Ухвала суду № 37884397, 19.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 876/1888/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «Руськополівське» на постанову Закакрпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до Колективного сільськогосподарського підприємства «Руськополівське» про стягнення податкового боргу,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2013 року Державна податкова інспекція у Тячівському районі Головного управління Міндоходів в Закарпатській області (далі - позивач) звернулась до суду про стягнення з Колективного сільськогосподарського підприємства «Руськополівське» ( далі - відповідач) податкового боргу в сумі 20901,72 грн. за рахунок коштів, що належать йому на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на розрахункових рахунках.

25.12.2013 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог до 12834,73 грн. у зв'язку із поданням платником податків уточнюючого розрахунку на підставі якого зменшено нараховану суму земельного податку (а.с. 55).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податковий борг відповідача виник в результаті несплати земельного податку, сума якого була узгоджена шляхом подання податкової декларації з плати за землю. Відповідно до вимог законодавства, податковий орган здійснює заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Оскільки таке стягнення можливе лише за рішенням суду, то позивач просить стягнути суму боргу з розрахункових рахунків відповідача.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з такою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення винесене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вимоги мотивує тим, що з 16.03.2012 року розпорядженням голови Тячівської районної адміністрації Закарпатської області припинено право відповідача на користування земельною ділянкою. 14.10.2013 року набрало законної сили рішення господарського суду Закарпатської області, яким розпорядження про припинення права користування визнано недійсним та скасовано. Враховуючи вищенаведене, відповідач не використовував земельну ділянку, яка є об'єктом оподаткування, а тому правомірно не сплачував земельний податок.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач самостійно подав податкову декларацію, здійснював використання землі, про рішення голови Тячівської РДА дізнався в середині 2013 року та оскаржив таке, то суд вважає, що за таких обставин податковий борг по оренді землі підлягає до сплати відповідачем.

Суд апеляційної інстанції погоджується з викладеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Колективне сільськогосподарське підприємство "Руськополівське" 01 жовтня 1996 року було зареєстровано Тячівською районною державною адміністрацією Закарпатської області як юридична особа, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 4), а 31.12.1991 року взяте на облік ДПІ у Тячівському районі за № 034, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків №27/29-00/11 від 23.03.2011 року (а.с. 6).

Судом встановлено, що станом на 06.11.2013 року за Колективним сільськогосподарським підприємством "Руськополівське" рахувався податковий борг на загальну суму 12834,73 грн., а саме: за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Статею 286 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначено, що центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Норми п.57.1. ст. 57 ПКУ передбачають, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПКУ податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за Податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

20.02.2013р. відповідач подав до ДПІ у Тячівському районі податкову декларацію з плати за землю у якій самостійно визначив собі суму податкового зобов'язання по платі за землю на 2013 рік із щомісячною розбивкою платежів по 896,51 грн., а за січень 2013р. - 897,38 грн. (а.с.8-9). В даній декларації КСП «Руськоплівське» допустило описку, а саме при річній сумі земельного податку 10758,99 грн. за квітень вказано до сплати 8963,51 грн. (а.с.8-9). В подальшому було подано уточнюючу декларації із виправленою опискою, у зв'язку з чим податковий борг підприємства було зменшено (а.с.69-71). Відтак, податковий борг за основним платежем по оренді землі становить 8069,46 грн.

Оскільки відповідач не був вчасно повідомлений про розпорядження голови Тячівської РДА від 16.02.2012 року № 137 «Про припинення права користування земельною ділянкою», а тому продовжував здійснювати фактичне використання земельної ділянки, суд не може встановити час припинення такого користування.

Крім того, відповідач посилався на те, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а управління Держземагенства у Тячівському районі Закарпатської області повідомило, що будь-які відомості щодо реєстрації правовстановлюючих документів на земельні ділянки закріплені за відповідачем відсутні (а.с. 63). Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що така відповідь Держземагенства надійшла 18.12.2013 року, тобто через два місяці після набрання рішенням господарського суду, яким скасовано розпорядження голови Тячівської РДА, законної сили. Суду не було надано документів, з яких можна було б побачити час внесення змін до Державного земельного кадастру про припинення права користування та поновлення такого. А тому є неможливим встановити період фактичного невикористання земельної ділянки відповідачем.

Відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

З урахуванням вищенаведеного, відповідачу нарахована пеня в розмірі 4765,26 грн., яка залишається не сплаченою. Дана сума пені рахується за відповідачем за попередні податкові періоди, що вбачається з облікової картки платника податків (а.с.10).

Відповідно до ст. 59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Так, відповідачу було вручено під розписку першу та другу податкові вимоги (а.с.12).

Відповідно до підпункту 20.1.28 пункту 20.1 ст. 20 ПКУ органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Нормами п. 95.1 ст. 95 ПКУ зазначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.3. ст. 95 ПКУ стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Оскільки сума податкового боргу була узгоджена, але не сплачена платником, а підстав для звільнення відповідача від сплати вказаних платежів в судовому засіданні не встановлено, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вказана заборгованість в сумі 12834,73 грн. підлягає сплаті.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «Руськополівське» слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «Руськополівське» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі №807/4282/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула