Ухвала суду № 37876391, 15.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. справа № 0870/9084/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року у справі №0870/9084/12 за позовом Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби в особі її Василівського відділення до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з рахунків Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна податок на прибуток у розмірі 4408,5 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що податковий борг у сумі 4408,50 грн., який виник на підставі наданих підприємством податкових декларацій, є узгодженим та самостійно боржником сплачений не був.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року позовні вимоги Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби задоволено.

Не погодившись з рішенням першої інстанції Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Ватутіна звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення вимог матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що так як податковий борг відповідача був погашений та виник знову, то податковим органом повинно було повторно бути направлено податкову вимогу, тобто строк у 60 календарних днів для звернення до суду про стягнення податкового боргу мав початися знову. В апеляційній скарзі заявник просив розгляд справи провести буз його участі.

У письмових запереченнях позивач просив рішення суду першої залишити без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У судове засідання позивач та відповідач, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Ватутіна зареєстровано розпорядженням голови Василівської райдержадміністрації 03 вересня 1990 року за №10801060001000814, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію та взято на облік в обласному Управлінні статистики з присвоєнням ідентифікаційного коду 03750248 й внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Податковий борг підприємства виник на підставі наданих підприємством податкових декларацій та нарахування податковим органом штрафу та пені: декларація № 32373 від 09.02.2012 - 2513,8 гривень; декларація № 5010 від 08.05.2012 - 1101 гривень; податкове повідомлення-рішення № 0002411500 від 06.07.2012 - 220,2 гривень;- декларація № 9672 від 09.08.2012 -525 гривень; нараховано пені по особовому рахунку № 6032 від 18.05.2012 в розмірі 24,62 гривень; по особовому рахунку № 2РL838954 від 17.08.2012 - 23,88 гривень пені. Станом на 06 вересня 2012 року відповідач має податковий борг перед бюджетом з податку на прибуток в розмірі 4408,5 гривень, з яких штрафні санкції - 220,2 гривень, пеня - 48,5 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пп. 14.1.175. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення додаткового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до п.п. 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З метою погашення заборгованості Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби в особі її Василівського відділення направлялися відповідачу податкові вимоги: перша №1/35 від 08 жовтня 2001 року, яка отримана 17 жовтня 2001 року, та друга - №2/261 від 27 листопада 2001 року, що отримана 28 листопада 2001 року. Крім того, у державному реєстрі застав рухомого майна внесено запис про заставу № 30982017. Проте відповідачем податковий борг самостійно погашено не було.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Оскільки податковий борг відповідача підтверджений документально, але ним не сплачений, такий борг підлягає стягненню у судовому порядку.

Доводи апелянта щодо недотримання позивачем порядку направлення податкової вимоги колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія судді дійшла висновку про залишення оскарженого рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 р. по справі №0870/9084/12 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна