Ухвала суду № 37878369, 25.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа: № 826/14831/13-а(в 3-х томах)

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства «Житній ринок» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 червня 2013 року № 000082250 та № 000092250,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Житній ринок» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 червня 2013 року № 000082250 та № 000092250.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 03 грудня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, комунальне підприємство (далі - КП) «Житній ринок» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено позапланову перевірку КП «Житній ринок» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток підприємств при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «РІМНУС МАРКЕТ», ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО» та приватним підприємством (далі - ПП) «Кулат-К» за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2013 року.

За результатами перевірки позивача Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було складено акт від 13 травня 2013 року № 1647/22-5-04/05587843.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення КП «Житній ринок» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 252390,00 грн. та заниження ПДВ на загальну суму 1437104, 00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 13 травня 2013 року № 1647/22-5-04/05587843 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року № 000082250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 1802784 грн., у тому числі за основним платежем - 1201855 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 600929 грн.; № 000092250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 2155659 грн., у тому числі за основним платежем - 1437104 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 718555 грн.

У порядку процедури адміністративного оскарження позивачем було подано заперечення на спірні податкові повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, які рішеннями зазначених суб'єктів владних повноважень були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та надання послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Дослідження положень податкового законодавства, які визначають порядок обчислення сум податку на прибуток підприємств, які підлягають сплаті, а саме: статей 138, 139 ПК України, надає привід стверджувати про те, що підставою для визначення витрат у податковому обліку є первинні документи, оформлені належним чином. До переліку витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, належать, у тому числі витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність одночасно двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Згідно до матеріалів справи, здійснення фінансово-господарської діяльності КП «Житній ринок» із ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ» на підставі укладеного договору про виконання робіт від 27 березня 2013 року № 17 підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: податковими накладними, актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, відповідними кошторисами, що складені із дотриманням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та приписів Положення № 88.

Тож, оскільки витрати позивача за договором, укладеним між КП «Житній ринок» із ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ», були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ» є необґрунтованим.

Доводи апелянта стосовно того, що ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ» не мав право здійснювати роботи, виконання яких передбачено спірним договором від 27 березня 2012 року № 17, укладеним між вказаним суб'єктом господарювання та КП «Житній ринок» спростовуються матеріалами справи, зокрема, ліцензією на виконання робіт, пов'язаних з ремонтом ХВС, яка була видана ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ» та чинна на момент підписання вказаного договору і виконання сторонами своїх зобов'язань.

Перевіряючи реальність господарсько-фінансових операцій між позивачем і ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО», колегія суддів встановила, що правовідносини між КП «Житній ринок» та вказаним контрагентом виникли на підставі укладених між ними договорів підряду від 03 травня 2012 року № 03/05 та від 06 липня 2012 року № 06/07 та підтверджуються податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням, рахунком-фактурою, актом, складеним згідно з рахунком-фактурою, які складені із дотриманням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та приписів Положення № 88.

Здійснення фінансово-господарської діяльності КП «Житній ринок» із ПП «Кулат-К» на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 04 травня 2012 року № 0405/12 та додаткових угод до нього під № 1,2,3,4 підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: видатковими та податковими накладними, рахунками-фактури, специфікаціями товару, актами прийому-передачі, що складені із дотриманням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та приписів Положення № 88.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що договір, укладений між КП «Житній ринок» із ПП «Кулат-К», не спрямований на реальне настання господарсько-правових наслідків, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, які свідчать про подальший рух товарів та їх реалізацію кінцевому споживачу: міжнародними контрактами про подальшу реалізацію КП «Житній ринок» товарів, придбаних у ПП «Кулат-К» на підставі спірного договору купівлі-продажу, товарно-транспортними накладними, які підтверджують перевезення товару при виконанні вказаних міжнародних контрактів, відповідними митними деклараціями, договором довірчого зберігання товару ПП «Кулат-К», актами приймання товару на довірче зберігання за даним договором, відповідними дорученнями, наявністю у вказаного контрагента позивача складських приміщень, матеріально-технічних та людських ресурсів, достатніх для виконання ним своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу, укладеним із КП «Житній ринок», бухгалтерською документацією позивача, з якої вбачається отримання КП «Житній ринок» прибутку від подальшої реалізації товару, придбаного у ПП «Кулат-К», а також показаннями свідків, допитаних судом першої інстанції.

Викладені обставини свідчать про те, що витрати позивача при здійсненні господарських правовідносин із ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО» та ПП «Кулат-К» були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ, а первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, а тому колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО» та ПП «Кулат-К» також є необґрунтованим.

Посилання апелянта на результати зустрічної звірки контрагентів позивача - ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ», ТОВ «ХОЛДБУДПРОМ НІКО», ПП «Кулат-К» а також на те, що ТОВ «Сіріус груп» було порушено вимоги податкового законодавства при здійснення господарських операцій із контрагентом позивача - ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ», що стало підставою для порушення кримінальної справи за ознаками складу злочинів, передбачених ст. 205, ч.3 ст. 212, ч.1 ст 358 КК України, стосовно посадових осіб ТОВ «Сіріус груп», не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані обставини жодним чином не стосуються правовідносин між позивачем і ТОВ «РІМНУС МАРКЕТ».

Окрім того, зі статті 61 Конституції України випливає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Доводи апелянта щодо відсутності товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення товарів за договорами, укладеними між КП «Житній ринок» із ПП «Кулат-К» у спірний період, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, у випадку здійснення перевезень для власних потреб серед необхідних документів товарно-транспортна накладна не значиться, а застосовується накладна чи інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є документом, який може супроводжувати вантаж, а отже, відсутність товарно-транспортної накладної в даному випадку не є порушенням з боку КП «Житній ринок» вимог податкового законодавства, оскільки товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом в його договірних відносинах.

Більш того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товар, придбаний позивачем у ПП «Кулат-К» не зберігався у складських приміщенням КП «Житній ринок», фактично не переміщувався, оскільки завантаження товару при здійснення позивачем експортних операції відбувалося на території заводів ПП «Кулат-К» та, згідно з умовами міжнародних контрактів, здійснювалося шляхом його самовивозу експортерами на умовах поставки EXW правил Інкотермс, що підтверджується наявними у матеріалах справи контрактами від 03 травня 2012 року, від 21 серпня 2012 року, від 09 жовтня 2012 року, деклараціями та міжнародними товарно-транспортними накладними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, у порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06 червня 2013 року № 000082250 та № 000092250.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.