Ухвала суду № 37885153, 28.03.2014, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/14663/14-ц

Провадження № 2/200/109/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2014 року Бабушкінський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі:

Головуючого судді - Циганкова В.О.,

при секретарі - Сабій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД», Приватного підприємства «Плутон», Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи: Дніпропетровська міська рада, Приватний нотаріус Сімферопольського нотаріального округу АРК ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15 листопада 2012 року звернулась до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ТОВ фірми «Консоль ЛТД», ПП «Плутон», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (далі по тексту - ПАТ «Укрексімбанк»), у якому, з урахуванням уточнень від 03 квітня 2013 року (а.с. 116-117 том 1), просила визнати недійсним договір іпотеки (іпотечний договір), укладений в місті Сімферополі 14 березня 2006 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ПП «Плутон» та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД», який 14 березня 2006 року був посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_2 із здійсненням запису у реєстрі за № 2721, та предметом іпотеки за умовами якого є право оренди земельної ділянки площею 0,1522 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 1210100000:02:414:0064 та об'єкт незавершеного будівництва - будівля комерційного призначення, розташована на даній земельній ділянці.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що з моменту початку внесення сторонами по договорам пайової участі внесків вона разом з ТОВ «Консоль ЛТД» стала співвласником (на праві спільної часткової власності) таких грошових та майнових внесків сторін, а також матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва офісного центру. При цьому за умовами договорів пайової участі позивач вважає, що повністю набула право на пайову участь в будівництві, а ТОВ «Консоль ЛТД» втратило право розпоряджатися її часткою інакше, як в її інтересах та за її згоди, з моменту повної сплати позивачем свого паю, а саме: по договору пайової участі № 0207/304-6 від 29.01.2004 - з 06.02.2004, а по договору пайової участі № 0208/304-7(р) від 29.01.2004 - з 28.02.2005.

У позовній заяві позивачем наголошується, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» ТОВ «Консоль ЛТД» мало право передати в іпотеку АТ «Укрексімбанк» незавершений будівництвом офісний центр, який на час передачі перебував у спільній частковій власності позивача та ТОВ «Консоль ЛТД», лише за умови отримання від ОСОБА_1, як від одного із співвласників, нотаріально посвідченої згоди. Проте, позивач такої згоди не давала та про факт передачі офісного центру в іпотеку банку до останнього часу не знала.

Також позивачем наголошується на тому, що всупереч вимог п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» в договорі стосовно предмета іпотеки (будівлі), а саме незавершеного будівництвом об'єкту - будівлі комерційного призначення, не вказані жодні ідентифікаційні чи реєстраційні дані.

Стосовно безпідставності передачі в іпотеку права оренди земельної ділянки позивачем зазначається, що ПП «Плутон» не є власником земельної ділянки, а є лише її орендарем. Отже, на думку позивача, у ПП «Плутон» були відсутні права на відчуження свого права оренди земельної ділянки, яке у нього виникло по договору оренди землі № 323 від 16.03.2005, у зв'язку з чим таке право оренди не могло бути ним передане в іпотеку. Також позивачем наголошено, що в іпотеку ПП «Плутон» за договором було передане строкове право оренди яке закінчувалося 16.03.2007.

В ході розгляду цивільної справи було залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Сімферопольського нотаріального округу АРК ОСОБА_2 та Дніпропетровську міську раду.

В судове засідання, яке призначене на 20 березня 2014 року з'явились представник позивача та відповідача ПАТ «Укрексімбанк».

Представник позивача в судовому засіданні заявлені уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві та письмових поясненнях, що наявні в матеріалах справи.

Додатково представник позивача наголошував, що ним була отримана відповідь ТОВ фірми «Консоль ЛТД» за № 209 від 21.03.2013 на адвокатський запит за №7/11-03 від 11.03.2013, в якій ТОВ фірма «Консоль ЛТД» вказує, що об'єкт, зазначений в договорах пайової участі є тим самим об'єктом, що був переданий в іпотеку за оспорюваним договором іпотеки. Також, на думку представника позивача, ОСОБА_1 є співвласником об'єкта незавершеного будівництва, не як окремого зареєстрованого нерухомого об'єкта, а як сукупності грошових і майнових внесків сторін, матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі його будівництва.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про стягнення на користь позивача витрат, пов'язаних із розглядом цивільної справи у розмірі 3131,59 грн.

Представник відповідача ПАТ «Укрексімбанк» проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив наступне.

Так, на думку представника відповідача, предмет іпотеки за Іпотечним договором та об'єкт за Договорами мають зовсім різні ідентифікаційні характеристики, а відтак є різним майном. Відповідачу, при укладанні Іпотечного договору ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» було зазначено, що інших власників та прав третіх осіб на предмет іпотеки за Іпотечним договором на момент укладення Іпотечного договору не існувало.

Представник відповідача наголошував, що опис предмета іпотеки, визначений сторонами у п. 1.3 Іпотечного договору є достатній для його ідентифікації, оскільки містить найменування майна, чітку адресу розташування, площу та кадастровий номер земельної ділянки. Натомість, об'єкт, що є предметом інвестування відповідно до укладених між позивачем та ТОВ фірмою «Консоль» договорів № 0207/304-6 від 29.01.2004 № 0208/304-7 (р) від 29.01.2004 «многофункциональный офисный центр с торгово-выставочный площадями «Цивилизация» на пересечении ул. Мечникова и ул. Серова в г. Днепропетровске», який позивач вважає тотожним предмету іпотеки за Іпотечним договором, не містить ні чіткої адреси, ні площі, ні кадастрового номеру земельної ділянки на якому він будується (чи буде побудований), у зв'язку з чим відповідач не вважає, що об'єкт, який є предметом вищевказаних Договорів є тотожний предмету іпотеки.

Також ПАТ «Укрексімбанк» просив суд застосувати строки позовної давності до позивних вимог ОСОБА_1 та закцентувати увагу на позиції судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, наведеної у постанові від 11.09.2013 у справі № 6-69цс13.

Представник ТОВ фірми «Консоль ЛТД» в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, на адресу суду 12 липня 2013 року надійшло клопотання ТОВ фірми «Консоль ЛТД» про розгляд справи за відсутності учасника процесу.

Представник ПП «Плутон» в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, на адресу суду 12 липня 2013 року надійшло клопотання ПП «Плутон» про розгляд справи за відсутності учасника процесу.

Представник Дніпропетровської міської ради та приватний нотаріус Сімферопольського нотаріального округу АРК ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Так, судом встановлено, що між ВАТ «Укрексімбанк» (далі по тексту - Іпотекодержатель), з однієї сторони та ПП «Плутон» (далі по тексту - Іпотекодавець 1), ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» (далі по тексту - Іпотекодавець 2), з іншої сторони, 14 березня 2006 року було укладено Іпотечний договір № 15106Z94 (далі по тексту - Іпотечний договір) за реєстровим номером № 2721 /а.с. 55-62 том 1/. Даний договір зареєстровано 14 березня 2006 року у реєстрі за № 2721 приватним нотаріусом Сімферопольського нотаріального округу АРК ОСОБА_2

Відповідно п. 1.3 Іпотечного договору, предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договору зобов'язань Іпотекодавця 2, є право оренди земельної ділянки площею 0,1522 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 1210100000:02:414:0064 та об'єкт незавершеного будівництва - будівля комерційного призначення, яка розташована на даній земельній ділянці.

Представником позивача було надано суду копію Витягу з Державного реєстру іпотек № 38616349 від 05.11.2012 (а.с. 213-218 том 1). З даного Витягу судом встановлено, що у Державному реєстрі іпотек відсутній запис про реєстрацію обтяження за Іпотечним договором № 15106Z94 від 14 березня 2006 року, який укладено між ВАТ «Укрексімбанк», з однієї сторони та ПП «Плутон», ТОВ фірмою «Консоль ЛТД», з іншої сторони.

Згідно умов Договору про внесення змін та доповнень № 15106Z94-6 від 22 серпня 2008 року за реєстровим № 7642 до Іпотечного договору від 14.03.2006 № 15106Z94, укладеного між ВАТ «Укрексімбанк», ПП «Плутон» та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД», посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АРК ОСОБА_2 за реєстровим № 2721, було викладено п. 1.3 Іпотечного договору в наступній редакції:

«Предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договору зобов'язань Іпотекодавця 2, є право оренди земельної ділянки площею 0,1522 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 1210100000:02:414:0064 та об'єкт незавершеного будівництва - будівля комерційного призначення, яка розташована на даній земельній ділянці» (а.с. 68-70).

Частиною 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У зв'язку з чим, з пояснень сторін судом встановлено, що 01 березня 2004 року між ПП «Плутон», з однієї сторони, та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД», з іншої сторони, було укладено Договір № 0742/239-70 про спільну діяльність, строком дії до повного виконання сторонами зобов'язання. Згідно змісту даного договору, доля ПП «Плутон» складає 1 %, а доля ТОВ фірми «Консоль ЛТД» складає 99 %.

Між ТОВ фірмою «Консоль ЛТД», з однієї сторони, та ОСОБА_1 (далі по тексту - Пайщик), з іншої сторони, було укладено наступні Договори про спільну діяльність по пайовій участі у будівництві багатофункціонального офісного центу у формі простого товариства:

- Договір № 0207/304-6 від 29 квітня 2004 року, відповідно умов якого Пайщик зобов'язується у якості свого вкладу у сумісну діяльність по пайовій участі у будівництві внести грошові кошти (далі по тексту - Пай) у розмірі 74100,00 дол. США в гривнях по курсу НБУ на момент внесення, строком до 13 лютого 2004 року, а ТОВ фірма «Консоль ЛТД», зобов'язується у якості свого вкладу у сумісну діяльність, власними і залученими силами, власними і залученими трудовими ресурсами, які мають професійні навички, кваліфікацію, ділову репутацію і ділові зв'язки, на підставі наявної у неї ліцензії, дозвільних документів, механізмів, устаткування, а також пайових та позичених коштів юридичних та фізичних осіб, залучених фірмою на підставі укладених нею договорів з третіми особами у межах долі ТОВ фірми «Консоль ЛТД» у загальній пайовій власності учасників, завершити будівництво багатофункціонального офісного центру з торгово-виставковими площами «Цивілізація» на перетині вул. Мечникова та вул. Сєрова у м. Дніпропетровську (далі по тексту - Об'єкт) у відповідності з проектом і вимогами ДБН з виділом пайщику по закінченню будівництва Об'єкта із створеної учасниками спільної часткової власності його долі у натурі (далі по тексту - Доля пайщика), у вигляді офісного приміщення на 4-ому поверсі, будівельний № 6, розташованого в осях Г-Д:5-8, загальною площею 116,8 кв.м. (а.с. 12-13 том 1);

- Договір № 0208/304-7(р) від 29 квітня 2004 року, відповідно умов якого Пайщик зобов'язується у якості свого вкладу у сумісну діяльність по пайовій участі у будівництві внести Пай у розмірі 193200,00 дол. США в гривнях по курсу НБУ на момент внесення поетапно, а ТОВ фірма «Консоль ЛТД», зобов'язується у якості свого вкладу у сумісну діяльність, власними і залученими силами, власними і залученими трудовими ресурсами, які мають професійні навички, кваліфікацію, ділову репутацію і ділові зв'язки, на підставі наявної у неї ліцензії, дозвільних документів, механізмів, устаткування, а також пайових та позичених коштів юридичних та фізичних осіб, залучених фірмою на підставі укладених нею договорів з третіми особами у межах долі ТОВ фірми «Консоль ЛТД» у загальній пайовій власності учасників, завершити будівництво багатофункціонального офісного центру з торгово-виставковими площами «Цивілізація» на перетині вул. Мечникова та вул. Сєрова у м. Дніпропетровську у відповідності з проектом і вимогами ДБН з виділом пайщику по закінченню будівництва Об'єкта із створеної учасниками спільної часткової власності його долі у натурі, у вигляді офісного приміщення на 5-ому поверсі, будівельний № 7, розташованого в осях А-В:1-5, загальною площею 264,5 кв.м. (а.с. 19-20 том 1).

Відповідно до копій квитанцій та копій Довідок виданих ТОВ фірми «Консоль ЛТД», судом встановлено, що:

- ОСОБА_4 внесла пайовий вклад у сумісну діяльність по пайовій участі у будівництві, відповідно до Договору № 0207/304-6 від 29 квітня 2004 року, у розмірі 395035,00 грн., що еквівалентно 74100,00 дол. США (а.с. 6-7 том 1);

- ОСОБА_4 внесла пайовий вклад у сумісну діяльність по пайовій участі у будівництві, відповідно до Договору № 0208/304-7(р) від 29 квітня 2004 року, у розмірі 1027286,05 грн., що еквівалентно 193200,00 дол. США (а.с. 24-26 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2001 року міський голова Дніпропетровської міської ради ОСОБА_5 виніс Розпорядження № 291р «Про попереднє погодження Приватному підприємству «Плутон» місця розташування адміністративного будинку в районі вул. Сєрова і вул. Мечникова (Бабушкінський район), яким погоджено ПП «Плутон» місце розташування адміністративного будинку на земельній ділянці (код ДЗК 66130025) в районі вул. Сєрова і вул. Мечникова (а.с. 168-169 том 1).

Пунктом 2 Рішення сесії IV скликання Дніпропетровської міської ради № 330/22 від 08 грудня 2004 року «Про передачу Приватному підприємству «Плутон», код ЄДРПОУ 25517939, земельної ділянки по АДРЕСА_2 в оренду для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення» було затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,1522 га (кадастровий номер 1210100000:02:414:0064), складений ТОВ «Квартал», і передано її ПП «Плутон» в оренду строком на два роки для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення АДРЕСА_2, код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність) (а.с. 172-175 том 1).

Так, 16 березня 2005 року між Дніпропетровською міською радою (далі по тексту - Орендодавець), з однієї сторони, та ПП «Плутон» (далі по тексту - Орендар), з іншої сторони, було укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого передається у строкове платне користування строком на два роки земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: по АДРЕСА_2, що зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:414:0064, загальною площею 0,1522 га. (а.с. 152-155 том 1). Даний договір зареєстровано 16 березня 2005 року в реєстрі за № 1517 нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Інспекцією Держархбудконтролю 07 липня 2006 року було видано ПП «Плутон» Дозвіл № 439/03 на виконання будівельних робіт по будівництву адміністративної будівлі комерційного призначення по АДРЕСА_2, будівельні роботи виконує ТОВ фірма «Консоль ЛТД» (а.с. 184 том 1).

Судом встановлено, що пунктом 1 Рішення сесії V скликання Дніпропетровської міської ради № 214/22 від 31 жовтня 2007 року «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 в оренду ПП «Плутон», код ЄДРПОУ 25517939, для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення» було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, розроблену ТОВ «Земстройінвест», і передано земельну ділянку площею 0,1522 га (кадастровий номер 1210100000:02:414:0064), в оренду строком на один рік ПП «Плутон», код ЄДРПОУ 25517939, для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення по АДРЕСА_2, код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність) (а.с. 182-183 том 1).

Між Дніпропетровською міською радою (далі по тексту - Орендодавець), з однієї сторони, та ПП «Плутон» (далі по тексту - Орендар), з іншої сторони, 23 червня 2008 року було укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого передається у строкове платне користування строком на один рік земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: по АДРЕСА_2, що зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:414:0064, загальною площею 0,1522 га. (а.с. 156-159 том 1). Даний договір зареєстровано 23 червня 2008 року в реєстрі за № 4080 нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 03 липня 2008 року було видано ПП «Плутон» Дозвіл № 216/01-08 на виконання будівельних робіт по будівництву адміністративної будівлі комерційного призначення по АДРЕСА_2, будівельні роботи виконує ТОВ фірма «Консоль ЛТД» (а.с. 160 том 1).

Розпорядженням міського голови Дніпропетровської міської ради Куліченко І.І. № 1092-р від 16 липня 2008 року «Про присвоєння адреси будівлі комерційного призначення по вул. Мечникова (Бабушкінський район)» було присвоєно будівлі комерційного призначення АДРЕСА_2 (а.с. 29 том 1).

Судом встановлено, що представник ПАТ «Укрексімбанк» у своїх поясненнях /а.с. 193-196 том 1/ посилається на те, що у справі відсутні докази на підтвердження того, що Об'єкт за Договорами про спільну діяльність по пайовій участі у будівництві багатофункціонального офісного центу у формі простого товариства № 0207/304-6 від 29 квітня 2004 року та № 0208/304-7(р) від 29 квітня 2004 року є тотожним Предмету іпотеки.

Проте, з вищевказаними твердженнями суд погодитись не може оскільки, як встановлено вище ПП «Плутон» ще 29 березня 2001 року погодило місце розташування адміністративного будинку на земельній ділянці в районі вул. Сєрова і вул. Мечникова, після чого уклало з ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» Договір № 0742/239-70 про спільну діяльність, а ТОВ фірма «Консоль ЛТД», в свою чергу, уклало з ОСОБА_3 Договори про спільну діяльність по пайовій участі у будівництві багатофункціонального офісного центу у формі простого товариства № 0207/304-6 від 29 квітня 2004 року та № 0208/304-7(р) від 29 квітня 2004 року, щодо будівництва багатофункціонального офісного центру з торгово-виставковими площами «Цивілізація» на перетині вул. Мечникова та вул. Сєрова у м. Дніпропетровську. Після чого 16 березня 2005 року ПП «Плутон» отримало в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: по АДРЕСА_2, що зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:414:0064, загальною площею 0,1522 га., та 07 липня 2006 року отримало Дозвіл № 439/03 на виконання будівельних робіт по будівництву адміністративної будівлі комерційного призначення по АДРЕСА_2, а 14 березня 2006 року ТОВ фірма «Консоль ЛТД» передало в іпотеку право оренди земельної ділянки площею 0,1522 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 1210100000:02:414:0064 та об'єкт незавершеного будівництва - будівлю комерційного призначення, яка розташована на даній земельній ділянці.

З огляду на викладене, судом встановлено, що Предмет іпотеки за Іпотечним договором № 15106Z94 від 14 березня 2006 року є тотожним Об'єкту за Договорами про спільну діяльність по пайовій участі у будівництві багатофункціонального офісного центу у формі простого товариства № 0207/304-6 від 29 квітня 2004 року та № 0208/304-7(р) від 29 квітня 2004 року.

Так, з приводу клопотання представника ПАТ «Укрексімбанк» щодо застосування строків позовної давності до позивних вимог ОСОБА_1, то суд дійшов наступних висновків.

В своєму позові позивач вказала на те, що про існування укладеного між відповідачами оспорюванного договору іпотеки їй стало відомо 05 листопада 2012 року з витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, отриманого у нотаріуса.

З матеріалів справи вбачається, що 05.11.2012 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 було сформовано на запит ОСОБА_1 від 05.11.2012 Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 38616926 (а.с. 27-18 том 1).

Відповідно до запису 18 Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 38616926 судом встановлено, що 17.03.2006 за № 2983545 приватним нотаріусом Сімферопольського нотаріального округу АРК ОСОБА_2 зареєстровано, на підставі договору іпотеки за реєстровим № 2721 від 14.03.2006, заборону на нерухоме майно, а саме: об'єкт незавершеного будівництва - будівлю комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_2 та право оренди земельної ділянки площею 0,1522 га.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3-4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, в даному випадку, суд вважає, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочину недійсним обчислюється від дня, коли особа довідалася про порушення свого права, тобто з дати отримання Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 38616926 від 05.11.2012.

Суд вважає недоречними посилання ПАТ «Укрексімбанк» на те, що позивач, як учасник договору простого товариства, ще в 2006 році могла довідатись про існування оскаржуваного договору.

Суд наголошує, що ОСОБА_1 не була стороною Іпотечного договору, та не могла знати про факт його існування.

Суду не було надано доказів того, що ТОВ фірма «Консоль ЛТД» звітувала ОСОБА_1 про укладання Іпотечного договору чи Кредитного договору, у зв'язку з чим у позивача були відсутні підстави для самостійного запиту даної інформації.

У зв'язку з чим припущенням зі сторони ВАТ «Укрексімбанк», що позивач могла дізнатись про існування оскаржуваного договору раніше, є безпідставними та необґрунтованими.

Додаткового суд наголошує, що як вже було встановлено вище у Державному реєстрі іпотек відсутній запис про реєстрацію обтяження за Іпотечним договором від 14 березня 2006 року, який укладено між ВАТ «Укрексімбанк», ПП «Плутон» та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД», що в свою чергу не давало змогу ОСОБА_1 дізнатись про існування оскаржуваного договору.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до змісту ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (в редакції від 14 січня 2006 року, тобто чинній на момент укладення спірного Іпотечного договору), обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Державна реєстрація здійснюється на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Станом на момент укладення спірного Іпотечного договору діяв Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек (далі по тексту Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (постанова тратила чинність на підставі Постанови КМ № від 05.09.2012).

У п. 2 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек визначено, що Державний реєстр іпотек (далі - Реєстр) - єдина комп'ютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної.

Внесення запису до Реєстру - занесення до єдиної комп'ютерної бази даних за порядковим номером відомостей про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної.

Згідно п. 4 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, державна реєстрація відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором та передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної здійснюється шляхом внесення запису до Реєстру, а також змін і додаткових відомостей до запису, виключення запису з Реєстру.

У абз. 1 п. 6 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек встановлено, що внесення до Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду.

Проаналізувавши вищевказані норми суд прийшов до висновку, що саме через бездіяльність Іпотекодержателя, тобто ПАТ «Укрексімбанк», до Державного реєстру іпотек не було внесено запису про існування оскаржуваного Іпотечного договору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не пропущено трирічного строку на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, у зв'язку з тим, що для ОСОБА_1 перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочину недійсним починається з 05 листопада 2012 року, а позовна заява про визнання Іпотечного договору недійсним була подана до суду 15 листопада 2012 року. Отже, суд приходить до висновку, що цивільна справа повинна бути вирішена по суті позовних вимог.

З приводу посилань представника ПАТ «Укрексімбанк» на обов'язковість застосування висновків, які викладені у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-69цс13, а також того, що позивач не є суб'єктом оскарження Іпотечного договору, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Так, у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-69цс13 визначено, що ухвалюючи рішення у справі за позовом особи, яка не була стороною оспорюванного договору іпотеки, суд не врахував положення ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України і не застосував їх до спірних правовідносин, оскільки не встановив, яке не визнане чи оспорюване цивільне право позивачки було порушено. При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення його права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Ухвалюючи рішення у справі за позовом особи, яка не була стороною оспорюванного договору іпотеки, суд зазначених вимог закону не врахував і не застосував їх до спірних правовідносин, оскільки не встановив, яке не визнане чи оспорюване цивільне право позивачки було порушено.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюванного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Суд вважає за необхідне наголосити, що право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», а саме зазначено цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

У постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 04 вересня 2013 року у Справі № 6-51цс13 визначено, що правовий аналіз положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку» дозволяє дійти висновку про те, що майнове право - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права, а договір іпотеки, якою забезпечено виконання зобов'язання, є правочином щодо розпорядження майновими правами інвестора.

Суд вважає, що порушення законного інтересу позивача полягає у протиправній передачі ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» в іпотеку ПАТ «Укрексімбанк» недоторканного майнового права ОСОБА_1 на набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно у вигляді офісного приміщення на 4-ому поверсі, будівельний № 6, розташованого в осях Г-Д:5-8, загальною площею 116,8 кв.м. та офісного приміщення на 5-ому поверсі, будівельний № 7, розташованого в осях А-В:1-5, загальною площею 264,5 кв.м. у багатофункціональному офісному центрі з торгово-виставковими площами «Цивілізація», який розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Аналізуючи правомірність укладання Іпотечного договору № 15106Z94 від 14 березня 2006 року, між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ПП «Плутон» та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД», судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (чинної на момент укладання спірного Іпотечного договору), предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Частинами 1-4 статті 16 Закону України «Про іпотеку» (чинної на момент укладання спірного Іпотечного договору) встановлено, що при іпотеці об'єктів незавершеного будівництва іпотекодавцем може бути особа, власністю якої стане відповідна будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира після завершення будівництва і реєстрації права власності на них у встановленому законом порядку. При фінансуванні будівництва споруд житлового чи нежитлового призначення з метою продажу іншим особам іпотекодавцем також може бути забудовник.

Передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.

Обтяження об'єкта незавершеного будівництва іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Правовий аналіз положень Закону України «Про іпотеку», які були чинними на час укладення Договору іпотеки (14 березня 2006 року), дозволяє дійти висновку про те, що передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про іпотеку» здійснювалась шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, зокрема права оренди земельної ділянки, та що ці положення не встановлювали будь-яких обмежень чи заборони й не вимагали згоди відповідного органу місцевого самоврядування.

Заборона та обмеження щодо передачі в іпотеку права на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності для забудови були встановлені Законом України від 16 вересня 2008 року № 509-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» шляхом внесення змін до ст. 413 Цивільного кодексу України та ст. 93 Земельного кодексу України. Цим нормам зворотної дії в часі не надано, а на момент укладення оспорюванного договору іпотеки (14 березня 2006 року) законодавство України таких обмежень не встановлювало.

З огляду на викладене суд вважає, що посилання представника позивача на недійсність Іпотечного договору у зв'язку з відсутністю погодження передання в іпотеку права оренди земельної ділянки з відповідним органом місцевого самоврядування, є безпідставними, а Іпотечний договір міг бути укладеним без умови надання згоди відповідним органом місцевого самоврядування на передання права оренди земельної ділянки площею 0,1522 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 1210100000:02:414:0064.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-69цс13.

З приводу твердження представника ПАТ «Укрексімбанк» про відсутність необхідності отримання згоди на укладення Договору іпотеки від особи як співвласника нерухомого майна, оскільки зазначена особа не набула права спільної власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований на орендованій земельній ділянці, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Поняття, зміст права власності та його здійснення викладено в нормах ст.ст. 316, 317 та 319 Цивільного кодексу України.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер, зміст якого становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно положень ст.ст. 355, 356 Цивільного кодексу України майно, що знаходиться у власності двох або більше осіб - співвласників належить їм на праві власності і є їхнім спільним майном.

Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ч. 2 ст. 356 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно із ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Стаття 5 Закону України «Про іпотеку», у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки, не визначала майнові права як предмет іпотеки.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 04 вересня 2013 року у Справі № 6-51цс13.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Іпотечним договором № 15106Z94 від 14 березня 2006 року, який укладено між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ПП «Плутон» та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД», було порушено майнові права третьої особи, а саме ОСОБА_1

Судом було встановлено, що договором про спільну діяльність передбачено право TOB фірма «Консоль ЛТД» укладати договори для досягнення спільних цілей. На момент укладення договору іпотеки - 14 березня 2006 року, будівництво об'єкту закінчено не було. Проте, укладання Іпотечного договору без згоди пайовиків, на думку суду, суперечить поставленим перед ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» цілями, оскільки зачіпає, як вже було встановлено судом раніше, майнові права таких осіб.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що іпотекодавці не мали права на набуття у майбутньому у власність всього об'єкту незавершеного будівництва, що був переданий в іпотеку, адже окрім іпотекодавців одним із співвласників цього об'єкту незавершеного будівництва (у вигляді матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі його будівництва), серед інших був позивач, який виконав договірні зобов'язання, що необхідні для отримання частки у праві спільної власності на це майно, а також майнового права на виділення і отримання у власність в натурі своєї частки в нерухомому об'єкті після закінчення його будівництва. Своєї згоди на передачу в іпотеку об'єкту незавершеного будівництва позивач не давав.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, з огляду на те, що на момент укладання спірного Іпотечного договору іпотекодавці не могли документально підтвердити право на набуття ними у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, суд вважає, що такий Іпотечний договір № 15106Z94 від 14 березня 2006 року підлягає визнанню судом недійсним в частині передачі в іпотеку об'єкту незавершеного будівництва - будівлі комерційного призначення, яка розташована на земельній ділянці площею 0,1522 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 1210100000:02:414:0064.

Додатково суд вважає за необхідне наголосити, що Закон України «Про іпотеку», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, пов'язує право особи на передачу в іпотеку прав на земельну ділянку саме з передачею в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва, які розташовані на даній земельній ділянці.

З огляду на вищевикладене та у зв'язку з тим, що судом визнано недійсним Іпотечний договір № 15106Z94 від 14 березня 2006 року в частині передачі в іпотеку об'єкту незавершеного будівництва - будівлі комерційного призначення, розташованої на земельній ділянці площею 0,1522 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 1210100000:02:414:0064, то суд визнає недійсним Іпотечний договір № 15106Z94 від 14 березня 2006 року в частині передачі в іпотеку права оренди земельної ділянки площею 0,1522 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, оскільки такі права не можуть самостійно бути предметом договору іпотеки.

З приводу розподілення між сторонами судових витрат, суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Пунктами 2, 3 частини 3 ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу та витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду.

У ч.ч. 1-2 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Суд вважає, що у статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» законодавцем надано виключний перелік обставин, за які законом передбачено компенсацію витрат на правову допомогу особі, яка її надавала, а саме:

участь особи у судовому засіданні;

участь особи під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням;

участь особи під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з ТОВ фірми «Консоль ЛТД», ПП «Плутон» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1162,50 грн.

Згідно ст. 85 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У п. 5 Граничних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, що є Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 встановлено, що витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з ТОВ фірми «Консоль ЛТД», ПП «Плутон» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_1 витрати, що пов'язані із явкою представника позивача до суду у розмірі 1969,09 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 64, 79, 88, 208, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Консоль ЛТД», Приватного підприємства «Плутон», Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи: Дніпропетровська міська рада, Приватний нотаріус Сімферопольського нотаріального округу АРК ОСОБА_2 про визнання недійсним договору - задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки (іпотечний договір), укладений в місті Сімферополі 14 березня 2006 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (код ЄДРПОУ 00032112; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Горького, 127), Приватним підприємством «Плутон» (код ЄДРПОУ 25517939; місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, площа Островського, буд. 1, кв. 39) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Консоль ЛТД» (код ЄДРПОУ 20676633; місцезнаходження: 95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16), який 14 березня 2006 року був посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського нотаріального округу АРК ОСОБА_2 із здійсненням запису у реєстрі за № 2721, та за умовами якого предметом іпотеки є право оренди земельної ділянки площею 0,1522 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 1210100000:02:414:0064 та об'єкт незавершеного будівництва - будівля комерційного призначення, розташована на даній земельній ділянці.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю фірмою «Консоль ЛТД» (код ЄДРПОУ 20676633; місцезнаходження: 95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16), Приватного підприємства «Плутон» (код ЄДРПОУ 25517939; місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, площа Островського, буд. 1, кв. 39) та Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (код ЄДРПОУ 00032112; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Горького, 127) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 111,80 грн. (сто одинадцять гривень 80 копійок).

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю фірмою «Консоль ЛТД» (код ЄДРПОУ 20676633; місцезнаходження: 95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16), Приватного підприємства «Плутон» (код ЄДРПОУ 25517939; місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, площа Островського, буд. 1, кв. 39) та Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (код ЄДРПОУ 00032112; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Горького, 127) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1162,50 грн. (одна тисяча сто шістдесят дві гривні 50 копійок).

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю фірмою «Консоль ЛТД» (код ЄДРПОУ 20676633; місцезнаходження: 95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16), Приватного підприємства «Плутон» (код ЄДРПОУ 25517939; місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, площа Островського, буд. 1, кв. 39) та Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (код ЄДРПОУ 00032112; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Горького, 127) на користь ОСОБА_1 витрати, що пов'язані із явкою представника позивача до суду у розмірі 1969,09 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 09 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя В.О. Циганков