Ухвала суду № 37883531, 25.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 876/13861/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Клюби В.В.

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрографіка» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрографіка» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрографіка» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.06.2009 року №000982300/1/3366, яким позивачу визначену суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 16425,00 грн., в тому числі за основним платежем - 10950,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 475,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що реального виконання робіт (надання послуг) за договором, укладеним між ТзОВ «Спектрографіка» та ТзОВ «Профліга» не було. Господарські операції з цією юридичною особою є фіктивними, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами. Наявність у позивача лише документів, які відповідно до законів необхідні для віднесення певних сум до складу валових витрат та податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, актів приймання виконаних робіт (наданих послуг), самі по собі не є підставою для їх включення до складу валових витрат та податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судових рішень про визнання недійсними договорів між позивачем та його контрагентом сама по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Таким чином, висновок податкового органу про неправомірне включення ТзОВ «Спектрографіка» до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТзОВ «Профліга» є обґрунтованим.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрографіка» оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що факти викладені в акті перевірки та в оскаржуваній постанові суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам, а тому твердження про порушення податкового законодавства не відповідають дійсності, відповідно податкове повідомлення- рішення підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що 28.02.2008 р. між ТзОВ «Спектрографіка» та ТОВ «Профліга» укладено договір № 3/2008-02-28 про надання виробнично-технічно, інформаційних та консалтингових послуг. По результатах виконання умов даного договору, між сторонами складено та підписано акти приймання-здачі робіт. Відповідно і отримано податкові накладні від 02.04.2008 р. та від 12.05.2008 р. З огляду не це, твердження ДПІ про те, що відсутній факт отримання послуг від ТОВ «Профліга» та виникнення податкових зобов'язань по податку на додану вартість у ТОВ «Профліга» є безпідставним. Факт отримання послуг підтверджують відповідні акти приймання-здачі робіт та податкові накладні. Твердження про те, що факт одержання послуг від ТОВ «Профліга», здійснений не з метою, що випливає з його змісту, а з метою несплати відповідних сум податків, в даному випадку заниження податку на додану вартість», є неправомірним. Зі змісту доданих 2-х податкових накладних випливає, що ТзОВ «Спектрографіка» переказала ТзОВ «Профліга» кошти в тому числі і суми ПДВ в розмірі 20 % від вартості наданих послуг.

Крім того, апелянт стверджує, що податкові накладні, оформлені за всіма вимогами п.7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість», зберігаються позивачем в оригіналі.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлення №158 від 17.03.2009 року працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрографіка» з питань взаємлрозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Профліга» за період з 01.04.2008 року по 31.05.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки №409/70/23-118/31730242 від 20.03.2009 року

Як видно з акта перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог 1.7, п.1.8 ст. 1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із внесеними змінами і доповненнями) занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет на загальну суму 10950,00 грн., в тому числі за квітень 2008 року на суму 7950,00 грн., за травень 2008 року на суму 3000,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 10.06.2009 року №0000982300/1/13366, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16425,00 грн., в тому числі за основним платежем - 10950,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5475,00 грн.

Як слідує із матеріалів справи, 28.02.2008 року між ТзОВ «Спектрографіка» (замовник) та ТзОВ «Профліга» (виконавець) укладено договір №3/2008-02-28 про надання виробничо-технічно, інформаційних та консалтингових послуг, згідно якого виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику послуги виробничо-технічного, інформаційного та консалтингового характеру, в подальшому - «послуги», а замовник бере на себе зобов'язання своєчасно проводити оплату цих послуг на умовах, що визначаються цим договором.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, виходячи з наведених положень Закону, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцями товару (робіт, послуг) податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцям у складі вартості товару є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому приписами статті 1 зазначеного Закону передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виходячи із наведених приписів Закону «Про податок на додану вартість» необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як слідує із матеріалів справи виконання умов договору між ТзОВ «Спектрографіка» та ТзОВ «Профліга» підтверджується актами приймання-здачі робіт (послуг) від 12.05.2008 року та від 02.04.2008 року та виписаними податковими накладними від 12.05.2008 року №5120000009 на загальну суму 18 000,00 грн., в тому числі ПДВ 3 000,00 грн. та від 02.04.2008 року №4020000004 на загальну суму 47 700,00 грн., в тому числі 7 950,00 грн.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що реального виконання робіт (надання послуг) за договором, укладеним між ТзОВ «Спектрографіка» та ТзОВ «Профліга» не було. Господарські операції з цією юридичною особою є фіктивними, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами. Наявність у позивача лише документів, які відповідно до законів необхідні для віднесення певних сум до складу валових витрат та податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, актів приймання виконаних робіт (наданих послуг), самі по собі не є підставою для їх включення до складу валових витрат та податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судових рішень про визнання недійсними договорів між позивачем та його контрагентом сама по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Таким чином, податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 10.06.2009 року №000982300/1/3366, яким позивачу визначену суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 16425,00 грн., в тому числі за основним платежем - 10950,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 475,00 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрографіка» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі №813/6240/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрографіка» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

В.В. Клюба

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 26.03.2014 року.