Ухвала суду № 37885969, 24.03.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/1014/14-к Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т.Г.

Категорія ст.194 КПК України Доповідач Шенін П. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі :

головуючого - судді Шеніна П.О.

суддів: Мельничук Н.М., Крижанівського В.В.

з участю прокурора Горбань М.М.

підозрюваного ОСОБА_1

у його інтересах адвоката ОСОБА_2

при секретарі Кашенко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляцією підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 березня 2014 року про задоволення клопотання ст. слідчого СВ Новоград-Волинського МВ УМВС про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого у АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

Старший слідчий вказаного МB УМВС України в Житомирській області Жуковський А.В. подав до суду клопотання, погоджене зі старшим прокурором Новоград-Волинської міжрайонної прокуратури Горбань М.М., в якому просив застосувати щодо ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки останній, 12.02.2014 року близько 14 години на подвір'ї біля будинку АДРЕСА_2 за місцем свого проживання, умисно незаконно зберігав з метою збуту та під час проведення оперативної закупки наркотичного засобу, повторно за 100 грн. збув легендованій особі ОСОБА_5 у медичному шприці для одноразового використання об'ємом 2 мл. особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою 0,0127 грамів (в перерахунку на суху речовину).

28.02.2014 року близько 17 години 37 хвилин ОСОБА_6, знаходячись на автомобільній стоянці біля будівлі поліклініки Новоград-Волинського МРТМО по вулиці Воровського, умисно незаконно повторно зберігав з метою збуту та під час проведення оперативної закупки наркотичного засобу, незаконно повторно за 100 грн. збув легендованій особі під псевдонімом ОСОБА_6 у медичному шприці для одноразового використання об'ємом 2,5 мл особливо небезпечний наркотичний засіб -опій ацетильований масою 0,014 грамів (по вазі сухої речовини).

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст. 307 КК України, як незаконне зберігання з метою збуту і незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, вчинені повторно, в місцях масового перебування громадян і 07.03.2014 року йому було оголошено про підозру.

Ст. слідчий вказував, що є підстави вважати, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке є тяжким злочином, за який відповідно до ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років.

В обґрунтування клопотання ст. слідчий указав та на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також виклав докази, які, на його думку, підтверджують причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення.

Дослідивши клопотання та додані матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення підозрюваного та його захисника ОСОБА_7, які заперечили проти нього до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд клопотання ст. слідчого задовольнив. Своє рішення судом 1-ої інстанції мотивував тим, що вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжкого, за яке законом визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Також в ухвалі наведені інші доводи.

В апеляції підозрюваний ОСОБА_1 указує про незаконну відмову суду в задоволенні клопотань про обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації, не дослідження належним чином характеризуючих даних про його особу, інвалідність 3-ої групи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_1 та у його інтересах адвоката ОСОБА_2, які апеляцію підтримали, думку прокурора, яка проти неї заперечила, перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення та ознайомившись з матеріалами кримінального провадження №12014060090000167, вважає за необхідне у задоволенні апеляції відмовити з наступних міркувань.

Доводи апеляції про незаконність ухвали слідчого судді про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є безпідставними. Предметом дослідження суду 1-ої інстанції при розгляді вказаного клопотання ст. слідчого про обрання запобіжного заходу були ті обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу (статті 177, 178, 183, 194 КПК України).

Згідно зі ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 дійсно підозрюється у вчиненні правопорушення, що відноситься до категорії тяжких. Суд 1-ої інстанції детально проаналізував у своїй ухвалі наявність ризиків щодо обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й достатньо обґрунтував своє рішення.

Стороною обвинувачення обґрунтовані потреби досудового розслідування для такого втручання у права і свободи особи, як взяття під варту, оскільки підозрюваний не проживає за місцем реєстрації, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності як за вчинення корисливих, так і злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, а також інших злочинів проти здоров'я населення.

Крім того, при обранні виду запобіжного заходу слідчий суддя враховував соціальну характеристику підозрюваного, який проживає в найманій квартирі разом з співмешканкою, спільних дітей з якою не має, як і офіційного місця роботи.

За таких обставин, суд обгрунтовано прийшов до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інші правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки вину у вчиненні інкримінованих правопорушень він не визнає, на момент пред'явлення підозри давати покази відмовився. Суд прийняв до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання за нього, передбачене ч.2 ст. 307 КК України. З урахуванням викладеного в ухвалі, слідчий суддя визнав клопотання ст. слідчого обґрунтованим та задовольнив його, обрав підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці та відповідно до положень ч.3 ст.183 КПК України, визначив розмір застави в сумі 79170 грн., зобов'язавши ОСОБА_1 або іншу фізичну чи юридичну особу (заставодавця) забезпечити внесення застави.

Доводи апелянта про те, що слідчим суддею не враховані характеризуючи його дані, не знайшли свого підтвердження, оскільки у судовому рішенні було ретельно досліджено та проаналізовано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного у місці його постійного проживання, його репутацію і неодноразове притягнення до кримінальної відповідальності, знаходження у місцях позбавлення волі 3 рази.

Згідно до ч.4 постанови Пленуму ВСУ №4 від 26.04.2002 року про розгляд справ даної категорії, відповідальність за збут наркотичних засобів настає незалежно від їх розміру.

За клопотанням захисту в апеляційному суді були допитані свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9, соціальні працівники ГО „Перспектива", у якому із листопада 2011 року приймає участь ОСОБА_6, приймаючи підтримуюче лікування метадоном проти залежності від наркоманії. На їх думку, утримання ОСОБА_1 під вартою неможливе, оскільки він потребує щодобового прийняття метадону. Раніше, під час його знаходження в ІТТ, його супроводжували в установу проекту, а в даний час, з врахуванням подій у державі, не можуть доставляти туди кожен день. 17 днів він вже не приймає лікування. На думку захисту та вказаних свідків, з врахуванням Європейської конвенції з прав людини, це може прирівнюватись до катування.

Однак колегія суддів з цими думками не погоджується, оскільки ні захист, ні вказані свідки не є особами з медичною освітою, тому не наділені правом надавати висновки про можливість прийняття варіанту розгляду подання ст. слідчого і неможливість утримання чи не утримання особи під вартою.

Як зазначено вище, ОСОБА_6, незважаючи на молодий вік, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі 07.06.2007 року за ст. 309 ч.2 КК України на 3 роки 6 міс. позбавлення волі реально, правильних висновків не робив і вперто не вставав на шлях виправлення. На даний час йому оголошено про підозру не за цим законом, а за більш тяжким - за неодноразовий збут наркотиків, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку. Питання лікування ОСОБА_1 від його залежності від наркоманії і можливість його утримання під вартою вирішуються іншим шляхом. Ніяких рішень, що потягли ніби-то катування над ОСОБА_1, суд 1-ої інстанції не приймав.

За таких обставин, колегія суддів не знайшла підстав для скасування ухвали слідчого судді, який у межах закону визначив розмір застави, що можна внести по даному провадженню.

Керуючись статтями 376 ч.2, 404, 405 і 422 КПК України, колегія суддів палати у кримінальних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію підозрюваного ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 березня 2014 року про задоволення клопотання ст. слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту підозрюваному ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: