Рішення № 37892777, 28.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1851/14 Справа № 185/8594/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Боженко Л. В. Доповідач - Максюта Ж.І.Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Кочкової Н.О., Повєткіна В.В.,

при секретарі - Кулику О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася через суд з позовом, в якому зазначала, що 09 вересня 1995 року вона уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_3. Від шлюбу вони мають двох дітей ОСОБА_5, 2001року народження та ОСОБА_6, 2003року народження, які мешкають разом з нею. Підчас спільного проживання постійно сварилися, в сім`ї відбувалися конфлікти, тому вони з відповідачем вирішили проживати окремо. Під час шлюбу, вказувала позивач, ними був придбаний автомобіль Ssang Yong Державний номер НОМЕР_1 та нежитлова споруда за адресою АДРЕСА_5. Тому вона просила суд розділити майно, а саме визнати за нею право власності на 12 частину нежитлової споруди за адресою АДРЕСА_5. Також визнати право власності на 12 частину автомобілю Ssang Yong Державний номер НОМЕР_1.

З зустрічним позовом звернувся ОСОБА_3, в якому він просив визнати його особистою приватною власністю автомобіль Ssang Yong Державний номер НОМЕР_1, встановити факт сплати 52 000 грн. - вартості 12 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_6 - ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_3 право власності на нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_5. В позові він стверджував, що з листопада 2011року він проживає однією сім`єю з ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації шлюбу. Під час проживання разом з ОСОБА_7 ним був придбаний вказаний автомобіль. Стосовно нежитлової споруди, вказує позивач, по домовленості з ОСОБА_2 щомісячно з листопада 2011року він сплачує в рахунок 12 частини нежитлової споруди по АДРЕСА_6 гроші в сумі 2 000 грн. і ця сума вже складала 52 000 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 поділ майна - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю задоволено повністю.

Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_3 автомобіль Ssang Yong Державний номер НОМЕР_1.

Встановлено факт сплати 52 000 грн. - вартості 12 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 - ОСОБА_2.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_3.

Також судом було вирішено питання про розподіл судових витрат по справі.

Не погодившись з рішенням ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Як було встановлено судом 1 інстанції і вбачається із матеріалів справи, 09 вересня 1995 року сторони зареєстрували шлюб(а.с.4). Від шлюбу вони мають двох дітей, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6), та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7). Сім`єю вони проживали в АДРЕСА_1.

Також в судовому засіданні сторони підтвердили, що вони прийняли рішення мешкати окремо після частих сварок. Відповідно довідки про склад сім'ї ОСОБА_3 знятий з реєстрації АДРЕСА_1 з 28.11.2011 року (а.с.30). Фактично припинили сімейні відносини, як стверджує ОСОБА_3 та підтвердила свідок ОСОБА_8, з грудня 2010року. Свідок ОСОБА_8 також підтвердила, що він залишив ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 яку отримав в відповідно договору купівлі - продажу.

Як вбачається з акту, складеному квартальним комітетом за участю свідків, що ОСОБА_3 мешкає разом з ОСОБА_7 з листопада 2011року без реєстрації шлюбу за адресою АДРЕСА_4( а.с.34) і ці обставини також підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_8.

Згідно договору дарування від 03.11.2011року ОСОБА_3 придбав у власність житловий будинок АДРЕСА_4.(а.с.57). Це також підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів( а.с.58). Згідно договору купівлі - продажу нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_6 ОСОБА_3 придбав це приміщення у ОСОБА_9 18.06.2009 року(а.с.31-32).

Відповідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу, де вказано, що автомобіль Ssang Yong Державний номер НОМЕР_1 зареєстрований 04.10.2012 року власник ОСОБА_3.(а.с.33).

Відмовляючи у задоволені вимог первісного позову та задовольняючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, у період придбання ОСОБА_3 у власність - автомобіля Ssang Yong Державний номер НОМЕР_1 шлюбні відносини між сторонами були фактично припинені, подружжя не проживало разом та не вело спільного господарства.

Суд першої інстанції вірно керувався ч. 6 ст. 57 СК України, згідно якої, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, а тому вважав необхідним визнати особистою приватною власністю ОСОБА_3 автомобіль Ssang Yong Державний номер НОМЕР_1.

Також в судовому засіданні встановлений факт сплати ОСОБА_3 суми 52 000грн. ОСОБА_2 в рахунок 12 частини нежитлової споруди по АДРЕСА_5. Це підтверджується чеками Банка «Приватбанк», наданими ОСОБА_3, з яких вбачається, що ним щомісячно з листопада 2011року сплачувались ОСОБА_2 гроші в сумі 2 000 грн.(а.с.35-47). Що ці виплати проводились в рахунок вартості 12 частини нежитлової споруди, що розташована по вул.К.Маркса підтвердила свідок ОСОБА_8 і це не було спростовано ОСОБА_2.

Тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги зустрічного позову в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_5.

Такі висновки суду відповідають нормам цивільного законодавства, та фактичним обставинам справи.

Вищенаведеним також спростовується довід апеляційної скарги ОСОБА_2 про набуття вищевказаного майна під час перебування подружжя у шлюбних відносинах, а тому є таким, що підлягає поділу, оскільки спростовується наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Решта приведених в апеляційній скарзі доводів позивача, не може бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, підстав для виходу за межі апеляційної Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. І ст.70 СК України - у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 12 частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_5 підлягають задоволенню, оскільки вказане спірне приміщення було придбане під час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 18.06.2009 року,

В іншій частині рішення районного суду підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 209,303, 307, 309, 313 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2013 року - в частині встановлення факту сплати 52 000 грн. - вартості ? частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_5 - ОСОБА_2, та визнання за ОСОБА_3 права власності на спірне приміщення в цілому, підлягає скасуванню, з ухвалення нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину нежитлової будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_5.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: