Рішення № 37890582, 24.03.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 березня 2014 року Справа № 913/655/14

Провадження № 15/913/655/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східспецтехніка", м.Луганськ

про стягнення 86184 грн 00 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Данилкіна Н.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Чорнуха Є.В. - представник, довіреність № 32 від 14.03.2014;

від відповідача: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за договором № Б-357 від 25.06.2013 пені в сумі 67564 грн 00 коп., штрафу у розмірі 7% у сумі 18620 грн 00 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.03.2014 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 24.03.2014.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18350956 місцезнаходженням відповідача є: вул.Совєтская, б.40, м.Луганськ. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східспецтехніка" (постачальник, відповідач) 25.06.2013 був укладений договір закупівлі товару № Б-357, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар: код 29.10.5 ДК 016-2010 Автомобілі спеціальної призначеності (вакуумна машина), 2013 року виготовлення, новий (не бувший у вжитку), в кількості, комплектності, номенклатурою, асортиментом та за ціною, згідно зі специфікацією (п.1.1 договору). В цьому ж пункті викладена специфікація, в якій сторони визначили назву товару - вакуумна машина (асенізатор) КО-503В на базі шасі ГАЗ 3309, виробник - Відкрите акціонерне товариство "Спецбудмонтаж-503", м.Бровари, Україна, в кількості 1 штуки, за ціною 266000 грн 00 коп. з ПДВ.

Згідно п.4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються в наступному порядку: - попередня оплата (аванс) в розмірі 50% вартості товару (партії товару) на підставі рахунку, пред'явленого до оплати постачальником; - остаточний розрахунок протягом 3-х календарних днів після поставки товару на склад покупця, проведення вхідного контролю товару, пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної і документів, передбачених п.5.8 цього договору.

Згідно п.5.1 договору строк (термін) поставки (передачі) товару: протягом 20 календарних днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати на поточний рахунок постачальника в розмірі згідно п.4.1 цього договору.

В п.5.2 договору сторони передбачили, що поставка товару буде виконуватись на умовах DDP Правил "Інкотермс-2000" місце призначення: ДТЕК Бурштинська ТЕС, м.Бурштин Івано-Франківської області.

Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (п.5.6 договору).

У відповідності до п.5.8 договору постачальник надає покупцю одночасно з товаром, що поставляється видаткову накладну на товар, товарно-транспортну накладну за формою № 1-ТН, сертифікат якості/відповідності (якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації), технічну документацію, зокрема, паспорт заводу-виготовлювача на кожну одиницю/партію товару. Вказані товаросупроводжувальні документи надаються постачальником у повній мірі, у належному стані, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України та такими, що відповідають технічним та якісним характеристикам товару, що поставляється за цим договором. Якщо вказані документи складені із порушенням вимог, якщо найменування та/або номенклатура товару, зазначені в таких документах, не відповідають найменуванню та/або номенклатурі поставленого товару, покупець має право відмовитися від прийняття товару без надання мотивованих пояснень.

Згідно п.7.2 договору у разі порушення постачальником строків поставки товару, обумовлених п.5.1 цього договору, недопоставку товару, постачальник сплачує покупцю неустойку у формі пені за кожен прострочений день поставки у розмірі 0,2% від суми товару, що не поставлений в установлений строк, недопоставлений. За порушення строків поставки товару понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вартості несвоєчасно поставленого товару.

На виконання умов п.4.1 договору позивач перерахував відповідачу на підставі виставлених рахунків-фактур № 0307/13-1 від 03.07.2013 та № 0307/13-2 від 03.07.2013 за платіжними дорученнями № 10004 від 10.07.2013 та № 10169 від 16.07.2013 грошові кошти в загальній сумі 133000 грн 00 коп., тобто 50% від загальної вартості товару.

Відповідач в обумовлений в п.5.1 договору строк товар не поставив.

06.11.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією від 06.11.2013 № 119/3035 (а.с.19-20).

11.12.2013 відповідач поставив позивачу товар, що підтверджується видатковою накладною від 11.12.2013 № 3/2013, і покупець на підставі виставленого рахунку-фактури від 10.01.2014 № 1001/14-1 перерахував постачальнику залишок суми 133000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 17.01.2014 № 789.

Оскільки відповідач допустив порушення термінів поставки товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір № Б-357 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки відповідачем товару позивачу з порушенням умов договору № Б-357 від 25.06.2013 в частині строків поставки (п.5.1 договору) підтверджений матеріалами справи, в т.ч. видатковою накладною від 11.12.2013 № 3/2013, рахунками-фактурами № 0307/13-1 від 03.07.2013, № 0307/13-2 від 03.07.2013, № 1001/14-1 від 10.01.2014, платіжними дорученнями № 10004 від 10.07.2013, № 10169 від 16.07.2013, № 789 від 17.01.2014, та відповідачем не оспорений.

Тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В 7.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення постачальником строків поставки товару, обумовлених п.5.1 цього договору, недопоставку товару, постачальник сплачує покупцю неустойку у формі пені за кожен прострочений день поставки у розмірі 0,2% від суми товару, що не поставлений в установлений строк, недопоставлений. За порушення строків поставки товару понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 06.08.2013 по 10.12.2013 у сумі 67564 грн 04 коп. та штрафу у розмірі 7% у сумі 18620 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, оскільки наданий позивачем розрахунок вказаних сум в позовній заяві (а.с.2 на звороті) зроблений відповідно до діючого законодавства, з урахуванням умов договору № Б-357 від 25.06.2013 та даних первинних документів.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідач позов не оспорив.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східспецтехніка" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східспецтехніка", вул.Совєтская, б.40, м.Луганськ, ідентифікаційний код 35844512, на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", вул.Козельницька, б.15, м.Львів, ідентифікаційний код 23269555, пеню в сумі 67564 грн 00 коп., штраф у сумі 18620 грн 00 коп., судовий збір у сумі 1827 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.03.2014.

Суддя С.В. Смола