Постанова № 37877530, 11.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2014 рокусправа № 804/10768/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Соломка М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 року у справі №804/10768/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ТОВ «Варта» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0003322201 та №0003342201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодилось ТОВ «Варта» та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтувало тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт звернув увагу на те, що при здійсненні порівняння ціни купівлі та продажу податковим органом та судом було порівняно одну ціну, яка включала ПДВ і іншу - без ПДВ, що не відповідає загальному правилу визначення звичайних цін на товар, передбачену ПК України. Позивач при формуванні ціни продажу соєвих бобів на експорт не встановлював вартість товару нижче за рівень звичайних цін, ПДВ не входить до складу звичайних цін, отже, співставлення вартості закупівлі та продажу соєвих бобів доводить, що позивач отримав дохід від вказаної угоди та продав товар по ціні вищій, ніж ціна придбання (без врахування ПДВ). Апелянт вважав, що для підтвердження наявності у позивача ділової мети при укладенні та здійсненні контрольованої операції потрібно оцінити економічний ефект за результатами такої операції, тобто для визначення доходу при продажу товару потрібно застосувати ціну контракту на продаж товару (вважається, що така ціна є справедливою (ринковою), якщо не доведено протилежне). Апелянт вказав, що ТОВ «Варта» всю придбану партію соєвих бобів використало у оподатковуваних ПДВ операціях (ставка 0% при поставці на експорт) у власній господарській діяльності (отримало позитивне значення доходу), тому на законних підставах включило всю суму ПДВ у вартість придбаних соєвих бобів, їх транспортування, сертифікації та декларування до складу податкового кредиту. За матеріалами акту перевірки така різниця є позитивною (5206400,41 грн. (дохід від продажу соєвих бобів на експорт Компанії «Interchemprod And Invest LTD") - 4786549,10 грн. (витрати на придбання соєвих бобів у СТОВ «Зернова компанія «Хорс») - 154457,32 грн. (вартість транспортно-експедиторських послуг ТОВ «Укртрансхім») - 2000 грн. (вартість декларування ДП «Юран» ТОВ «ДП Юрол) = 263393,99 грн. З наведеного вище слідує, що різниця у ціні виникла виключно внаслідок особливостей нарахування ПДВ при здійсненні поставок на території України (20%) та за її межами на експорт (0%) встановлених ПК України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що операція з реалізації позивачем товару компанії «Interchemprod and Invest LTD», отриманого від ТОВ «Зернова компанія «Хорс», за участі експедитора ТОВ «Укртрансхім» не має за своєю сутністю економічної доцільності оскільки фактичні витрати на придбання (5743858,92 грн.) та витрати, пов'язані з подальшою реалізацією (185348,78 грн.) цього товару, на 722807,29 грн. перевищують дохід від його реалізації на експорт, який складає 5206400,41 грн. Суд першої інстанції вказав, що фактичним джерелом вигідності цієї операції для позивача є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту на суму 988201,29 грн., яка полягає у можливості несплати на цю суму до Державного бюджету України ПДВ. Суд першої інстанції також вказав, що купівля соєвих бобів та їх подальша реалізація на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій, намір одержати дохід лише в обраний позивачем спосіб - шляхом отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з ПДВ - не можна розглядати як самостійну ділову мету. Суд першої інстанції вважав, що наявність у покупця-позивача належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для отримання податкового кредиту, оскільки позивачем не доведено і судом не встановлено об'єктивність та поважність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування витрат та податкового кредиту.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з 05.07.2013 року по 11.07.2013 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Варта» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення експортних операцій та відображення у податковому обліку операцій з придбання товару (послуг) по товару, що реалізувався на деспот, ціни продажу у 2013 році, за результатами якої 15.07.2013 року було складено акт №198/224/30982670. Згідно висновків встановлено порушення ТОВ «Варта» п.198.3 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на 988201,29 грн. за лютий 2013 року, що спричинило завищення від'ємного значення поточного звітного періоду у лютому 2013 року р.19 Декларації по ПДВ на суму 945617 грн.; залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду р.24 Декларації з ПДВ за березень 2013 року - 905069 грн.; за квітень 2013 року - 863740 грн.; за травень 2013 року - 817932 грн.; заниження ПДВ до сплати на суму 170269 грн., у тому числі за лютий 2013 року - 42584 грн.; за березень 2013 року - 40548 грн.; за квітень 2013 року - 41329 грн.; за травень 2013 року - 46808 грн. На підставі акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 30.07.2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0003342201, яким ТОВ «Варта» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 212836 грн., у тому числі за основним платежем - 170269 грн., штрафні (фінансові) санкції - 42567 грн. та податкове повідомлення-рішення №0003322201, яким ТОВ «Варта» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 2586741 грн.

Для проведення документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при експортних операціях здійснених у 2013 році були використані: видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) з СТОВ «Зернова компанія «Хорс», ТОВ «Укртрансхім», ДП «Юран ТОВ «ДП Юрол», сертифікати якості, карантинні сертифікати, копії ВМД, картки рахунків.

Матеріалами справи встановлено, що 14.02.2013 року ТОВ «Варта» (покупець) уклало з СТОВ «Зернова компанія «Хорс» (продавець) договір №26-КП, згідно якого покупець у лютому 2013 році придбав соєві боби врожаю 2012 року на загальну суму 5743858,92 грн., у тому числі ПДВ 957309,82 грн. (товар оплачений та оприбуткований). 07.02.2013 року ТОВ «Варта» (клієнт) уклало договір №07/02-ТР на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів з ТОВ «Укртрансхім» (експедитор), згідно якого експедитор надав послуги по перевезенню вантажу 1250 тон соєвих бобів від пункту Драбово-Барятинська Одеської залізничної дороги до порту Одеси. Клієнт відшкодував експедитору вартість витрат на загальну суму 154457,32 грн., у тому числі ПДВ.32891,47 грн. (вартість послуг оплачена, транспортні послуги оприбутковані).

05.02.2013 року ТОВ «Варта» (довіритель) уклало договір №08 з ДП «Юран» ТОВ «ДП Юрол» (повірений), згідно якого повірений надав за рахунок довірителя послуги з декларування вантажів та транспортних засобів довірителя на загальну суму 2400 грн., у тому числі ПДВ 400 грн.(послуги були оплачені та оприбутковані).

08.02.2013 року ТОВ «Варта» (продавець) уклало контракт №SB 08-02-2013 з Компанією «Interchemprod And Invest LTD» (Англія) (покупець), згідно якого продавець поставив соєві боби для технічних потреб українського походження врожаю 2012 року на загальну суму 5206400,41 (ставка 0%).

Відповідно до вищевказаних господарських операцій ТОВ «Варта» було відображено у бухгалтерському та податковому обліках придбання соєвих бобів у СТОВ «Зернова компанія «Хорс» на загальну суму 5743858,92 грн. , у тому числі ПДВ -957309,82 грн., придбання транспортно-експедиторських послуг у ТОВ «Укртрансхім» на загальну суму 185348,78 грн., у тому числі ПДВ 30891,47 грн., реалізовано на експорт Компанією «Interchemprod And Invest LTD» (Англія) на загальну сум3 5206400,41 грн. На підставі цього податковий орган зробив висновок про те, що операція з реалізації товару ТОВ «Варта», попередньо отриманого від СТОВ «Зернова компанія «Хорс», не має за своєю сутністю економічної доцільності, оскільки витрати на придбання та перевезення цього товару перевищують дохід від його реалізації на експорт, фактичним джерелом вигідності цієї операції для ТОВ «Варта» є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту на суму 988201,29 грн., при цьому податковий орган вважав, що правильно оформлені первинні документи не є підставою для отримання податкового кредиту, оскільки не встановлено об'єктивність причин продажу товару за ціною, нижчою за ціну придбання, а відповідно і правомірність формування витрат та податного кредиту. Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно пп.14.1.36, 14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг є витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Отже, ПК України при визначенні господарської діяльності використовує поняття не прибутку, а доходу, який трактується, як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу за звітний період, а прибуток як суму, на яку доходи перевищують пов'язані з ним и витрати. Отже, поняття доходи є значно ширшим.

Відповідно до пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. Винятком з цього правила є ситуація. коли суб'єкт господарювання не є платником ПДВ або придбаває товари (послуги) та основні засоби, які використовує у звільнених від оподаткування ПДВ операціях або операціях, які не є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому сплачений (нарахований) ПДВ при придбанні товару (послуг) включається до складу витрат у сумі, яка не була включена до складу податкового кредиту платника згідно з Розділом V ПК України.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що податковим органом необґрунтовано не було враховано, що експортна операція з продажу соєвих бобів обліковується за нульовою ставкою ПДВ, а, також, того, що ТОВ «Варта» одержало дохід від господарських операцій з придбання соєвих бобів у СТОВ «Зернова компанія «Хорс» та їх експорту Компанії «Interchemprod And Invest LTD» (Англія) (з урахуванням транспортно-експедиторських послуг, послуг з декларування вантажу), а саме: 5206400,41 грн. (дохід від продажу соєвих бобів на експорт Компанії «Interchemprod And Invest LTD») - 4786549,10 грн. (витрати на придбання соєвих бобів у СТОВ «Зернова компанія «Хорс») - 154457,32 грн. (вартість транспортно-експедиторських послуг ТОВ «Укртрансхім») - 2000 грн. (вартість декларування ДП «Юран» ТОВ «ДП Юрол) = 263393,99 грн., з чого слідує, що різниця у ціні виникла виключно внаслідок особливостей нарахування ПДВ при здійсненні поставок на території України (20%) та за її межами на експорт (0%) встановлених ПК України і така різниця є позитивною, що є доказом отримання позивачем доходу від загального обсягу господарських операцій.

Колегія суддів вважає твердження податкового органу про те, що операція з реалізації товару ТОВ «Варта», попередньо отриманого від СТОВ «Зернова компанія «Хорс», не має за своєю сутністю економічної доцільності, оскільки витрати на придбання та перевезення цього товару перевищують дохід від його реалізації на експорт, фактичним джерелом вигідності цієї операції для ТОВ «Варта» є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту на суму 988201,29 грн., є надуманими та не ґрунтуються на законодавстві.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.ст.205, 207 КАС України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 року у справі №804/10768/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0003322201 та №0003342201.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук