Рішення № 37883734, 21.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2438/14 21.03.14 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Форміка»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

Про стягнення 2437,83 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача: Слободянюк В.Д., довіреність № 224 від 26.12.2013р.

від відповідача: Басараб В.О., довіреність № 7 від 30.12.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Форміка» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (далі - відповідач) про стягнення 2437,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування наземного транспорту № 3-64ю від 06.12.2011р. було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 2437,83 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Ухвалою суду від 17.02.2014р. порушено провадження у справі № 910/2438/14 та призначено розгляд на 21.03.2014 р.

17.03.2014р. до суду надійшла відповідь від МТСБУ.

21.03.2014р. позивач подав через канцелярію суду документи, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та заяву про зменшення позовних вимог.

21.03.2014р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги, з урахування поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача надав пояснення по справі.

Суд встановив, що відповідач після порушення провадження у справі частково погасив заборгованість, про що свідчить платіжне доручення № 16026 від 21.02.2014р., внаслідок чого суду дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з урахуванням частини погашеної заборгованості.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2011р. між ПрАТ «СК «Форміка» (далі - позивач) та Посольством Республіки Білорусь в Україні як страхувальником, було укладено договір страхування № 3-64ю, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Шевроле Еванда» д.н.з НОМЕР_2.

14.12.2012р. в м. Києві на бул. Шевченка 38, сталася ДТП за участю транспортного засобу «Шевроле Еванда» д.н.з НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу «Тойота Камрі», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Нова», згідно полісу № АА/3848032.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва № 3-349/12 від 25.01.2012р., встановлено вину гр. ОСОБА_4 у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до звіту № 1022 від 22.12.2011., страхового акту та калькуляції до нього, розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу «Шевроле Еванда» д.н.з 013DP0006, внаслідок ДТП склав 2014,83 грн., які було виплачено позивачем згідно платіжного доручення № 766 від 07.06.2012р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно полісу № АА/3848032 франшизу встановлено у розмірі 0,00 грн., ліміт відповідальності встановлено 50 000,00 грн.

Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача 2437,83 грн. боргу, з яких: 2014,83 грн. - розмір виплаченого страхового відшкодування, 83,00 грн. - вартість довідки ДАІ, 340,00 грн. - вартість проведення оцінки пошкодженого автомобіля та судові витрати.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

У судовому засіданні 21.03.2014р. судом встановлено, що відповідач погасив частину заборгованості у розмірі 1813,50 грн., що була визначено згідно звіту № 1022 від 22.12.2011р. про оцінку матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля «Шевроле Еванда» д.н.з НОМЕР_2, проте позивачем було виплачено 2014,83 грн. по фактичним витратам на відновлювальний ремонт автомобіля, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Суд звертає увагу на те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Також слід зазначити, що дані, зазначені у ремонтній калькуляції, відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

У відповідності до п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» (у новій редакції) страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Вказана норма Закону дає можливість страховику на визначення розміру збитків без проведення експертизи, що спростовує заперечення відповідача.

Судом при винесенні даного рішення також було взято до уваги Лист Верховного суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011р. в якому роз"яснено, що визнаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної суми), встановленої висновком авто товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт пошкодженого автомобіля. Така ж правова позиція викладена у постановах ВГСУ № 42/92 від 23.08.2011р., №5015/2876/12 від 04.02.2013р.

Тому суд дійшов висновку про те, що вимога позивача, викладена у заяві про зменшення позовних вимог, що стосується стягнення залишку виплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 201,33 грн., зу рахування часткової сплати 1813,50 грн., є доведеною належними письмовими доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача 83,00 грн. - вартість довідки ДАІ та 340,00 грн. - вартість проведення оцінки пошкодженого автомобіля, то суд вважає що дані вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на те, що такі витрати не є складовою фактичного розміру збитків, а належать до господарських витрат.

Зокрема, статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією при пошкодженні транспортного засобу, до якого, зокрема, не віднесено витрати страхувальника на виготовлення довідок відповідних органів та на проведення експертиз.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Така ж позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України № 22-17-25-26/366-07-7322 від 21.05.2013р.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування, проте його позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на вищевикладене.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки часткова сплата боргу, була здійснена вже після порушення провадження у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (код ЄДРПОУ 31241449, адреса: 04128, м. Київ, вул. Туполєва 7-В) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Форміка» (код ЄДРПОУ 22917331, адреса: 03062, м. Київ, проспект Перемоги 67) суму заборгованості в розмірі 201 (двісті одну) грн. 33 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1516 (одну тисячу п`тсот шістнадцять) грн. 41 коп. - судового збору.

3. В частині стягнення 1813,50 грн. страхового відшкодування в порядку регресу - провадження припинити.

4. В іншій частині, заявлених позовних вимог - відмовити.

5. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

(Повний текст рішення складено: 28.03.2014р.)

Суддя Мельник В.І.