачем у користування лише 11.04.2011 року (т. 3, а.с. 55), тобто за межами періоду постачання газу будинку на загальну суму 153121,42 грн. (після 31.03.2011 року), не повинен приймати участь у спільних витратах з придбання газу для будинку за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, оскільки ця квартира у згаданий період залишалася у володінні, розпорядженні та користуванні відповідача, який має нести витрати на утримання тих приміщень (квартир), що не були передані ним власникам облігацій (інвесторам).

Користувачі 56 квартир пропорційно загальної площі приміщень, що перебували у них у користуванні, та пропорційно періоду користування в межах періоду постачання газу (з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року) за розрахунком суду мають нести витрати у придбанні газу для будинку у відповідний період у сумі 53845,92 грн., а відтак частка відповідача в загальному обсязі тих спільних витрат у будинку має становити 99275,50 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем подані суду належні докази щодо сплати ним позивачеві за газ 8500,00 грн., то стягненню з відповідача на користь позивача за позовом у даній справі підлягає сума коштів у розмірі 90775,50 грн. в якості недоплаченої частки в загальному обсязі витрат на придбання газу для будинку в період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року., які є спільними витратами у будинку, котрі мають встановлюватися пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у користуванні фізичних або юридичних осіб, згідно вимог частини другої статті 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Твердження відповідача про те, що сплачуючи у період з жовтня 2011 по жовтень 2012 року позивачеві платіжними дорученнями кошти за послуги та експлуатаційні витрати в загальній сумі 35631,50 грн. та сплачуючи за видатковим касовим ордером від 16.12.2010 року кошти за експлуатаційні витрати (т. 3, а.с. 114) він вважав, що сплачує їх як частку в загальному обсязі спільних витрат на придбання газу за договором від 27.12.2010 року № 06/10-3111/ТЕ-29 для будинку, не може бути прийняте судом до уваги, оскільки воно суперечить наданим самим відповідачем доказам, а саме: змісту вищезгаданих платіжних доручень та видаткового касового ордера, в яких відповідач чітко визначив призначення платежів.

Сплата ж відповідачем позивачеві коштів за газ в сумі 8500,00 грн., яка підтверджена належними доказами (платіжними дорученнями № 1565 від 25.10.2010 року та № 124 від 27.01.2011 року, т. 3 а.с. 115, 116), судом врахована.

Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 90775,50 грн.

В іншій частині позовних вимог має бути відмовлено у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю вимог позивача.

Згідно статті 49 ГПК України, витрати по судовому збору в сумі 1815,51 грн. покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Нотехс» (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35-2, ідентифікаційний код 31208663) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія-3» (40024, м. Суми, вул. Харківська, 3/1, ідентифікаційний код 37186200) частку у спільних витратах на придбання газу в сумі 90775,50 грн. та витрати по судовому збору в сумі 1815,51 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 26.03.2014 року.

Суддя П.І. Левченко