Постанова № 37883889, 25.03.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. Справа № 5015/4417/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас" від 12.07.2013р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 05-05/1460/13 від 18.07.2013р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 02.07.2013р.

у справі № 5015/4417/12 (головуючий суддя - Б.І. Яворський, судді - Р.А. Кидисюк, Ю.О. Сухович)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ, від імені якого діє Львівська обласна дирекція Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Львів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас", м. Червоноград Львівської області

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд", м. Червоноград Львівської області

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аро-пласт-плюс", с.м.т. Жвирка Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3, м. Сокаль Львівської області

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 6' 548' 293,15 грн. (7' 090' 804, 73 грн. з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (Т.2, а.с.130))

за участю представників сторін:

від позивача: Петришин П.М. - представник (довіреність від 15.10.2012р.);

від відповідача 1: Сенів Т.В. - представник (довіреність від 03.12.2012 р.);

від відповідача 2: не з"явились;

від відповідача 3: не з"явились;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", від імені якого діє Львівська обласна дирекція Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (позивач), звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас" (відповідача 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд" (відповідача 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Аро-пласт-плюс" (відповідача 3) заборгованості за Генеральним кредитним договором №140 від 18.06.2008р. в сумі 6 548 293,15 грн. в тому числі: заборгованість по кредитному договору від 29.09.2011р. №010/42-0-1/115 в розмірі 6 242 934,48 грн. (з яких: 5 317 465,32 грн. - заборгованість за кредитом, 551 361,61 грн. - заборгованість по відсотках, 374 107,56 грн. - пеня) та заборгованість по кредитному договору від 18.06.2008р. №014/08-3/3775/МК в розмірі 305 358,67 грн. (з яких: 259 978,00 грн. - заборгованість по кредиту, 40 400, 24 грн. - заборгованість по відсотках, 4 948, 43 грн. - пеня) (Т.1, а.с.7-11).

В процесі розгляду справи позивач звернувся до господарського суду Львівської області з заявою про збільшення розміру позовних вимог №3140-51-00/8-1344 від 11.06.2013р., мотивованою невиконанням відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором та, як наслідок, збільшенням розміру відсотків за користування кредитними коштами станом на 01.06.2013р. Вказаною заявою позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Генеральним кредитним договором №140 від 18.06.2008р. в сумі 7 090 804,73 грн. в тому числі: заборгованість по кредитному договору від 29.09.2011р. №010/42-0-1/115 в розмірі 6 747 005,05 грн. (з яких: 5 315 518,32 грн. - заборгованість за кредитом, 1 057 379,17 грн. - заборгованість по відсотках, 374 107,56 грн. - пеня) та заборгованість по кредитному договору від 18.06.2008р. №014/08-3/3775/МК в розмірі 343 799,68 грн. (з яких: 258 925,00 грн. - заборгованість по кредиту, 79 894,25 грн. - заборгованість по відсотках, 4 980, 43 грн. - пеня) (Т.2, а.с.130-131).

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.07.2013р. у справі №5015/4417/12 (головуючий суддя -Яворський Б.І., судді -Кидисюк Р.А., Сухович Ю.О.) позов задоволено частково: стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас", Товариства з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аро-пласт-плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" 7 081 336,24 грн. заборгованості та 64 380,00 грн. сплаченого судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Повернуто Публічному акціонерному товариству "Райфайзен Банк Аваль" 4 440,00 грн. зайво сплаченого судового збору платіжним дорученням №181033 від 11.06.2013р. (Т.3, а.с.3-19).

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Ромас" та ОСОБА_3 умов генерального кредитного договору №140 від 18.06.2008р. та укладених в його рамках кредитних договорів від 29.09.2011р. №010/42-0-1/115 і від 18.06.2008р. №014/08-3/3775/МК в частині погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, що є підставою до покладення на відповідачів, як солідарних боржників за договорами поруки від 18.06.2008р., обов'язку по сплаті боргу за кредитом, боргу за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та пені. Разом з тим, провівши перерахунок належного до стягнення з відповідачів розміру пені за несвоєчасне погашення боргу за кредитом та відсотків за користування кредитом, передбаченої п.13.4. кредитного договору №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р. в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення, місцевий господарський суд встановив, що її розмір становить 364 639,07грн. та відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення решти пені.

Не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду в частині солідарного стягнення з відповідачів пені за кредитним договором №010/42-0-1/115 від 29.09.201р. у розмірі 364 639,07грн. та за кредитним договором №014/08-3/3775/МК від 18.06.2008р. у розмірі 4 980,43грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромас" оскаржило його в апеляційному порядку.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо незастосування до правовідносин між сторонами положень ч.6 ст.232 ЦК України про обмеження періоду нарахування пені за несплату тіла кредиту та відсотків за користування кредитом за кредитним договором №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р. шестимісячним строком, оскільки у такому договорі відсутнє пряме застереження щодо незастосування вказаної норми Закону. Окрім того, на думку скаржника, місцевим господарським судом безпідставно не надано оцінки заяві про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог про стягнення пені за кредитним договором №014/08-3/3775/МК від 18.06.2008р. Крім того, скаржник вказує на неправомірну відмову місцевого господарського суду у задоволенні його клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.

З огляду на наведене, скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 02.07.2013 року в частині солідарного стягнення з ТзОВ "Ромас", ТзОВ "Чер-Буд" та ТзОВ "Аро-пласт-плюс" 369 619,50 грн. пені скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у позові.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", від імені якого діє Львівська обласна дирекція Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" у відзиві на апеляційну скаргу №1501/13 від 12.08.2013р. (вх. № ЛАГС 05-04/466/13 від 12.08.2013р.) та доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу б/н від 27.01.2014р. (вх. № ЛАГС 01-04/430/13 від 27.01.2014р.) заперечило доводи останньої, оскільки вважає, що судом першої інстанції повністю досліджено матеріали справи з урахуванням положень кредитних договорів, чинного законодавства та на підставі чого прийшов до вірного висновку, солідарно стягнувши з відповідачів пеню. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2013р. в складі колегії суддів: Давид Л.Л. (головуючий суддя), Данко Л.С., Юрченка Я.О. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас" від 12.07.2013р. (вх. № ЛАГС 05-05/1460/13 від 18.07.2013р.) прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.08.2013 р. (Т.3, а.с. 24-25).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р. у справі у вказаному вище складі колегії суддів розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас" відкладено на 16.09.2013 р. (Т.3, а.с.73- 74).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р. в зв"язку з відпусткою судді Юрченка Я.О. в склад колегії по розгляду справи № 5015/4417/12 господарського суду Львівської області введено суддю Кордюк Г.Т. (Т.3, а.с.79).

Відповідно до п. 9-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку розгляду апеляційної скарги, що визначений статтею 102 ГПК України.

З огляду на наведене, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. в складі колегії суддів: Давид Л.Л. (головуючий суддя), Данко Л.С., Кордюк Г.Т. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас" відкладено на 30.09.2013р. (Т.3, а.с.99-100).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2013 р. в зв"язку з відпусткою судді Кордюк Г.Т. в склад колегії по розгляду справи № 5015/4417/12 господарського суду Львівської області введено суддю Кравчук Н.М. (Т.3, а.с.101).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. в складі колегії суддів: Давид Л.Л. (головуючий суддя), Данко Л.С., Кравчук Н.М. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас" від 12.08.2013р. та зупинено провадження у справі №5015/4417/12 до завершення процедури реорганізації ТОВ "Ромас" (Т.3, а.с.106-111).

11 грудня 2013р. Вищим господарським судом України за наслідками розгляду касаційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" винесено постанову, якою скасовано ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. по справі №5015/4417/12, матеріали справи передано на розгляд до суду апеляційної інстанції (Т.3, а.с.143-146)..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2014р. у зв'язку із зайнятістю в інших судових засіданнях суді Кравчук Н.М. у склад колегії по розгляду справи № 5015/4417/12 введено суддю Юрченка Я.О. (Т.3, а.с.148).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 р. в складі колегії суддів: Давид Л.Л. (головуючий суддя), Данко Л.С., Юрченка Я.О. поновлено апеляційне провадження у справі № 5015/4417/12 та призначено розгляд справи в судове засідання на 27.01.2014 року (Т.3, а.с.149-150).

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 р. та від 05.02.2014р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас" відкладався з підстав, викладених у вказаних ухвалах (Т.3, а.с.170-171, 174-175). В подальшому, ухвалою суду від 24.02.2014 р. розгляд справи відкладено на 11.03.2014 р., згідно ухвали від 27.02.14 р. про виправлення описки в попередній ухвалі (Т-3, а.с.183-184) та зобов»язано відповідачів 2 , 3 та третю особу виконати вимоги ухвал суду від 27.01.2014 р. та від 05.02.2014 р .( Т-3, а.с.180-181).

11.03.2014 р. розгляд справи №5015/4417/12 відкладено в судове засідання на 25.03.2014 р. згідно акту від 11.03.2014 р. про технічні проблеми, а саме: відсутність електроенергії у суді, що зумовило неможливість здійснення технічної фіксації по справі. Даною ухвалою задоволено клопотання апелянта (вх. №ЛАГС 01-05/1095/14 від 11.03.14 р.) про продовження строку розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України.

В судове засідання 25.03.2014 р. з»явились представники позивача та відповідача 1, які підтримали свої доводи і заперечення з мотивів викладених в апеляційній скарзі та відповідно у відзиві та доповненні до нього. Відповідачі 2, 3 та третя особа участі уповноважених представників в судове засідання 25.03.2014 р. не забезпечили, причин неявки не повідомили хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 11.03.2014 р.

В судовому засіданні 25.03.2014 р. представник відповідача 1 (скаржника) підтримав заявлене 27.01.2014 р. клопотання (вх. № ЛАГС 01-05/421/14) про призначення судово - економічної експертизи (Т-3, а.с.156-160), обґрунтовуючи таке наявністю у матеріалах справи суперечливих доказів щодо правильності розрахунків розміру заборгованості перед позивачем за кредитним договором. На переконання скаржника, у зв'язку з значним розміром заборгованості, тривалим періодом нарахування відсотків та пені, великою кількістю платежів, спрямованих на повернення кредиту, визначити реальний документально-підтверджений розмір заборгованості перед позивачем за кредитним договором без спеціальних знань неможливо. Вказаним клопотанням відповідач просив поставити на вирішення експертизи наступні питання: 1) якою є документально підтверджена заборгованість (тіло кредиту, відсотки, пеня за несплату тіла кредиту, пеня за несплату відсотків) ТзОВ "Ромас" перед ПуАТ "Райфайзен Банк Аваль" за кредитним договором №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р.; 2) якою є документально підтверджена заборгованість (тіло кредиту, відсотки, пеня за несплату тіла кредиту, пеня за несплату відсотків) ОСОБА_3 за кредитним договором №014/08-3/3775/МК від 18.06.2008р.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти клопотання скаржника про призначення судово - економічної експертизи, зазначивши, що визначення реального розміру заборгованості за кредитними договорами у даному спорі не потребує спеціальних знань, а, відтак, підстави для призначення експертизи у справі відсутні.

Заслухавши пояснення присутніх представників учасників процесу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (п.1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань")..

Відтак, колегія суддів вважає, що для вирішення зазначених у клопотанні скаржника про призначення судово-економічної експертизи питань не потрібні спеціальні знання, а у разі, якщо апелянт вважає, що розрахунок заборгованості позивача є неправильним він вправі подати свій контррозрахунок чи вказати у чому саме полягає помилковість розрахунку позивача. Проте, скаржник не скористався таким своїм правом.

З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє клопотання скаржника про призначення у справі судово-економічної експертизи як безпідставне та необґрунтоване.

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області від 02.07.2013р. у справі №5015/4417/12 нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 18.06.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Райфайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райфайзен Банк Аваль" (далі - кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ромас" (далі - позичальник, відповідач 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд" (далі - позичальник, відповідач 2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Аро-Пласт-Плюс" (далі - позичальник, відповідач 3), фізичною особою ОСОБА_3 ( далі - позичальник, третя особа) було укладено генеральний кредитний договір №140 (далі - генеральний договір) ( Т.2, а.с. 183-188).

Відповідно до п.1.1 генерального договору кредитор зобов'язався надати позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в додаткових кредитних договорах, що укладатимуться в рамках генерального договору між позичальниками та кредитором, і які після їх підписання стають його невід'ємними частинами.

Загальна сума фактичної заборгованості позичальників по наданих кредитором кредитних коштах в рамках генерального договору в будь-який момент під час дії генерального договору не може перевищувати 5 352 110,00 грн. (п.1.2 генерального договору).

Додатковим договором №5 від 29.09.2011р. сторони внесли зміни до генерального кредитного договору, виклавши п.1.2. в новій редакції та визначивши, що загальна сума фактичної заборгованості позичальників по наданих кредитором кредитних коштах в рамках генерального договору в будь-який момент під час дії генерального договору не може перевищувати 5 707 859,00 грн. (Т.2, а.с.195).

Термін користування кредитними коштами за даним договором встановлено до 16 червня 2015р. (п.1.3 генерального договору). Конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, об'єкти кредитування визначаються сторонами окремо в додаткових кредитних договорах, укладених у рамках генерального договору (п.2.4 генерального договору).

Генеральний договір набуває чинності з дати укладення та діє до повного погашення позичальниками заборгованості за кредитами (п.9.1 генерального договору).

Відповідно до п.10.2 генерального договору за порушення строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами та комісій, передбачених п.1.3,2.2 генерального договору, позичальники сплачують кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення - для кредитів, наданих у національній валюті, або пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення - для кредитів, наданих в іноземній валюті.

На виконання умов генерального кредитного договору, 18.06.2008р. Відкрите акціонерне товариство "Райфайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райфайзен Банк Аваль", та ОСОБА_3 уклали додаток №4 до генерального договору - кредитний договір №014/08-3/3775/МК, відповідно до п.1.1 якого кредитор на умовах цього договору і в межах генерального договору надає позичальнику кредит у сумі 520 000,00 грн. з встановленням строків погашення кредиту згідно графіка погашення, наведеного в додатку №1 цього договору, із сплатою 22,75% річних, строком на 84 місяці, з 18.06.2008р. по 17.06.2015р. (Т.2, а.с. 199-201).

Позичальник зобов'язався за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків за кредит, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, сплачувати кредитору додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит, штрафні санкції, передбачені п.10 генерального договору (п.5.2 договору).

Згідно з п.6.3 договору кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником п.5.1, 5.2 договору або порушення строків погашення кредиту, передбачених графіком погашення.

Додатковою угодою №1 від 11.02.2011р. до кредитного договору №014/08-3/3775/МК від 18.06.2008р. (Т.2, а.с.202), .ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 погодили, що виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором забезпечується заставою/іпотекою, оформленою в межах генерального кредитного договору №140 від 18.06.2008р. та порукою ТзОВ "Ромас", ТзОВ "Чер-Буд", ТзОВ "Аро-Пласт-Плюс", фізичної особи ОСОБА_13(п.1), а починаючи з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. включно розмір процентної ставки складатиме 17% річних( п.2).

Додатковою угодою №3 від 28.09.2011р. до кредитного договору №014/08-3/3775/МК від 18.06.2008р. (Т.2, а.с.206), ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки 22,75% річних; на строк з 01.08.2011р. до 29.02.2012р. встановлюється пільгова процентна ставка в розмірі 20% річних; починаючи з 01.03.2012р. позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки 22,75% річних ( п.2).

Окрім того, на виконання умов генерального кредитного договору, 29.09.2011р. ПуАТ "Райфайзен Банк Аваль" та ТзОВ "Ромас" уклали кредитний договір №010/42-0-1/115, відповідно до п.1.1 якого кредитор з 29.09.2011р. в рамках генерального договору надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором (Т.2, а.с.210-216).

Кредит в сумі 5 429 308,00 грн. надається позичальнику для рефінансування поточної заборгованості за кредитним договором від 18.06.2008р. з доларів США в національну валюту України (п.1.1.2 договору). Виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується заставою, оформленою в рамках генерального договору (п.1.1.3 договору). Дата остаточного погашення кредиту - 13.06.2012р. (п.1.1.4 договору). Строк кредиту - 10 місяців (п.1.5. договору).

Пунктом 1.2. договору сторони домовились, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватись на умовах цього договору. На дату укладення договору розмір процентної ставки складає: з 29.09.2011р. до 29.02.2012р. включно - 9,00% річних; з 01.03.2012р. до дати остаточного погашення кредиту - 12% річних у випадку відсутності протермінування позичальником за черговими платежами більш ніж 30 календарних днів; в іншому випадку 14,25% річних.

Протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язується сплачувати кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п.1.2.1 договору (п.2.1 договору). Проценти за користування кредитом нараховуються згідно внутрішніх положень кредитора, але не рідше одного разу на місяць на суму кредиту, включаючи день надання та день, що передує даті повного погашення кредиту, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (п.2.3 договору). Позичальник здійснює погашення нарахованих процентів щомісячними платежами. Погашення частини кредиту здійснюється у розмірах та строках, які визначаються графіком зменшення кредитного ліміту, що є додатком №1 до цього договору (п.5.1 договору). При простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком (п.5.4. договору).

Відповідно до п.п.7.1, 7.3 договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором кредитор має право припинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи та інші платежі відповідно до цього договору. Позичальник зобов'язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов'язань за цим договором протягом не більш ніж 30 календарних днів з моменту її пред'явлення. У разі невиконання позичальником цієї вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором застави/поруки (або пред'явити вимогу поручителю) або вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за цим договором, які не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до п.13.4 договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

18.06.2008р. між ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" ( далі - кредитор або позивач) та ТзОВ "Чер-Буд" (далі - поручитель або відповідач 2) було укладено договір поруки №140/2 (Т.1, а.с.43), відповідно до п.1.2. поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язанням боржників - ТзОВ "Ромас", ТзОВ "Чер-Буд", ТзОВ "Аро-Пласт-Плюс" та ОСОБА_3, які виникають з умов генерального договору та всіх додаткових угод, що були укладені до нього, в повному обсязі цих зобов'язань.

Сторони договору визначили, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржники, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки (п.2.1 договору).

Сторони договору встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і боржники несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, у відповідності до ч.1,2 ст.554 ЦК України (п.3.1 договору). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов'язання (п.4.1 договору).

29.05.2009р. сторони уклали додатковий договір №1 до договору поруки, у якому п.1.2 договору поруки виклали у новій редакції: "Сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням боржників - ТзОВ "Ромас", ТзОВ "Чер-Буд", ТзОВ "Аро-Пласт-Плюс" та ОСОБА_3, які виникають з умов генерального договору та всіх додаткових угод, що були укладені або будуть укладені до нього в майбутньому, та є невід'ємними частинами генерального договору, в повному обсязі цих зобов'язань (Т.1, а.с.44).

Аналогічні за змістом договори поруки та додаткові договори до них були підписані 18.06.2008р. між ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" та ТзОВ "Аро-Пласт-Плюс" (Т.1., а.с.47-48), ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" та ТзОВ "Ромас" (Т.1, а.с.49-50).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами у справі, що на виконання зобов'язань за кредитними договорами №014/08-3/3775/МК від 18.06.2008 р. та №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р. ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" надав ОСОБА_3 та ТзОВ "Ромас" кредит в розмірах 520 000,00 грн. та 5 429 308,00 грн., відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів №8 від 20.06.2008р. та №32 від 29.09.2011р. (Т.1, а.с.71-72).

Однак, позичальники - ОСОБА_3 та ТзОВ "Ромас"своїх зобов'язань за кредитними договорами належним чином не виконували, кредитних коштів та відсотків за користування кредитом у визначених кредитними договорами строки та розмірах не сплачували.

З огляду на наведене, 30 березня 2012 року позивач надіслав поручителям - ТзОВ "Чер-Буд" та ТзОВ "Аро-Пласт-Плюс" вимоги про усунення порушень , а саме: погашення заборгованості у сумі 5 636 899,00 грн. (5 417 465,31 грн. - заборгованість за кредитом, 203 935,56 грн. - заборгованість зі сплати відсотків, 15 498,12 грн. - пеня) за кредитним договором №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р. та 273 418,75 грн. (259 978,00 грн. - заборгованість за кредитом, 13 019,75 грн. - заборгованість зі сплати відсотків, 421,00 грн. - пені) за кредитним договором №014/08-3/3775/МК від 18.06.2008р. відповідно (Т.1, а.с.75-80).

Окрім того, 30.03.2012р. позивач звертався до ТзОВ "Ромас" з вимогами про погашення заборгованості у сумі 5 636 899,00 грн. (5 417 465,31 грн. - заборгованість за кредитом, 203 935,56 грн. - заборгованість зі сплати відсотків, 15 498,12 грн. - пені) за кредитним договором №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р. (Т.1, а.с.73-74).

Зазначені вимоги позивача відповідачі не виконали, що і слугувало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" від імені якого діє Львівська обласна дирекція Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" з позовом про стягнення солідарно з відповідачів за Генеральним кредитним договором від 18.06.2018р. та укладеними в його рамках кредитними договорами №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р. і №014/0813/3775/МК від 18.06.2008р. заборгованості по сплаті кредиту, заборгованості по сплаті процентів та пені у сумі 7 090 804,73 грн.(з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Місцевий господарський суд позов задоволив частково та стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача 7 081 336,24 грн. заборгованості, а у задоволенні решти позовних вимог відмовив. При цьому, у резолютивній частині рішення не зазначено, з яких частин складається розмір стягнутої заборгованості. Проте, з мотивувальної частини рішення вбачається, що суд солідарно стягнув з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором №010/42-0-1/115 від 29.09.2011 року, яка складається з: 5315518,32 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1057379,17 грн. - заборгованість за відсотками; 364639,07 грн.- пеня, а також заборгованість за кредитним договором № 014/08-3/3775/МК від 18.06.2008 року, яка складається з : 258925,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 79894,25 грн. - заборгованості за відсотками; 4980,43 грн. - пені. та відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача 9468,49 грн. пені за кредитним договором №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

У відповідності до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 546 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою та порукою.

Згідно з положеннями ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

На забезпечення виконання ТзОВ "Ромас" та ОСОБА_3 зобов'язань за Генеральним кредитним договором від 18.06.2018р. та укладеними в його рамках кредитними договорами №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р. і №014/0813/3775/МК від 18.06.2008р. між ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" та ТзОВ "Чер-Буд", ТзОВ "Ромас", ТзОВ "Аро-Пласт-Плюс" 18.06.2008р було укладено договори поруки.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами у справі, що позивач свої зобов'язання за Генеральним кредитним договором від 18.06.2018р. та укладеними в його рамках кредитними договорами №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р. і №014/0813/3775/МК від 18.06.2008р.виконав, надавши ТзОВ "Ромас" та ОСОБА_3 обумовлені договорами кредитні кошти в розмірі 5 429 308, 00 грн. та 520 000, 00 грн., відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів №32 від 29.09.2011р. та №8 від 20.06.2008р. (Т.1, а.с. 71-72).

Однак, ТзОВ "Ромас" та ОСОБА_3 порушили взяті на себе договірні зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотками за користування кредитом в розмірах та у строки, визначені кредитними договорами, в результаті чого станом на 01.06.2013р. заборгували позивачу кошти по кредитному договору від 29.09.2011р. №010/42-0-1/115 в розмірі 5 315 518,32 грн. - заборгованість за кредитом та 1 057 379,17 грн. - заборгованість по відсотках, а також по кредитному договору від 18.06.2008р. №014/08-3/3775/МК 258 925,00 грн. - заборгованість по кредиту, 79 894,25 грн. - заборгованість по відсотках.

Порушення позичальниками своїх зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом та їх несплата відповідачами, як поручителями, стали обґрунтованою підставою для покладення обов'язку по їх сплаті на відповідачів, як солідарних боржників за договорами поруки від 18.06.2008р.

Відповідачі, у встановленому законом порядку, не подали належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у них заборгованості перед позивачем за Генеральним кредитним договором від 18.06.2018р. та укладеними в його рамках кредитними договорами №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р. і №014/0813/3775/МК від 18.06.2008р., не долучили платіжних доручень про її погашення ні під час розгляду спору місцевим господарським судом, ні під час перегляду рішення суду в апеляційному порядку.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення солідарно з ТзОВ "Ромас", ТзОВ "Чер-Буд" та ТзОВ "Аро-пласт-плюс" 5 315 518,32 грн. заборгованості за кредитом та 1 057 379,17 грн. заборгованості по відсотках за кредитним договором від 29.09.2011р. №010/42-0-1/115, а також 258 925,00 грн. заборгованості по кредиту та 79 894,25 грн. заборгованості по відсотках за кредитним договором від 18.06.2008р. №014/08-3/3775/МК відповідають положенням чинного законодавства та умовам укладених між сторонами договорів, а, відтак, є обґрунтованими та підставно задоволені місцевим господарським судом.

Як з'ясовано колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, рішення місцевого господарського суду в означеній частині вимог сторонами не оскаржується.

Разом з тим, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів пеню за прострочення позичальниками - ТзОВ "Ромас" та ОСОБА_3 виконання своїх грошових зобов'язань за кредитним договором №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р. в розмірі 374107,56 грн. (пеню за несплату кредитних коштів за період з 29.02.2012р. по 30.09.2012р. та пеню за несплату відсотків за користування кредитом за період з 31.10.2011р. по 30.09.2012р.) та за кредитним договором №014/08-3/3775/МК від 18.06.2008р. в розмірі 4980,43 грн. (пеню за несплату кредитних коштів та відсотків за користування кредитом за період з 25.01.2012р. по 30.09.2012р.).

Відповідно до вимог ст.230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів, за прострочку платежу, пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.5.2 кредитного договору №014/08-3/3775/МК від 18.06.2008р. позичальник зобов'язується за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків за кредит, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, сплачувати кредитору додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит, штрафні санкції, передбачені п.10 генерального договору.

Відповідно до п.10.2 Генерального кредитного договору №140 від 18.06.2008р. за порушення строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами та комісій, передбачених п.1.3,2.2 генерального договору, позичальники сплачують кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення - для кредитів, наданих у національній валюті, або пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення - для кредитів, наданих в іноземній валюті.

Відповідно до п.13.4 кредитного договору №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р. за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Пунктами 2.1. укладених між позивачем та відповідачами договорів поруки від 18.06.2008р. сторони визначили, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржники, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

З огляду на наведені вище положення чинного законодавства та умови укладених між сторонами договорів, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача пені за прострочення позичальниками - ТзОВ "Ромас" та ОСОБА_3 виконання своїх грошових зобов'язань (несплату кредитних коштів та відсотків за користування кредитом) за кредитними договорами №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р. та №014/08-3/3775/МК від 18.06.2008р.

Проте, зважаючи на те, що позивач при здійсненні розрахунку пені за неналежне виконання ТзОВ "Ромас" своїх зобов'язань за кредитним договором №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р. не врахував положень п.13.4 вказаного договору та обрахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання, зважаючи на те, що розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання за будь-який проведений позивачем період нарахування є більшим, ніж передбачений договором розмір у 0,04% за кожен день прострочення виконання зобов'язання, колегія суддів здійснивши перерахунок пені відповідно до умов договору погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення пені за неналежне виконання відповідачем 1 умов кредитного договору №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р. в розмірі 364 639,07 грн.

Як підставу для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає той факт, що суд дійшов помилкового висновку щодо незастосування до правовідносин між сторонами положень ч.6 ст.232 ЦК України про обмеження періоду нарахування пені за несплату тіла кредиту та відсотків за користування кредитом за кредитним договором №010/42-0-1/115 від 29.09.2011р. шестимісячним строком, оскільки у такому договорі відсутнє пряме застереження щодо незастосування вказаної норми Закону. Окрім того, на думку скаржника, місцевим господарським судом безпідставно не надано оцінки заяві про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог про стягнення пені за кредитним договором №014/08-3/3775/МК від 18.06.2008р.

З приводу вказаних тверджень скаржника колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає наступне:

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.13.4 кредитного договору №010/42-0-1/115, сторонами якого є ПуАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТзОВ "Ромас", нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Таким чином, сторони скористалися своїм правом, наданим ст.232 ГК України, та передбачили у договорі інший термін припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, ніж передбачено ч.6 ст.232 ГК України.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.п.9.1., 9.2. кредитного договору №014/08-3/3775/МК від 18.06.2008р. даний договір є невід'ємною частиною Генерального кредитного договору №140 від 18.06.2008р. У всьому, що не передбачено умовами даного договору, сторони керуються умовами Генерального кредитного договору та чинним законодавством України.

Пунктом 1.1 генерального кредитного договору № 140 від 18.06.2008р. сторони погодили отримання кредиту в порядку і на умовах, визначених в додаткових договорах, що укладатимуться в рамках договору між позичальниками та кредитором і які після їх підписання стають його невід'ємними частинами.

Отже, кредитний договір №014/0813/3775/МК від 18.06.2008р. є невід'ємною частиною Генерального кредитного договору № 140 від 18.06.2008р., а відтак положення генерального кредитного договору підлягають застосуванню до правовідносин за вказаним кредитним договором.

За умовами п.12.4 Генерального кредитного договору № 140 від 18.06.2008р. сторони погодились, що до правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього Договору, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Таким чином, п.12.4 Генерального кредитного договору сторонами збільшено встановлену п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовну давність до вимог про стягнення пені до 3 років, що спростовує доводи апелянта щодо недосягнення сторонами згоди щодо збільшення позовної давності.

В той же час, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заявлено до стягнення пеню в межах трирічного строку, що відповідає умовам Генерального кредитного договору (п.12.4).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи вимоги про стягнення пені за прострочення позичальниками виконання своїх грошових зобов'язань, місцевий господарський суд врахував вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 1 ст. 259 ЦК України, а тому доводи скаржника про їх порушення судом першої інстанції є безпідставними та необґрунтованими.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні господарського суду Львівської області від 02.07.2013р. у даній справі.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 02.07.2013 р. у справі №5015/4417/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас"- без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу №5015/4417/12 повернути господарському суду Львівської області.

повний текст постанови підписано 27.03.2014р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.