Постанова № 37892314, 27.03.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2014 р. Справа № Б-3/12-21/57

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Орищин Г.В., Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_2 на окрему ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2013 року по справі №Б-3/12-21/57 про банкрутство виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Івано-Франківської області 10 грудня 2013 року по справі №Б-3/12-21/57 постановив окрему ухвалу такого змісту «Міністерству юстиції України - розглянути дії арбітражного керуючого ОСОБА_2 та притягнути до відповідальності. Про наслідки розгляду окремої ухвали повідомити суд».

Арбітражний керуючий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на окрему ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2013 року по справі №Б-3/12-21/57, просить скасувати, оскільки постановляючи окрему ухвалу суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права. Зокрема, арбітражний керуючий не належить до жодного із суб'єктів, щодо яких у силу ст. 90 ГПК України може бути винесена окрема ухвала. В окремій ухвалі не зазначено норми закону, вимоги яких порушено арбітражним керуючим, у чому саме полягає порушення. Окрема ухвала містить пряму вказівку Міністерству юстиції України притягнути до відповідальності арбітражного керуючого ОСОБА_2 Також скаржник вважає, що застосування автоматизованої системи з відбору арбітражних керуючих можливо лише щодо справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону № 4212-УІ від 22 грудня 2011 року. Більш того, ст. 114 цього Закону передбачено процедуру автоматизованого відбору арбітражних керуючих для призначення їх розпорядниками майна боржника.

Про розгляд справи учасникам провадження у справі про банкрутство повідомлено належним чином. У попередніх судових засіданнях арбітражний керуючий ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просять задовольнити.

Суд апеляційної інстанції з метою перевірки законності і обґрунтованості оскарженого судового рішення у повному обсязі витребував матеріали справи №Б-3/12-21/57, що стосуються дати порушення провадження у справі №Б-3/12-21/57 про банкрутство виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд», уведення судової процедури санації виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд» і підстави вирішення питання про призначення/заміну керуючого санацією виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд», а також подав запит і отримав Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд», ідентифікаційний код 04750761, для чого відкладав розгляд справи та оголошував перерву у судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_2, матеріали справи №Б-3/12-21/57 і вважає, що окрему ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2013 року слід скасувати з нижченаведених підстав.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно з ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 19 січня 2013 року набрала чинності нова редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону № 4212-УІ від 22 грудня 2011 року з наступними змінами і доповненнями).

У силу п. 1-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній з 19 січня 2013 року), положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Згідно з матеріалами справи провадження у справі №Б-3/12-21/57 про банкрутство виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд» порушене ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2005 року на загальних підставах, визначених законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 23 серпня 2005 року увів судову процедуру санації виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд» терміном на шість місяців, керуючим санацією призначив арбітражного керуючого Городчука Ю.Д.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2008 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2008 року, затверджено план санації виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд». Вищий господарський суд України постановою від 11 листопада 2008 року означені судові рішення залишив без змін.

Верховний суд України постановою від 17 березня 2009 року скасував усі вищеназвані судові рішення щодо затвердження плану санації виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд», а справу направив на новий розгляд на стадію розгляду питання про затвердження плану санації боржника. Верховний Суд України констатував, що виробниче підприємство «Західукрзакордоннафтогазбуд» є державним підприємством, держава володіє 100 відсотками статутного фонду боржника. Відтак у силу положень п. 18 ст. 11 закону України «Про управління об'єктами державної власності» план санації виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд» повинен був бути погодженим Фондом державного майна України та державним органом з питань банкрутства, однак не погоджувався (т. 6, а.с. 113-114).

З матеріалів справи №Б-3/12-21/57 слідує, що судова процедура санації виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд» триває, план санації боржника не затверджено, а ухвалою від 09 жовтня 2013 року господарський суд Івано-Франківської області припинив повноваження керуючої санацією виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд» Зубик Ю.З. Цією ж ухвалою суд також залишив без задоволення заяву Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про призначення керуючим санацією Вудуда Г.І. та заяву ТОВ «Євроіновації» про призначення керуючим санацією Білика Л.Б.

26 листопада 2013 року господарський суд Івано-Франківської області ухвалив відкласти розгляд справи на 10 грудня 2013 року, а «ОСОБА_2 - подати суду заяву в порядку ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Предметом апеляційного оскарження є окрема ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2013 року по справі №Б-3/12-21/57 про банкрутство виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд», резолютивна частина якої містить вказівку Міністерству юстиції України - розглянути дії арбітражного керуючого ОСОБА_2 та притягнути до відповідальності. Про наслідки розгляду окремої ухвали повідомити суд. Правовою підставою прийняття окремої ухвали зазначено ст.ст. 3-1, 5 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону від 1999р.) та ст. 86, ч. 1 ст. 90 ГПК України.

Постановляючи окрему ухвалу суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_2, визначений господарським судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного державного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, як кандидатура для виконання повноважень керуючого санацією, не виконав вимоги ухвали суду від 26 листопада 2013 року та не подав заяви передбаченої ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 1999р.) Натомість арбітражний керуючий ОСОБА_2 листом повідомив суд про те, що не має змоги подати таку заяву.

Суд першої інстанції констатував, що арбітражний керуючий ОСОБА_2 повинен був виконати вимоги ухвали суду від 26 листопада 2013 року, якою його зобов'язано подати заяву в порядку ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 1999 року). Відмовляючись подати заяву з посиланням на положення ч. 2 ст. 2 та ч. 9 ст. 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з тих підстав, що кандидатуру арбітражного керуючого повинен пропонувати орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий ОСОБА_2 не врахував, що Положення про Міністерство юстиції України затверджене Указом Президента України від 06.04.2011р. № 395, згідно якого Міністерство було наділено повноваженнями пропонувати господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (керуючих санацією, розпорядників майна, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі, яких частка державної власності перевищує 25% і щодо яких порушена справа про банкрутство, втратило чинність, а отже суди самостійно визначають кандидатури арбітражних керуючих. Таким чином, арбітражний керуючий ОСОБА_2 вдався до оцінки дій суду при винесені ухвали від 26 листопада 2013 року та безпідставно і необґрунтовано усунувся від виконання обов'язків передбачених ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Львівський апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду про те, що з огляду на дати порушення провадження у справі про банкрутство виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд» (24 січня 2005 року), уведення судової процедури санації (23 серпня 2005 року) підлягають застосуванню положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній до 19 січня 2013 року (далі - Закон про банкрутство).

Як визначено ч. 2 ст. 2 Закону про банкрутство, державний орган з питань банкрутства пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Проте Указом Президента України від 15 квітня 2013 року N 211/2013 внесено зміни до підпункту 32 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 395, яким Міністерство було наділено повноваженнями пропонувати господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (керуючих санацією, розпорядників майна, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі, яких частка державної власності перевищує 25% і щодо яких порушена справа про банкрутство - ці повноваження вилучено. Натомість Указом Президента України від 15 квітня 2013 року N 211/2013 викладено у новій редакції підпункти 31 і 35 пункту 4 вказаного Положення, а саме вказано, що Міністерство юстиції України сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків; формує і веде Єдиний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

В окремій ухвалі суд першої інстанції констатує той факт, що арбітражний керуючий ОСОБА_2 визначений судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного державного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, як кандидатура для виконання повноважень керуючого санацією і такий не виконав вимог ухвали від 26 листопада 2013 року - не подав заяви в порядку ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 1999 року), хоча повинен був таку заяву подати. Відмовляючись подати заяву арбітражний керуючий ОСОБА_2 вдався до оцінки дій суду при винесені ухвали від 26 листопада 2013 року та безпідставно і необґрунтовано усунувся від виконання обов'язків передбачених ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Висновки господарського суду Івано-Франківської області не відповідають фактичним обставинам справи і не грунтуються на законі.

Перш за все, матеріалами справи доведено, що кандидатура арбітражного керуючого ОСОБА_2 визначена судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи для призначення його у справі про банкрутство, де боржником є Українська державна корпорація «Західукрзакордоннафтогазбуд», а не виробниче підприємство «Західукрзакордоннафтогазбуд».

27 березня 2014 року суд апеляційної інстанції отримав Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у якому значиться: виробниче підприємство «Західукрзакордоннафтогазбуд», ідентифікаційний код 04750761, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, буд. 67; державна реєстрація проведена 20 грудня 1993 року; внесено запис про порушення справи №Б-3/12-21/57 про банкрутство, уведення судової процедури санації; засновник - акціонерна холдингова компанія «Укрнафтопродукт»; відомості про юридичну особу не підтверджено.

Натомість запит суду першої інстанції від 19 листопада 2013 року на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого у справі №Б-3/12-21/57, містить інше найменування боржника - Українська державна корпорація «Західукрзакордоннафтогазбуд». Довідка щодо кандидатури арбітражного керуючого від 22 листопада 2013 року, якою визначено арбітражного керуючого ОСОБА_2, теж стосується боржника з найменуванням Українська державна корпорація «Західукрзакордоннафтогазбуд» (т. 15, а.с. 159, 160).

У даному ж випадку мова йде про призначення керуючого санацією у справі №Б-3/12-21/57 про банкрутство виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд».

Конституцією України (ст. 19) установлено обов'язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Визначення кандидатури арбітражного керуючого (розпорядника майна боржника, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна боржника, керуючого санацією із застосуванням автоматизованої системи визначено положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в новій редакції, чинній з 19 січня 2013 року), зокрема ст.ст. 28, 114 цього Закону, якими передбачена й умова про наявність згоди арбітражного керуючого.

Однак виходячи із приписів п. 1-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній з 19 січня 2013 року) та з огляду на дату уведення судової процедури санації (23 серпня 2005 року) у даному випадку слід застосовувати положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній до 19 січня 2013 року (Закон про банкрутство), про що вже зазначено вище.

Порядок призначення арбітражного керуючого керуючим санацією боржника врегульовано статтями 3-1, 16, 17 Закону про банкрутство.

За змістом ст.ст. 16, 17 Закону про банкрутство прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення керуючого санацією належить до компетенції комітету кредиторів. Рішення ж про призначення керуючого санацією боржника приймає господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Разом з тим, арбітражний керуючий вправі дати свою згоду на виконання повноважень розпорядника майна боржника, керуючого санацією чи ліквідатора банкрута, або не погоджуватись на виконання цих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство до призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до числа осіб, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; які мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

Арбітражний керуючий ОСОБА_2 такої згоди не надав. Листом від 10 грудня 2013 року арбітражний керуючий ОСОБА_2 повідомив суд, що не має змоги подати заяву в порядку ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і в редакції, чинній до 19 січня 2013 року (ч. 2 ст. 2 Закону), і в новій редакції, чинній з 19 січня 2013 року (ч. 9 ст. 96) вимагає участі уповноваженого державного органу у погодженні кандидатури арбітражного керуючого для призначення його керуючим санацією щодо державних підприємств чи підприємств з часткою держави 25 і 50 відсотків відповідно.

Таким чином, арбітражний керуючий ОСОБА_2 жодним чином не оцінював дій суду при винесені ухвали від 26 листопада 2013 року, а скористався наданим йому законом правом не подавати заяву в порядку ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року) на призначення його керуючим санацією у справі про банкрутство виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд».

Також арбітражний керуючий ОСОБА_2 не ухилявся від виконання обов'язків, передбачених ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як визначено ч.ч. 5, 6 ст. 3-1 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий зобов'язаний: здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках; в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом. При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Згідно із ч. 8 ст. 3-1 Закону про банкрутство про невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, господарський суд може винести ухвалу, яка направляється державному органу з питань банкрутства.

Отже, визначені ч.ч. 5, 6 ст. 3-1 Закону про банкрутство обов'язки повинен виконувати той арбітражний керуючий, якого суд призначив розпорядником майна, керуючим санацією чи ліквідатором у справі про банкрутство.

Арбітражний керуючий ОСОБА_2 не був призначений керуючим санацією у справі про банкрутство виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд», тому в силу закону не мав жодних зобов'язань арбітражного керуючого у цій справі, а відтак не міг усунутись і не усунувся від виконання обов'язків арбітражного керуючого, визначених ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з статтею 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За змістом статті 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі. Окрему ухвалу може бути оскаржено.

З вищевикладених фактичних обставин справи та приписів закону слідує, що арбітражний керуючий ОСОБА_2 діяв у межах закону, коли відмовився подати заяву в порядку ч. 3 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для призначення його керуючим санацією у справі про банкрутство виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд». Більш того, кандидатура арбітражного керуючого ОСОБА_2 для призначення керуючим санацією у справі про банкрутство виробничого підприємства «Західукрзакордоннафтогазбуд» взагалі не була визначена судом із застосуванням автоматизованої системи.

Слід зазначити й те, що в силу закону окрема ухвала повинна містити вказівки, виконання яких має на меті усунути порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу.

Всупереч приписам ст. 90 ГПК України окрема ухвала від 10 грудня 2013 року містить вказівку Міністерству юстиції України розглянути дії арбітражного керуючого ОСОБА_2 та притягнути до відповідальності.

Згідно з приписами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 103 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, серед іншого, скасувати рішення і прийняти нове рішення.

Львівський апеляційний господарський суд скасовує окрему ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2013 року по справі №Б-3/12-21/57. З огляду на процесуальний статус окремої ухвали нове рішення суд апеляційної інстанції не приймає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_2 задовольнити. Окрему ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2013 року по справі №Б-3/12-21/57 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Орищин Г.В.

суддя Юрченко Я.О.