Ухвала суду № 37878368, 25.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа: № 826/16383/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу державного підприємства «Льодові арени» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Льодові арени» до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2013 року № 0002121505/1032,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Льодові арени» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державного підприємства «Льодові арени» до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2013 року № 0002121505/1032.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 26 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, державне підприємство (далі - ДП) «Льодові арени» зареєстроване як юридична особа Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією та взяте на податковий обліку в Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва як платник податків.

14 квітня 2011 року на підставі рішення IV сесії Хмельницької міської ради «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та надання її в постійне користування державному підприємству «Льодові арени» від 09 лютого 2011 року № 62, позивачу було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,5 га, що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 7/3 літ. «А», для будівництва нової сучасної критої спортивної споруди із штучним льодовим покриттям. У серпні 2011 року ДП «Льодові арени» звернулося до відповідача із листом про вжиття заходів щодо взяття підприємства на облік як платника земельного податку.

09 серпня 2011 року підприємство було взято на податковий облік в Державній податковій інспекції у місті Хмельницькому.

16 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у місті Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «Льодові арени» з питання неподання податкових декларацій з плати за землю за 2011 - 2013 роки, за результатами якої складено акт від 16 квітня 2013 року за № 1449/15-5/37264681.

Відповідно до висновків зазначеного акту перевірки, позивачем було порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до та заниження ДП «Льодові арени» податкового зобов'язання зі сплати земельного податку на суму 76 977,76 грн.

08 травня 2013 року Державною податковою інспекцією у місті Хмельницькому на підставі вказаного акта перевірки від 16 квітня 2013 року № 1449/15-5/37264681 та згідно розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій до цього Акта перевірки було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення (форми «Р») № 0002121505, яким ДП «Льодові арени» було визначено суму грошового зобов'язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» в розмір 96732,20 грн., у тому числі 76 977,76 грн. - основного платежу, 19 754, 44 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Так, статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно до частини 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України регламентовано, що земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; землекористувачем - юридична та фізична особа (резидента і нерезидента), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (пункт 270.1 статті 270 ПК України).

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пункт 271.1 статті 271 ПК України).

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Нормою статті 125 ЗК України, у редакцій чинній на день отримання позивачем державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (частина 3 статті 126 ЗК України).

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У відповідності до пункту 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Згідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається обов'язок користувачів земельних ділянок подавати до податкових органів декларації з плати на землю та сплачувати земельний податок у строки, визначені податковим законодавством.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для виникнення зазначеного зобов'язання є одночасна наявність двох обставин: 1) набуття юридичною особою статусу землекористувача; 2) реєстрація суб'єкта господарювання як платника податків у відповідній територіальній податковій інспекції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що з моменту отримання ДП «Льодові арени» державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та набуття статусу платника податків, на позивача поширюються права та обов'язки платника земельного податку незалежно від цільового використання земельної ділянки.

Доводи апелянта стосовно того, що ДП «Льодові арени» неодноразово зверталося з листами до Хмельницької міської ради щодо звільнення державного підприємства від плати на землю, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та зазначається самим позивачем в апеляційній скарзі, ДП «Льодові арени» не було звільнено від сплати земельного податку.

Посилання ДП «Льодові арени» в апеляційній скарзі на те, що фінансування будівництва об'єкту на спірній земельній ділянці до цього часу не здійснювалося, також є необґрунтованими, так як, згідно до приписів чинного законодавства у галузі податкового обліку та земельних правовідносин, відсутність фінансування державного підприємства не є підставою для звільнення платника податків від декларування земельного податку та його сплати.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесення Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2013 року № 0002121505/1032 та відсутності правових підстав для його скасування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу державного підприємства «Льодові арени» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Льодові арени» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.