Постанова № 37891120, 24.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2014 р. Справа№ 910/13475/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Ситнік В.І. - представник, дов. б/н від 02.01.2014

від відповідача: Томін О.О. - представник, дов. № 3 від 02.01.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2013

у справі № 910/13475/13 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Приватного підприємства "Сфера-Пласт"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"

про стягнення 32 256,75 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/13475/13 відкладено на 24.03.2014.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2013 у справі № 910/13475/13 позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 32 095,47 грн. страхового відшкодування, 1 711,90 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що на виконання умов договору позивач здійснив сплату страхової премії на загальну суму 10 803,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 180 та 830; матеріалами справи підтверджено, що11.04.2013 у місті Черкаси по вул. 30р. Перемоги о 14 год. 00 хв. сталась ДТП, в результаті якої автомобіль марки "Citroen C4", державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, отримав механічні пошкодження; 11.04.2013 о 15 год. 45 хв. водій ОСОБА_4, після виклику працівників ДАІ та оформлення усіх необхідних документів для засвідчення факту ДТП, повідомив відповідача про настання події, що має ознаки страхового випадку, за телефонним номером, який зазначений у пункті 13.1.3. договору; суд дійшов висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з тим, що позивач не зменшив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого на суму франшизи, яка встановлена договором.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2013 у справі № 910/13475/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, в порушення умов договору страхування, представником позивача повідомлено цілодобову інформаційну службу відповідача про ДТП 11.04.2013 в телефонному режимі після залишення місця пригоди та лише через дві години після настання події (виявлення пошкодження автомобіля), таким чином, відповідно до умов п.п. 16.1, 16.1.6, 16.1.7 договору страхування, відповідач вправі відмовити позивачу у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі, на підставі несвоєчасного повідомлення відповідача про настання страхового випадку без поважних на це причин, та після залишення місця пригоди, підтверджених документально, або створення перешкод у визначенні обставин та причин настання страхового випадку, а також невиконання позивачем обов'язків, передбачених умовами договору страхування та Правилами страхування.

Скаржник вказує на те, що ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.08.2013 та 27.09.2013 позивача було зобов'язано надати докази про неможливість повідомлення відповідача про настання страхової події, проте, позивач вимог суду не виконав і доказів до суду не надав, за таких обставин, суд повинен був керуватись п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, однак, суд не з'ясувавши обставини, що мають значення для справи та в порушення ст. 82 ГПК України задовольнив позов, посилаючись лише на пояснення позивача, які не підтверджені доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача коштів в сумі 32 256,75 грн.; судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.05.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір № 006-027767/01НТ добровільного страхування наземного транспорту, згідно із яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом: марка Citroen C4, державний номер НОМЕР_1; водій, допущений до керування застрахованим ТЗ за договором: ОСОБА_4

Згідно із ст. 16 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996, № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Така ж норма закріплена і в ст. 979 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ГК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Пунктом 8.9 договору № 006-027767/01НТ сторони погодили порядок та строки сплати страхової премії: двома платежами протягом 6-ти місяців - 5 401,70 грн. (50 %) до 17.05.2012 та до 17.11.2012.

Позивачем на виконання умов договору № 006-027767/01НТ здійснено оплату страхової премії на загальну суму 10 803,40 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: № 180 від 17.05.2012 на суму 5 401,70 грн. та № 830 від 19.11.2012 на суму 5 401,70 грн.

Відповідно до ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно із довідкою Відділення ДАІ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області за № 9183871 про дорожньо-транспортну пригоду, виданою ОСОБА_4, 11.04.2013 о 14 год. 00 хв. на вул. 30 років Перемоги, 29 в місті Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода (вид ДТП) наїзд на тз, що стоїть; внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки Citroen C4, номерний знак НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження: передня права, бокова права, задня права частина; учасник дорожньо-транспортної пригоди, яким вчинено порушення - зник з місця ДТП.

Статтею 989 ЦК України передбачено, що страхувальник зобов'язаний, зокрема, повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Така норма також зазначена і в п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону № 85/96-ВР.

Відповідно до п.п. 13.1.2, 13.1.3 договору № 006-027767/01НТ у разі настання події, які можна кваліфікувати як страховий випадок, позивач, за договором страхувальник, зобов'язаний негайно повідомити про подію державні органи Міністерства внутрішніх справ України (ДАІ, міліцію, або органи пожежної охорони), медичні установи; негайно повідомити з місця події цілодобову інформаційну сервісну службу відповідача, за договором страховика, за вказаним номером; неможливість виконання страхувальником даної вимоги має бути підтверджена документально.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 11.04.2013 водій ОСОБА_4, відразу після виклику працівників ДАІ та оформлення усіх необхідних документів для засвідчення факту ДТП, повідомив відповідача за допомогою телефонного номеру 0-800-700-123 та подавши заяву про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу та ОСЦПВВНТЗ.

У заяві про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу та ОСЦПВВНТЗ, у графі: "Чи було повідомлено страховика про подію по телефону?" зазначено: "Дата повідомлення 11.04.2013, час: 16:00 за номером 8-800-700-1234".

Також факт повідомлення позивачем відповідача про настання події, яку можна кваліфікувати як страховий випадок, за номером телефону, вказаному у договорі № 006-027767/01НТ, підтверджується повідомленням, яке зафіксоване та записане відповідачем на оптичний диск DVD (а.с. 32).

Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно із ст. 9 Закону 85/96-ВР страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку; розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування; страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до п.п. 15.7.1, 15.7.2 договору № 006-027767/01НТ розмір прямого збитку може визначатись на підставі таких документів: попередньої калькуляції, кошторису, наряду - замовлення, акту виконаних робіт та/або інших документів, що підтверджують обсяг та вартість ремонтних робіт, і були отримані від СТО, обраної для ремонту ТЗ відповідно до пункту 8.1 договору; автотоварознавчого дослідження (експертизи), яке замовляє страховик, кошторису вартості відновлювального ремонту, складеного страховиком з врахуванням умов пункту 8.1 даного договору.

Як вбачається із рахунку-фактури № 4002 від 17.04.2013, виставленого ПІІ "АТ Автоінвестстрой-Черкаси", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Citroen C4, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, становить суму у розмірі 32 256,75 грн.

Пунктом 8.8 договору № 006-027767/01НТ сторони погодили, що розмір франшизи при пошкоджені транспортного засобу становить 0,50 %.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про зменшення розміру страхового відшкодування згідно із п. 8.8 договору № 006-027767/01НТ та вважає суму страхового відшкодування у розмірі 32 095,47 грн. правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Відповідно до п.п. 16.1.6, 16.1.7 договору № 006-027767/01НТ відповідач має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі на підставі, зокрема: несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку без поважних на те причин, підтверджених документально, або створення страхувальником або його довіреною особою перешкод у визначенні обставин та причин настання страхового випадку та/або розміру завданих збитків; невиконання страхувальником обов'язків, передбачених умовами цього договору та правилами страхування.

Відповідач у листі від 30.05.2013 № 1076-03, адресованому позивачу, вказав на те, що 11.04.2013 в телефонному режимі позивачем було повідомлено цілодобову інформаційну службу відповідача про подію, що має ознаки страхового випадку після залишення місця пригоди, чим створено перешкоду страховику у визначенні обставин і причин настання страхового випадку та з посиланням на п.п. 16.1.6, 16.1.7 договору № 006-027767/01НТ повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначалось вище, позивачем виконано зобов'язання, передбачене в п. 8.9 договору № 006-027767/01НТ, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: № 180 від 17.05.2012 на суму 5 401,70 грн. та № 830 від 19.11.2012 на суму 5 401,70 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 988 ЦК України та ч. 1 ст. 16 Закону № 85/96-ВР страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Посилання відповідача на те, що оскільки в порушення умов договору страхування, представником позивача повідомлено цілодобову інформаційну службу відповідача про ДТП 11.04.2013 в телефонному режимі, після залишення місця пригоди та лише через дві години після настання події (виявлення пошкодження автомобіля), то відповідач вправі відмовити позивачу у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі, на підставі несвоєчасного повідомлення відповідача про настання страхового випадку без поважних на це причин, та після залишення місця пригоди, підтверджених документально, або створення перешкод у визначенні обставин та причин настання страхового випадку, а також невиконання позивачем обов'язків, передбачених умовами договору страхування та Правилами страхування, є необґрунтованим, враховуючи наступне.

Статтею 991 ЦК України та ст. 26 Закону № 85/96-ВР передбачено підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема: у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

У системному зв'язку з п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК, яким на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини справи та дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому; сам факт порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, за наявності факту своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови від здійснення страхової виплати.

Тобто, виходячи зі змісту норм ст.ст. 979, 989, 991 ЦК України, ст.ст. 16, 26 Закону № 85/96-ВР, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Зокрема, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування, а лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

Слід також враховувати, що закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з надання певних доказів страхувальником.

Зазначене узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеній у листі від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування".

Така правова позиція також викладена в постанові Вищого господарського суду України від 08.01.2013 у справі № 5028/10/12/2012.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2013 у справі № 910/13475/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" без задоволення.

2. Справу № 910/13475/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха