Рішення № 37886, 12.07.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

12.07.06 Справа № 97/8-05/16

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж „Сквиратепломережа”, м. Сквира

про стягнення 103 039,30 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Саква Д.Ю., довіреність № 79/102 від 10.03.2006 р.;

від відповідача –Бондар І.Г., довіреність № 1 від 04.01.2006 р.

Суть спору:

До господарського суду Київської області подано позов про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж „Сквиратепломережа”, м. Сквира 83 419,90 грн. заборгованості за поставлений природний газ у грудні 2000 року, 4 844,24 грн. інфляційних нарахувань, 8 258,57 грн. пені, 677,20 грн. 3 % річних та штраф у розмірі 7% 5 839,39 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.03.2003 р. позов було задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 83 419,90 грн. основного боргу, 834,20 грн. державного мита та 118,00 грн. за інформаційні витрати. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.06.2005 р. рішення господарського суду Київської області від 29.03.2005 р. по справі № 97/8-05 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 07.03.2006 р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.06.2005 р. у справі № 97/8-05 та рішення господарського суду Київської області від 29.03.2005 р. скасовано в частині відмови в позові про стягнення пені, інфляційних та річних, справу передано до господарського суду Київської області на новий розгляд в частині стягнення пені, річних та інфляційних.

Відповідно до резолюції від 23.05.2006 р. голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. справа № 97/8-05 в частині вимог про стягнення пені, інфляційних та річних прийнята до провадження суддею Христенко О.О. (присвоєно справі номер 97/8-05/16 ухвалою суду від 29.05.2006 р.).

Представник позивача просить суд задовольнити позов з підстав викладених у ньому та сягнути з відповідача 8 258,57 грн. пені, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, 4 844,24 грн. інфляційних та 677,20 грн. 3 % річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача при новому розгляді надав письмові пояснення № 117 від 11.07.2006 р., в яких проти інфляційних нарахувань, пені та 3 % річних заперечує з підстав у них викладених, а саме, що ч. 2 ст. 231 ГК України передбачена відповідальність за невиконання негрошового зобов‘язання, а відповідачем порушено саме грошове зобов‘язання; штрафні санкції за порушення грошових зобов‘язань встановлені ч. 6 ст. 231 ГК України, а саме визначаються обліковою ставкою Національного банку України; відповідачем було придбано газ для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, відповідно до ст. 5 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію” на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг; відповідачем укладено з населенням 153 договори реструктуризації на загальну суму 154 700,00 грн., зазначений факт встановлений при розгляді справи № 3/8-06 між тими ж сторонами, тому не потребує повторного доказування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

Дочірньою компанією „Торговий дім „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (правонаступником якої є Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”) згідно з Договором № 19/03-1 від 11.10.2000 р. купівлі-продажу природного газу було передано, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 550,000 тис. куб. м на загальну суму 103 950,00 грн., що підтверджується двостороннім актом від 31.12.2000 р. приймання-передачі природного газу за грудень 2000 р.

Згідно п. 5.1 Договору попередня оплата за природній газ здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок ДК „ТД „Газ України” 100% вартості газу, який запланований для поставки (згідно п. 2.1 Договору) не пізніше ніж за 7 календарних днів до початку поставки газу. При невиконанні відповідачем п. 5.1 Договору ДК „ТД „Газ України” не здійснює постачання газу.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні справи № 97/8-05 в частині стягнення основного боргу, із висновками яких погодився Вищий господарський суд України у постанові від 07.03.2006 р., сторонами за Договором, шляхом вчинення конклюдентних дій, фактично змінено умови Договору щодо порядку оплати поставлених обсягів газу, оскільки ДК „ТД „Газ України” поставлено відповідачу газ без 100% попередньої оплати, який, відповідно до Акту, прийнято відповідачем. Тобто враховуючи зазначене, сторонами не визначено строк виконання зобов‘язання з оплати газу.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (надалі по тексту –ЦК України) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення ЦК України застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

4 листопада 2004 року ДК „Газ України” направлено відповідачу вимогу про виконання грошового зобов‘язання у розмірі 83 419,90 грн. № 31/10-11660, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 04.11.2004 р. та фіскальним чеком від 04.11.2004 р. № 6274.

З урахуванням зазначеного, оскільки вимога про виконання зобов‘язання по оплаті поставленого позивачем газу за Договором пред‘явлена відповідачу 04.11.2004 р., то відповідач мав виконати зазначене зобов‘язання не пізніше 11.11.2004 р.

Враховуючи, що зобов‘язання по оплаті за отриманий газ виникло у відповідача у 2004 році, то при застосуванні інфляційних та річних необхідно застосовувати ст. 625 ЦК України (набрав чинності 01.01.2004 р.), яка не містить жодних обмежень, які були встановлені Законом України від 08.10.99 р. № 1136-ХІV „Про внесення змін до ст. 214 ЦК УРСР”, у прикінцевих положеннях якого було зазначено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання зобов‘язання, пов‘язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних у сумі 4 844,24 грн. та 3 % річних у сумі 677,20 грн., нарахованих за період з 14.11.2004 р. по 21.02.2005 р. підлягають задоволенню повністю.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 8 258,57 грн. за період з 14.11.2004 р. по 21.02.2005 р., нараховану на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України (в розмірі 0,1%).

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов‘язання, в якому хоча б одна сторона є суб‘єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом або договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов‘язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Пунктом 4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінету Міністрів України доручено визначити суб‘єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.

Оскільки на даний час Кабінетом Міністрів України не визначено суб‘єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, відповідно до вимог Господарського кодексу України, суд вважає помилковим посилання позивача на довідку про включення до ЄДРПОУ, у якій зазначено, що формою власності позивача є загальнодержавна, тому позивач є суб‘єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Крім того, ч. 2 ст. 231 ГК України передбачені розміри штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов‘язання, які обчислюються від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, тобто даною нормою передбачена відповідальність за невиконання негрошового зобов`язання, тоді як відповідачем у справі порушено саме грошове зобов`язання. Розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов‘язань встановлений ч. 6 ст. 231 ГК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 8 258,57 грн. на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позов щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних та річних підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. вже стягнуті рішенням господарського суду Київської області від 29.03.2005 р., яке в цій частині залишено в силі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж „Сквиратепломережа”, що знаходиться за адресою: 09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Леніна, 38, ідент. код 24883978 на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, що знаходиться за адресою: 03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, ідент. код 31301827 (р. № 260313013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012) 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 24 коп. інфляційних, 677 (шістсот сімдесят сім) грн. 20 коп. 3 % річних, 55 (п‘ятдесят п‘ять) грн. 21 коп. державного мита.

3. В частині стягнення пені в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Христенко