Рішення № 37897568, 24.03.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2014 р.Справа № 916/426/14

За позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест СК"

про стягнення 39765,62 грн

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Колесник Ю.В.по довіреності № 18-17/1/6 від 13.01.2014 р.;

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю " Агроінвест СК " про стягнення 39765,62 грн., з яких 38144,31грн.- основна заборгованість, 263,30грн.- 3% річних, 217,04грн. - індекс інфляції, 1140,97грн.- пеня.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

09 листопада 2011 року між ДП „ХМТП" (далі - Порт) та ТОВ „Агроінвест СК" (далі - Клієнт) укладено генеральний договір на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів №33/164Д, предметом якого визначено організацію та здійснення перевалки, зовнішньоторговельних та транзитних вантажів Клієнта, що слідують через Порт.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що варіанти вантажних операцій, супутні послуги, їх вартість, об'єм робіт та інше (стосовно вантажу окремої номенклатури) наводяться у додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною.

Відповідно до п.1.3 Договору сторони встановили, що місцем виконання навантажувально - розвантажувальних операцій є ДП „ХМТП".

П 3.5 Договору встановлено обов'язок Порту на ведення обліку вантажу, а саме:

- забезпечення правильності обліку вантажу в Порту по строкам зберігання: для експертного, транзитного вантажу датою надходження вантажу в Порт вважається дата приймального акту, датою відправлення із Порту - дата коносамента; для імпортного, транзитного вантажу датою надходження вантажу в Порт вважається дата оформлення генерального акту, датою відправлення вантажу із Порту - дата залізничної, автотранспортної чи внутрішньої водної накладної (дата приймально-здавального акту) (п.п.3.5.1 Договору);

- при частковому відвантаженні однорідних вантажів, що перебувають в Порту, Порт зобов'язаний виставляти рахунки за зберігання тих партій (без урахування вантажу по прямому варіанту), які надійшли раніше, якщо відвантаження вантажу більш пізнішого надходження проводиться не на вимогу Клієнта (п.п. 3.5.2 Договору);

- Порт веде облік вантажу по терміну зберігання з дати надходження його в Порт і по дату відправлення вантажу із Порту, незалежно від кількості актів прийому - передачі даного вантажу між Клієнтами Порту, та нараховує при цьому плату за зберігання вантажу для кожної із сторін актів прийому - передачі за ставками, чинними в дні, за які плата підлягає стягненню. Плата за навантажувально-розвантажувальні роботи (акордна ставка) стягується Портом з того Клієнта, який є однією зі Сторін акту прийому-передачі та завершує процес перевантаження (п.3.5.3 Договору).

Відповідно до п.п.5.2.2.4 Договору сторони узгодили, що у випадку затримки вантажу в Порту (неподання тоннажу під вивіз, невидача доручень, недозавезення суднової партії та інше) плата за зберігання нараховується і виставляється щомісяця.

Пунктом 5.3.5 Договору передбачено, що якщо рахунок надається Клієнту (Експедитору) Портом під розпис - оплата здійснюється протягом п'яти банківських днів з дати отримання рахунку, а якщо рахунок відправляється поштою, то оплата здійснюється протягом десяти банківських днів з дати відправлення рахунку.

Згідно п.7.5 Договору за затримку платежів після узгоджених строків, Порт має право стягнути з Клієнта пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежів від суми простроченого платежу.

Як встановлено п. 10.1 Договору, цей договір вступає в силу з 01.01.2012 року та діє по 31 грудня 2012 року.

Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку дії цього Договору, а в частині зобов'язань Клієнта щодо сплати заборгованості та інших зобов'язань Клієнта - до виконання зобов'язань (п. 10.2 Договору).

На виконання умов зазначеного договору, між сторонами були проведені господарські операції, у числі яких, серед іншого, позивачем були надані відповідачу послуги, пов'язані із закритим зберіганням вантажів на складах.

27.03.2012р. відповідно до приймального акту (картки обліку експертного вантажу) № 92 - позивачем було отримано 56,52 т вантажу зерна кукурудзи.

Згідно складської довідки від 31.05.2012р. - на підставі листа відповідача № 28/05-1 від 28.05.2012 - залишок вантажу був перевантажений з баржі "ВАЛ-1736" до складу № 5 через переважування на вагах Порту у кількості 24,75 т.

З цього часу і на момент розгляду справи вказаний залишок вантажу знаходиться на зберіганні у Позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за закрите зберігання вантажів на складах, а саме:

- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 3456 від 31.07.2013р.;

- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 3602 від 31.08.2013р.;

- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 3736 від 30.09.2013р.;

- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 3961 від 31.10.2013р.;

- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 4165 від 30.11.2013р.;

- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 4353 від 31.12.2013р.

Вартість зберігання вантажу за 1т за добу розраховано за ставками, що визначені у п. 16.4 Додатку № 4 договору № 33/164Д.

При цьому, за зберігання вантажу за період з 01.07.2013 року по 31.12.2013 року позивачем відповідачу нараховано плату та виставлені рахунки на оплату: № 4033 від 01.08.2012р. на суму 6426,49грн.; № 4271 від 30.08.2013р. на суму 6426,49грн.; № 4494 від 27.09.2013р. на суму 6219,18грн.; № 4803 від 04.11.2013р. на суму 6426,48грн.; № 5050 від 02.12.2013р. на суму 6219,18грн.; № 5297 від 31.12.2013р. на суму 6 426,48грн. -всього на суму 38144,31 грн.

З огляду на те, що відповідачем не підписано та не повернуто акти здачі-прийняття робіт, рахунки не сплачено, позивач і звернувся до суду за захистом свого порушеного права з відповідним позовом про стягнення заборгованості за послуги зі зберігання.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю на підставі слідуючього:

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу спірного договору на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів від 09 листопада 2011 року вбачається, що договір є змішаним та містить елементи договору про надання послуг та договору про зберігання, як слушно зазначено в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується те, що після закінчення строку дії договору - 31 грудня 2012 року - вантаж зерна кукурудзи продовжував зберігатись позивачем до моменту подання позову, суд вважає, що позивачем правомірно та обґрунтовано нараховано плату за зберігання та виставлені рахунки на оплату за період з 01.07.2013 року по 31.12.2013 року відповідно до умов договору та актів здачі-прийняття робіт, які направлено відповідачу, отримано уповноваженою особою відповідача, однак залишено без підпису та жодних зауважень щодо наданих послуг зі зберігання вантажу.

Окрім того, судова колегія звертає увагу на приписи ч.3 ст.946 ЦК України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Тобто, не зважаючи на укладений між сторонами договір, суд вважає, що в силу правовідносин, що склались між сторонами, відповідач в будь-якому разі повинен сплатити вартість послуг з фактичного зберігання вантажу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 38144,31грн..

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 263,30грн.- 3% річних, 217,04грн. - індекс інфляції, 1140,97грн.- пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 263,30грн., індекс інфляції складає 217,04грн. які підлягають стягненню.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п.7.5 Договору за затримку платежів після узгоджених строків, Порт має право стягнути з Клієнта пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежів від суми простроченого платежу.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов'язання у розмірі 1140,97 грн. вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в розмірі 39765,62 грн., з яких 38144,31грн.- основна заборгованість, 263,30грн.- 3% річних, 217,04грн. - індекс інфляції, 1140,97грн.- пеня.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, у постанові ВГСУ від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260 визначено, що суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 24.03.2014р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та Спеціальному витязі з ЄДРЮОФОП станом на 12.02.2014р., суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроінвест СК" (65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140А, код ЄДРПОУ 37281927) на користь Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 4; код ЄДРПОУ 01125695) 38144,31грн.- основна заборгованість, 263,30грн.- 3% річних, 217,04грн. - індекс інфляції, 1140,97грн.- пеня та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2014р.

Суддя Літвінов С.В.