Постанова № 37897005, 25.03.2014, Луганський окружний адміністративний суд

9

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1012/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Шембелян В.С.,

суддів Островської О.П., Широкої К.Ю.

при секретарі: Стройній О.О.,

за участю

представника позивача: Білика В.В.,

представника відповідача ГУДКУ у м. Луганську: Сірої О.М.

представника відповідача ГУДКУ у Луганській області: Клунної О.В.

представника ДКС України: Клунної О.В.

представника третьої особи: Дашко Т.І.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" до Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2014 року позивач звернувся з вимогами до відповідачів, зазначивши в обґрунтування наступні обставини.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду в справі №812/3504/13-а від 29.05.2013 року було вирішено стягнути на користь ДП «Донбаснафтопродукт» ТОВ «Донбаснафтопродукт» з Державного бюджету України судові витрати у справі у розмірі 344,81 грн. Позивач неодноразово звертався до органів казначейства усіх рівнів: УДКСУ у м. Луганську, ГУДКСУ Луганської області, Державної Казначейської служби України, на що від усіх інстанцій було отримано відповідь про неможливість виконання у зв'язку з відсутністю рахунків боржника (державного органу), котрі обслуговуються в казначействі. Однак, позивач, посилаючись на ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" вважає, що рішення суду мало бути виконане в будь-якому разі. Керуючись положеннями вказаного Закону, позивач робить висновок про безпідставність усіх окремих відмов у прийнятті виконавчого листа до виконання кожного з відповідачів, бо кожен з них має навіть в своїй назві словосполучення "Державна казначейська служба України", а отже, кожен з відповідачів повинен був вчинити дії, визначені вищевказаваним Законом, щодо виконання рішення постанови суду в справі №812/3504/13-а від 29.05.2013 року, а не повертати виконавчий лист без виконання. У зв'язку з вищевикладеним, просить:

- визнати незаконними дії всіх відповідачів щодо повернення без виконання вказаного виконавчого листа;

- зобов'язати Державну казначейську службу України прийняти до виконання зазначений виконавчий лист, здійснити всі передбачені законом заходи щодо його виконання, надати звіт суду та позивачеві щодо виконання рішення в цій справі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений адміністративний позов в повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні адміністративний позов не визнали, з доводів викладених у запереченнях, просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Надала до матеріалів справи положення про управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області та положення про Державну виконавчу службу Головного управління юстиції в Луганській області.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду в справі №812/3504/13-а від 29 травня 2013 року позовні вимоги позивача задоволені частково, визнано незаконною бездіяльність управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області у частині не примушення боржника за виконавчим листом № 2н/1270/1674/2012 виконати судове рішення у встановлений законом двомісячний строк. З Державного бюджету України на користь ДП «Донбаснафтопродукт» ТОВ "Донбаснафтопродукт" стягнуто судові витрати у розмірі 344,81 грн., з яких 333,33 грн. витрати з оплати юридичних послуг та 11,48 грн. судовий збір.

16 липня 2013 року позивачу видано виконавчий лист у вказаній справі (а.с.5).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року в справі №812/3504/13-а за заявою стягувача надані наступні роз'яснення щодо порядку стягнення на користь ДП «Донбаснафтопродукт» ТОВ «Донбаснафтопродукт» з Державного бюджету України судових витрат у розмірі 344,81 грн., з яких 333,33 грн. витрати з оплати юридичних послуг та 11,48 грн. судовий збір, що підлягають безспірному списанню із рахунка суб'єкта владних повноважень - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області. Відповідно, у виконавчому листі боржником є Державний бюджет України в особі Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області (а.с. 48).

Сторони не заперечують факту звернення позивача з вимогами до органів Державної казначейської служби всіх рівнів з вимогами прийняти до виконання зазначений виконавчий лист.

Листом від 07.11.2013 року № 03-27/3867 управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області документи позивачу були повернуті без виконання (а.с. 6).

Листом від 06.12.2013 року № 09-26/1-128 Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області також повернуло документи позивача без виконання (а.с. 7).

Листом від 27.12.2013 року №5-08/3183-35331 Державною казначейською службою України документи позивачу повернуті без виконання (а.с. 8).

Причина відмови в усіх листах одна - відсутність казначейських рахунків боржника - управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області в їх установі.

В матеріалах справи є наявною довідка від 14.03.2014 року №04-10/851, якою підтверджено той факт, що управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Луганській області не обслуговується (а.с.50).

А також є довідка Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області від 17.03.2014 , що до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів з 16.05.2008 року включено Головне управління юстиції в Луганській області (а.с.63).

Відповідно до п.15 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, що затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року №759/19497, Головне управління юстиції є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства (а.с.84).

Згідно з п.1 Положення про управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 10.04.2012 року №549/5, управління державної виконавчої служби є структурним підрозділом у Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. Власні рахунки цієї установи в установах Казначейства цим Положенням не передбачені(а.с.85-88).

Вирішуючи питання щодо правомірності дій відповідачів відносно повернення позивачу без виконання вказаного виконавчого листа, суд виходить із наступних вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV(тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ст.2 Закону України "Про виконавче провадження").

За правилом частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються також органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - Порядок №845).

Пунктами 24, 25 Порядку №845 визначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Відповідно до п.2 Порядку №845 боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Таким чином, за встановлених судом обставин щодо відсутності в управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області власних казначейських рахунків, а також що вони не є розпорядником бюджетних коштів, суд вважає доведеним той факт, що вони не можуть бути боржником, відповідно до зазначених вище вимог Порядку №845. Тому, суд вважає правомірними оскаржені дії відповідачів щодо повернення без виконання вказаного виконавчого листа, оскільки в їх установах дійсно не обслуговується такий боржник.

Проблемою цього спору, на думку суду, є відмінності у вимогах при визначенні понять «відповідача» за нормами КАС України та «боржника» відповідно до норм Порядку №845 в чинному законодавстві.

Згідно із п. 9) ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

З цього вбачається, що відповідач у адміністративній справі №812/3504/13-а, суб'єкт владних повноважень - управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області не може бути належним боржником за вимогами щодо стягнення бюджетних коштів.

З огляду на встановлені в цьому судовому засіданні обставини, що не були відомі позивачу під час його звернення до суду з заявою від 07.10.2013 року про роз'яснення змісту виконавчого листа від 16.07.2013 року, очевидним є те, що вказані обставини не були відомі і суду під час розгляду цієї заяви (а.с.48-49).

Тому, на думку суду, встановлені в цьому провадженні обставини, можуть бути підставою для повторного звернення стягувача з заявою про роз'яснення рішення суду в порядку ст.170 КАС України щодо можливості стягнення зазначеної суми бюджетних коштів з управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області в особі Головного управління юстиції в Луганській області, структурним підрозділом якого вони є. На думку суду, це не буде порушенням вимог ст. 170 КАС України щодо неможливості зміни змісту рішення суду під час його роз'яснення.

Щодо посилань позивача на вимоги Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 25 Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

З 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI, який відповідно до статті першої встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Пунктом 47 Порядку №845 визначено, що безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником, а також інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

За таких обставин, не заслуговують на увагу також доводи позову, що Державна казначейська служба України мала розглянути безпосереднє звернення позивача до них із заявою про прийняття виконавчого документу до виконання, та виконати його за рахунок бюджетної програми, оскільки такі дії відповідача не передбачені вказаним Порядком.

Тому, суд вважає, що органи Державної казначейської служби України дії в межах наданих ім. повноважень з дотриманням Порядку №845, у зв'язку з чим в задоволені позовних вимог слід відмовити.

Також, на думку суду, позивачем обрано хибний спосіб захисту, що не перешкоджає йому в повторному зверненні до суду за роз'ясненням в порядку ст.170 КАС України.

Судові витрати не підлягають стягненню відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" до Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 28 березня 2014 року.

Головуючий суддя В.С. Шембелянсуддя суддя К.Ю. Широка О.П. Островська