Рішення № 37890537, 24.03.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 березня 2014 року Справа № 913/555/14

Провадження №8/913/555/14

За позовом Прокурора Лутугинського району, м. Лутугине Луганської області, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області, м. Луганськ,

до Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ, в особі Відокремленого підрозділу "Шахта імені ХІХ з'їзду КПРС", с. Біле Лутугинського району Луганської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1.Луганської обласної ради, м. Луганськ;

2. Білівської селищної ради Лутугинського району Луганської області, смт Біле Лутугинського району Луганської області;

3.Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, м. Луганськ, -

про стягнення 1848 грн. 45 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від прокурора (заявника) - Голоденко К.О. - прокурор відділу прокуратури м. Луганська, - посвідчення № 020155 від 03.09.2013;

від позивача - Землянська О.С. - головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № 69 від 31.12.2013;

від відповідача - Селіхов В.В. - помічник директора з правових питань, - довіреність № 03/5-589 від 30.12.2013;

від 1-ї третьої особи - представник не з'явився;

від 2-ї третьої особи - представник не з'явився;

від 3-ї третьої особи - Клунна О.В. - головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу, - довіреність№15-26/6 від 03.01.2014, -

розглянувши матеріали справи, -

В С Т А Н О В И В :

суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у сумі 1848,45 грн., нарахованих з посиланням на те, що вони заподіяні відповідачем шляхом порушення законодавства України про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а саме: скиду у період з 13.09.2012 по 10.07.2013 господарсько-побутових стічних вод з перевищенням встановленого нормативу ГДС.

У зв'язку з надходженням цього позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/555/14.

Ухвалою від 25.02.2014 господарський суд Луганської області з власної ініціативи залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено:

1-у третю особу - Луганську обласну раду, м. Луганськ;

2-у третю особу - Ювілейну селищну раду Луганської області, смт Ювілейне м. Луганськ;

3-ю третю особу - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, м. Луганськ.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 13.03.2014 до 24.03.2014 - з метою надання учасникам розгляду спору можливості подати додаткові документи та докази.

До початку судового засідання 24.03.2014 від прокурора, сторін та 3-ї третьої особи надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні прокурор та позивач заявлені вимоги підтримали повністю.

Відповідач проти позову заперечив, вважаючи його необґрунтованим (відзив на позовну заяву від 11.03.2014 за вих. № 09/331) (а.с.82-84).

24.03.2014 він надав до справи доповнення до відзиву на позовну заяву від 11.03.2014 за вих. №09/331, згідно якому позов визнав частково: склавши власний розрахунок, дійшов висновку, що сума спричинених ним збитків становить 1814,80 грн., а не 1848,45 грн., -як стверджують прокурор та позивач.

1-ша третя особа (Луганська обласна рада) до судового засідання не з'явилася, але 12.03.2014, через канцелярію суду, надала письмові пояснення від 12.03.2014 за вих. №10/10-320, згідно яким просить позов задовольнити, а розгляд справи здійснити без участі її представника (а.с.77-78).

Усі учасники розгляду спору, які прибули до судового засідання, не заперечили проти задоволення клопотання 1-ї третьої особи про розгляд справи за відсутності її представника.

2-га третя особа (Білівська селищна рада) висловила згоду з позовними вимогами та просить спір розглянути за відсутності її представника (відзив на позовну заяву від 20.03.2014 за вих.№129).

3-я третя особа (Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області) вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню (відзив на позовну від 24.03.2014 за вих. №15-13/153-2362).

Учасники розгляду спору, які прибули до судового засідання, не заперечили проти задоволення клопотання 1-ї та 2-ї третіх осіб про розгляд справи за їх відсутності.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,22,27,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні, - за відсутності 1-ї та 2-ї третіх осіб, - на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Виробнича діяльність відповідача - Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі його Відокремленого підрозділу "Шахта ім. ХІХ з'їзду КПРС" (далі - ДП "Луганськвугілля") може шкідливо впливати на навколишнє природне середовище, а тому його віднесено до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику (а.с.51-53).

З метою здійснення своєї виробничої діяльності підприємством у Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Луганській області 06.09.2010 був отриманий дозвіл на спеціальне водокористування №Укр770Луг з терміном дії до 06.09.2013 (а.с.54-58).

Цей спір виник з наступних підстав.

20.05.2013 мешканці смт Біле Лутугинського району Луганської області звернулися до Державної екологічної інспекції у Луганській області (далі - екологічна інспекція, екоінспекція) зі зверненням, у якому просили вжити заходів до припинення з боку розташованих поблизу очисних споруд Відокремленого підрозділу "Шахта ім. ХІХ з'їзду КПРС" скидів стоків з характерним запахом та кольором у річку Біла, - що призводить до зміни кольору води на протязі не менше 250 метрів від місця скиду (а.с.8).

З наданих до справи документальних доказів видно, що про надходження цього звернення Державна екологічна інспекція у Луганській області інформувала Державну екологічну інспекцію України, яка своїм листом від 18.06.2013 за вих. №2/2-1758-35 рекомендувала екологічній інспекції здійснити перевірку стану дотримання природоохоронного законодавства в діяльності ДП "Луганськвугілля".

11.07.2013 екологічною інспекцією було видано наказ №3897 "Про здійснення позапланового заходу", відповідно до якого фахівцям інспекції доручено здійснити відповідну перевірку (а.с.10) та того ж дня видано направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності ВП "Шахті ім. ХІХ з'їзду КПРС" (а.с.11).

У період з 11.07.2013 по 16.07.2013 фахівцями екологічної інспекції було здійснено згадану перевірку, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності ВП "Шахта ім. ХІХ з'їзду КПРС" (а.с.12-15).

Зі змісту акту вбачається, що під час проведення перевірки було дотримано вимог чинного законодавства, у т.ч. - пред'явлено керівнику відокремленого підрозділу направлення для проведення перевірки, а саму її проведено у присутності працівників підрозділу - головного інженера Горбатенко О.В., який одночасно є відповідальним з питань охорони навколишнього природного середовища на підприємстві.

За результатами перевірки встановлено, що починаючи з 3-го кварталу 2012 року по червень 2013 року відповідач в особі ВП "Шахта ім. ХІХ з'їзду КПРС" припустився перевищення затверджених у дозволі нормативів гранично допустимих концентрацій скиду забруднюючих речовин (ГДС) шляхом скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС, у т.ч.: по завислим речовинам, по мінералізації (сухому залишку), сульфатах, азоту амонійному, нітритах, фосфатах, БСК-5 та ін., - при цьому, як вбачається з акту, перевищення нормативів мало місце впродовж усього вищезгаданого періоду часу.

Примірник акту того ж дня отримав головний інженер підрозділу Горбатенко О.В., що підтверджено його особистим підписом на акті (а.с.15).

З метою дослідження факту дотримання відповідачем нормативів гранично допустимих концентрацій скиду забруднюючих речовин (ГДС) в ході перевірки екологічною інспекцією було здійснено відбір проб скидів води (акт відбору проб №45 від 11.07.2013, - який додано до справи).

Як свідчать дані протоколу №34 вимірювань показників складу та властивості вод, складеного за результатами дослідження відібраних проб, висновки акту перевірки від 11.07.2013 цілком підтвердилися.

На підставі згаданого акту перевірки екологічною інспекцією 18.07.2013 щодо начальника дільниці ПРТБ ВП "Шахта ім. ХІХ з'їзду КПРС" ОСОБА_6 було складено протокол №003808 про адміністративне правопорушення, згідно якому в діях начальника названої дільниці виявлено ознаки порушення частини 3 ст.44 Водного кодексу України (а.с.16).

Другий примірник цього протоколу того ж дня отримав особисто ОСОБА_6 (а.с.16).

19.07.2013 екологічною інспекцією було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_6 у вигляді штрафу у сумі 170,00 грн. (а.с.17) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 911 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - яку він не оскаржив та 19.08.2013 на користь Державного бюджету України сплатив штраф у зазначеній сумі (а.с.18), - що суд вважає в якості доказу визнання відповідачем вини у вчиненні цього адміністративного правопорушення.

На підставі матеріалів перевірки, керуючись Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 7867/16783 (з наступними змінами) (далі - Методика №389), екологічною інспекцією складено розрахунок розмірів відшкодування збитків, сума яких становить 1848,45 грн. (а.с.19-21).

Суд дійшов висновку, що факт порушення відповідачем у період з липня 2012 по червень 2013 року вимог природоохоронного законодавства, крім матеріалів перевірки, також підтверджується наданими позивачем до справи матеріалами власних вимірювань ВП "Шахта ім. ХІХ з'їзду КПРС" показників складу та властивостей проб води упродовж зазначеного періоду часу (а.с.22-47).

З метою спонукання відповідача до добровільного відшкодування заподіяних збитків позивач 30.09.2013 за вих. №07/3605 спрямував на його адресу претензію №110 на вказану суму та запропонував сплатити їх у місячний термін (а.с.48).

Відповідач отримав претензію 04.10.2013 (а.с.49), але заходів до відшкодування збитків не вжив, - що стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

В ході розгляду спору судом відповідач часткового визнав позов.

Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Закону України від 25.06.91 року №1264-ХІІ "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - ЗУ №1264-ХІІ) завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Частинами 1-3 ст. 16 цього Закону встановлено, що управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Повноваження спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів визначені статтею 20 Закону.

До їх числа (зокрема) віднесені право: державного контролю за використанням поверхневих і підземних вод, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів (відповідно - пункти "б", "з" та "и" ч.1 ст. 20 Закону).

Такими уповноваженими органами на місцях є Державні екологічні інспекції в областях.

Відповідно до приписів ст. 35 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

Державному контролю підлягають використання і охорона поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища та ін.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.

Пунктом 1 Положення про державну екологічну інспекцію у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженому наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 №429, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 25.11.2011 за №1347/20085 (далі - Положення №429) визначено, що державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Повноваження Держекоінспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідної області, міст Києва та Севастополя, за винятком території та об'єктів, віднесених до зони діяльності морських екологічних інспекцій (Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція та Державна Азовська морська екологічна інспекція).

Як зазначено у п.2 Положення №429, держекоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства екології та природних ресурсів України, дорученнями Міністра екології та природних ресурсів, його першого заступника та заступника керівника апарату, наказами Держекоінспекції України, дорученнями Голови Держекоінспекції України, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.

Згідно п.3 Положення основними завданнями Держекоінспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території.

Повноваження екологічної інспекції визначено у пункті 4 Положення №429, до числа яких, зокрема, віднесено:

підпункт 4.2:

здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог:

а) законодавства про екологічну та радіаційну безпеку;

підпункт 4.3:

складання протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом.

Як зазначено у пункті 6 Положення №429, держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань, зокрема, має право:

6.1. Залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками), представників інститутів громадянського суспільства;

6.2. Одержувати в установленому законом порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;

6.4. Проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження;

6.8. Виконувати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу і властивостей викидів стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, вод (лляльних, баластних, зворотних, поверхневих), вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об'єктах, що обстежуються, та вимірювання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання;

6.9. Здійснювати відповідно до законодавства фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання та розкриття порушень вимог законодавства про охорону, використання та відтворення тваринного світу.

Екоінспекції, крім того, надано низку інших повноважень.

Як визначено у пункті 8 Положення, держекоінспекція у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства екології та природних ресурсів, наказів та доручень Держекоінспекції України видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписує начальник Держекоінспекції.

Отже, позивач наділений визначеними чинним законодавством повноваженнями для здійснення згадуваної у цьому рішенні перевірки, тобто мав право на її здійснення.

Пунктом 1 частини 1 ст. 29 Водного кодекесу України (далі - ВКУ) встановлено, що забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів передбачають, між іншим, видачу дозволів на спеціальне водокористування.

Водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (п.9 ч.1 ст. 44 ВКУ).

Згідно частині 1 ст. 48 Водного кодексу спеціальне водокорисування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Як зазначено у ст. 49 ВКУ, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення.

Відповідно до ст. 50 Кодексу строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування, та у разі необхідності можуть бути продовжені на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.

З обставин справи відомо, що відповідач для здійснення своєї господарської діяльності отримав дозвіл на спецальне водокорристування.

Суд, дослідивши правомірність дій позивача щодо здійснення вищезгаданої перевірки, дійшов висновку, що позивач під час її проведення та документального оформлення дотримався приписів чинного законодавства.

Так, процедура проведення згадуваних у рішенні перевірок регламентована Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08 року №464, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.01.09 року за №18/16034 (далі - Порядок №464).

Як сказано у акті перевірки, її визначено як позапланову.

Позаплановою є перевірка, яка не передбачена планом роботи органу Мінприроди (п.3.5 Порядку).

Абзацом 5 п.3.6 Порядку визначено, що позапланова перевірка проводиться за наявності такої підстави, як звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому випадку здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Вказаний пункт Порядку кореспондується з абзацом 5 ч.1 ст. 6 Закону України від 05.04.07 року №877-У "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Факт звернення до екологічної інспекції громадян - мешканців смт Біле Лутугинського району - у справі документально підтверджено.

Як уже сказано вище у цьому рішенні, до акту додано документальні докази, які підтверджують висновки еконіспекції про вчинення спірного правопорушення (у т.ч. документальні докази факту відбору проб зворотних (стічних) вод; результати лабораторних досліджень останніх; та т.і.), - що відповідає приписам п.4.6 Порядку, в якому сказано, що при здійсненні перевірок на об'єктах, діяльність чи експлуатація яких пов'язана із впливом на довкілля шляхом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти, розміщення відходів, забруднення ґрунтів, проводиться перевірка здійснення суб'єктом господарювання інструментально-лабораторних вимірювань при виробничому контролі за дотриманням встановлених нормативів, а також, у разі необхідності, здійснення відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання за дотриманням суб'єктами господарювання встановлених нормативів.

Екоінспекція при проведенні перевірки виконала приписи п.4.18 Порядку, згідно якому у разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004 №264.

Суд встановив, що вищезгаданий акт від 11.07.2013 складено з дотриманням приписів абз.1 пункту 4.20 Порядку, згідно якому в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання.

Що стосується вимоги прокурора та позивача про стягнення з відповідача збитків, заподіяних шляхом скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС, - то суд при вирішенні спору керується наступним.

Як уже сказано вище у цьому рішенні, пунктом 1 частини 1 ст. 29 Водного кодексу України встановлено, що забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів передбачають, між іншим, видачу дозволів на спеціальне водокористування.

Згідно п.2.1 Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.12.94 року №116, зареєстрованим у Мін'юсті України 22.12.94 року за №313/523 (далі - Інструкція про ГДС), скид зворотних вод у водні об'єкти є одним з видів спеціального водокористування і здійснюється на основі дозволів, які видаються у встановленому порядку.

Статтею 38 Водного кодексу визначено, що нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об'єктів. Порядок розробки та затвердження нормативів гранично допустимого скидання та перелік забруднюючих речовин, що нормуються, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У пункті 1.8. Інструкції про ГДС надано визначення поняття "умови скиду зворотних (стічних, скидних, дренажних) вод, згідно якому це - сукупність встановлених на сучасний період і перспективу характеристик витрат, складу і властивостей зворотних вод, режиму і місця їх скиду до водного об'єкта; у цьому ж пункті визначені складові цього поняття.

Пунктом 1.9 даної Інструкції встановлено, що гранично допустимий скид (ГДС) речовини - показник максимально допустимої в одиницю часу кількості (маси) речовини, що відводиться із зворотними водами у поверхневі та морські води, який з урахуванням встановлених обмежень на скид цієї речовини від інших джерел забруднення гарантує дотримання норм її вмісту в заданих контрольних створах (пунктах) водного об'єкта. Таким чином, величини ГДС речовин визначаються і встановлюються, як правило, для кожного із сукупності випусків зворотних вод, пов'язаних єдністю водного об'єкта (тобто за басейновим принципом), з урахуванням оптимального розподілу його асимілюючої спроможності.

Величини ГДС речовин встановлюються: для скидів зворотних вод безпосередньо у водні об'єкти з нормованою якістю води (ВНЯ); для скидів в інші зосередження вод - у водогосподарські системи (ВГС) та частини природних ландшафтів (див. п.1.3), що мають гідрографічний зв'язок з ВНЯ; для скидів у ВГС, що використовуються відповідно до п.1.2.

В інших випадках можуть встановлюватись обмеження на скид зворотних вод, виходячи з галузевих норм використання ВГС, вимог охорони підземних вод, охорони інших природних середовищ.

В силу припису пункту 3 ч.1 ст. 44 ВК України водокористувачі зобов'язані дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання заруднюючих речовин, а відповідно до п.9 - здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Порядок надання дозволу на спеціальне водокористування врегульовано Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Мінстрів України від 13.03.02 року №321 (далі - Порядок №321), відповідно до пунктів 2 та 4 якого такі дозволи видаються державними управліннями екології та природних ресурсів в областях.

Як сказано у п.2.32 Інструкції про ГДС, за місяць до закінчення строку дії встановлених ГДС речовин підприємство-водокористувач повинно звернутися до місцевого органу Мінприроди України з клопотанням про перегляд ГДС, з представленням розрахунку чи уточнення проекту діючих ГДС речовин. Якщо після закінчення строку дії ГДС речовин підприємство-водокористувач не подає клопотання про його перегляд або продовження, то орган Мінприроди України повинен скасувати дозвіл на спецводокористування і ліміти скидів забруднюючих речовин встановлювати на рівні ГДК.

Пункт 2.33 Інструкції містить імперативний припис: без затвердження ГДС речовин дозволи на спеціальне водокористування видаватися не будуть.

Підприємства-водокористувачі несуть відповідальність за порушення вищенаведених приписів (п.2.34).

Частиною 1 ст. 70 Водного кодексу України визначено, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

В силу статті 73 Кодексу підприємства, установи і організації, які експлуатують дренажні системи для ліквідації підтоплення, заболочення чи вторинного засолення зрошуваних земель, зобов'язані впроваджувати ефективні технології для зниження рівня природного і техногенного забруднення дренажних вод перед скиданням їх у водні об'єкти. Умови скидання цих вод у водні об'єкти встановлюються державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 1 ст. 95 Кодексу усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення.

Статтею 110 Водного кодексу встановлено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Згідно статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

З приписів ст. 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що для покладення на особу відповідальності за спричинену шкоду повинна бути доведена наявність у її діях складу цивільного правопорушення, тобто: протиправних дій чи бездіяльності, які призвели до спричинення шкоди (збитків), наявності причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) та шкодою (збитками), а також вини особи.

З урахуванням вищенаведених доводів суд дійшов висновку, що прокурор та позивач належним чином довели наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, законність та обгрунтованість позовних вимог, з огляду на що вони підлягають задоволенню повністю.

Доводи відповідача проти позову суд вважає повністю спростованими.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується ст.ст.44 та 49 ГПК України та повністю покладає їх на відповідача шляхом стягнення їх в дохід Державного бюджету України.

Судом взято до уваги, що відповідно до п.11 ст.5 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" органи прокуратури звільнені від сплати судового збору при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в судах.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 названого Закону встановлено, що у разі звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (до їх категорії належить спір по цій справі) позивач зобов'язаний сплатити на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 та не більше 60 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України "Про державний бюджет на 2014 рік" станом на 1 січня 2014 року (1218,00 грн.) - тобто, відповідно, 1827,00 грн. та 73080,00 грн.

Оскільки ціна позову (з урахуванням її уточнення) становить 1848,45 грн., - то з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 1827,00 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.2,38,44,48,49,70,73,95,110 та 111 Водного кодексу України, керуючись ст.ст.43,47,22,27,32-34,36,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Прокурора Лутугинського району Луганської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області до Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ, в особі Відокремленого підрозділу "Шахта імені ХІХ з'їзду КПРС" - про стягнення 1848 грн. 45 коп. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", ідентифікаційний код 32473323, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, в особі Відокремленого підрозділу "Шахта імені ХІХ з'їзду КПРС", ідентифікаційний код 26447678, яке знаходиться за адресою: смт Біле Лутугинського району Луганської області, - на користь держави на аналітичний рахунок, відкритий у Головному управлінні Державного казначейства України у Луганській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним та місцевим бюджетами Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій", за наступними реквізитами: балансовий рахунок 33113331700172 спеціального фонду місцевого бюджету смт Біле Лутугинського району Луганської області, код за ЄДРПОУ - 38030309 УДКСУ Лутугинського району Луганської області, код платежу за бюджетною класифікацією - 24062100, банк-одержувач - УДКСУ в Луганській області, МФО 804013, - збитки, завдані державі порушенням природоохоронного законодавства, у сумі 1848 (одна тисяча вісімсот сорок вісім) грн. 45 коп.; видати наказ після набнання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", ідентифікаційний код 32473323, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, в особі Відокремленого підрозділу "Шахта імені ХІХ з'їзду КПРС", ідентифікаційний код 26447678, яке знаходиться за адресою: смт Біле Лутугинського району Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31214206783006, отримувач - УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО - 37991503, МФО 804013, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Луганській області, ККД - 22030001, символ - 206, судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.; після набрання рішенням законної сили видати наказ Ленінській об'єднаній Державній податковій інспекції у місті Луганську.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 24.03.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 28 березня 2014 року.

Суддя А.П.Середа