Постанова № 37873198, 25.03.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"25" березня 2014 р. Справа № 924/25/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Чекеренда Т.М.,

за участю представників сторін:

позивача - Сапьолкіна Н.В. (довіреність №б/н від 14.08.2013р.);

відповідача - Данканич Я.І. (довіреність №75 від 27.11.2013р.)

Волічков Р.Й. (довіреність №10/03 від 10.03.2014р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обме-женою відповідальністю «Русь»Д на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.02. 2014р. у справі №924/25/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія

«Вітагро» м.Волочиськ Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь» Д

м.Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 417 536 грн. 31 коп. заборгованості та штрафних санкцій,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Судом задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь»Д від 25.03.2014р. про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. (арк.справи 83). Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.02.2014р. у справі №924/25/14 (суддя Заярнюк І.В.) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аг-рохімічна компанія «Вітагро» (надалі в тексті - Компанія) до Товариства з обмеженою відповіда-льністю «Русь»Д (надалі в тексті - Товариство) про стягнення 417 536 грн. 31 коп. заборгованості та штрафних санкцій згідно укладеного договору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно укладеного сторонами договору поставки насіння від 18.04.2013р. №34-04/13ЖТ, Відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити товар, проте не виконав зобов'язань з повної оплати, що стало підставою для звернення Позивача із даним позовом. Відповідач своїх зобов'язань за договором поставки №34-04/13 ЖТ належним чином та в передбачений строк не виконав, здійснивши часткову оплату боргу в сумі 72 135 грн. 79 коп., що зумовило утворення 321 326 грн. 33 коп. заборгованості, яка підлягає до стягнення з останнього. Судом першої інстанції також перевірено правильність нарахованих Пози-вачем сум та встановлено, що додаткові вимоги про стягнення 8 270 грн. 98 коп. пені, 85 940 грн. 38 коп. штрафу та 1 998 грн. 62 коп. -3% річних є обґрунтованими, підтверджені матеріалами спра-ви та підлягають задоволенню.(арк.справи 48-50).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 11.02. 2014р. і прийняти нове рішення, яким припинити провадження у даній справі.

Скаржник вважає, що рішення прийняте місцевим господарським судом з невірним засто-суванням норм матеріального та процесуального права та є незаконним і необґрунтованим, зазна-чає, що на день звернення Позивача до суду (08.01.2014р.) був дійсним договір від 27.08.2013р. про відступлення права вимоги на іншу юридичну особу - ПП «Аграрна компанія 2004», нового кредитора, якому право вимоги передало ТзОВ «Агрохімічна компанія «Вітагро»-первісний кре-дитор.(арк.справи 60-62).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2014р. у даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 25.03.2014р.(арк. справи 58).

Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів Скаржни-ка, вважаючи їх безпідставними, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апе-ляційну скаргу - без задоволення.(арк.справи 74-84)

В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.03.2014р. представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав пояснення, вважаючи, що рішення суду пер-шої інстанції прийняте з дотриманням усіх встановлених норм чинного законодавства та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки вважає її мотиви безпід-ставними та необґрунтованими.

Представники Відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, надали пояснення в обґ-рунтування своєї правової позиції, згідно якої ТзОВ «Агрохімічна компанія «Вітагро» втратило право звернення до суду, однак подало позов, який задоволено судом, просили апеляційний суд скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 11.02.2014р. та припинити про-вадження у справі.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріа-ли справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Компанія-постачальник та Товариство-покупець 18.04. 2013р. уклали договір поставки №34-04/13ЖТ (надалі в тексті - Договір), відповідно до умов п.1.1 якого - постачальник зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця засоби захисту рослин та/або мікродобрива (надалі в тексті - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки визначаються в специфікаціях-додатках до Договору, які є його невід'ємними частинами. Покупець оплачує фактично поставлену кількість товару.(п.1.2 Договору).

Згідно з п.2.1 Договору ціна товару вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно відповідних специфікацій), переданих постачальником у власність Покупця.

Постачальник зобов'язаний передати товар покупцеві із дотриманням термінів поставки, вказаних у додатках, та в місцях, визначених в графі «Базис поставки» цих же додатків. Якщо інше не буде визначено в додатку, базис поставки товару - ЕХW (Інкотермс-2010) склад постачальника (Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул.Котовського, 7).(п.3.1.3 Договору).

Покупець відповідно до п.3.2.2 Договору зобов'язався оплатити вартість товару в термін/и, вказані у додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому, умови п.2.3 та п.2.8 цього Договору при перерахуванні коштів обов'язково вказувати в платіжному документі номер і дату укладення цього договору. У випадку відсутності у платіжному документі реквізитів, постачальник самос-тійно визначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення будь-яких існуючих зобов'язань покупця перед постачальником.

Пунктом 7.2.1 Договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Договір припиняється належним виконанням сторонами всіх його умов.(п.5.1). Договір під-писано директорами Компанії та Товариства, скріплено відтисками печаток сторін.(арк.справи 10-11).

Матеріалами справи стверджено, що сторонами підписано Додатки до договору, зокрема, №1 від 18.04.2013р. щодо найменування, кількості, ціни, вартості та терміну поставки товару на загальну суму 179 889 грн. 96 коп., кінцевий строк оплати до 29.04.2013р. (35 977 грн. 99 коп.), 01.11.2013р. (143 911 грн. 97 коп.), №2 від 30.05.2013р. щодо найменування, кількості, ціни, вар- тості та терміну поставки товару на загальну суму 112 176 грн., кінцевий строк оплати до 10.06. 2013р. (22 435 грн. 20 коп.), 01.11.2013р. (89 740 грн. 80 коп.), №3 від 25.06.2013р. щодо наймену-вання, кількості, ціни, вартості та терміну поставки товару на загальну суму 41 820 грн., кінцевий строк оплати до 02.07.2013р. (8 364 грн.), 01.11.2013р. (33 456 грн.), №4 від 10.07.2013р. щодо най-менування, кількості, ціни, вартості та терміну поставки товару на загальну суму 35 724 грн., кін-цевий строк оплати до 17.07.2013р. (10 717 грн. 20 коп.), 01.09.2013р. (25 006 грн. 80 коп.), №5 від 25.07.2013р. щодо найменування, кількості, ціни, вартості та терміну поставки товару на загальну суму 2 214 грн., кінцевий строк оплати до 22.07.2013р. (442 грн. 80 коп.), 01.10.2013р. (1 771 грн. 20 коп.), №6 від 10.09.2013р. щодо найменування, кількості, ціни, вартості та терміну поставки то-вару на загальну суму 21 638 грн. 16 коп., кінцевий строк оплати до 15.10.2013р. (6 491 грн. 45 коп.), 01.11.2013р. (15 146 грн. 71 коп.).(арк.справи 12-14).

З матеріалів справи вбачається, що через представника ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреностей №14 від 24.04.2013р., №32 від 19.06.2013р., №49 від 01.07.2013р., №51 від 12.07.2013 р., №53 від 25.07.2013р. та №56 від 10.09.2013р. згідно накладних №ВА000000181 від 25.04.2013р. на суму 56 889 грн. 96 коп., №ВА000000216 від 27.04.2013р. на суму 123 000 грн., №ВА 000000995 від 19.06.2013р. на суму 112 176 грн., №ВА000001136 від 05.07.2013р. на суму 41 820 грн., №ВА 000001246 від 12.07.2013р. на суму 35 724 грн., №ВА000001319 від 26.07.2013р. на суму 2 214 грн. №ВА000001675 від 14.09.2013р. на суму 21 638 грн. 16 коп., - Компанія передала, а Товариство - прийняло товар-засоби захисту рослин на загальну суму 393 462 грн. 12 коп. Всі зазначені нак-ладні містять посилання на Договір №34-04/13 ЖТ від 18.04.2013р.(арк.справи 15-28).

З банківських виписок вбачається, що Товариство оплатило вартість товару частково в сумі 72 135 грн. 79 коп.: 11.07.2013р. на суму 5 358 грн. 60 коп., 25.04.2013р. на суму 35 977 грн. 99 коп., 25.06.2013р. на суму 8 364 грн., 18.06.2013р. на суму 22 435 грн. 20 коп.(арк.справи 42-43).

Вважаючи, що сума боргу складає 321 326 грн. 33 коп. на підставі пункту 7.1, 7.2, 7.4 Дого-вору, ст.ст. 546, 625 ЦК України, ст.232 ГК України, за порушення грошового зобов'язання Пози-вач нарахував Відповідачеві 8 270 грн. 98 коп. пені за період 23.07.2013р. - 08.01.2014р., 85 940 грн. 38 коп. -25% штрафу та 1 998 грн. 62 коп. -3% річних за період з 11.06.2013р. по 08.01.2014р. (арк.справи 3-зворот, 7-9).

Перевіривши дотримання господарським судом першої інстанції вимог чинного законо-давства при ухваленні оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга без-підставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що циві-льні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші пра-вочини. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язання у ст.173 Гос-подарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України).

Зобов'язанням, відповідно до ст.509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, ви-конати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК Ук-раїни.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій за невиконання договору поставки.

Матеріалами справи стверджується, що з моменту підписання Договору і Специфікацій №№1-6 між сторонами в силу ч.2 ст.180 ГК України та ч.1 ст.638 ЦК України виникли господарсь-кі правовідносини, характер яких, з підстав ч.1 ст.655 ЦК України, відповідає відносинам купівлі-продажу, оскільки одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (то-вар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Специфікаціями №№1-6 сторони узгодили порядок і строк оплати покупцем вартості това-ру, прийнятого згідно Договору, а пунктом 5.1 погодили, що Договір діє до повного виконання обов'язків. Докази виконання Позивачем та прийняття Відповідачем послуг в матеріалах справи наявні.

В силу ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов дого-вору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьо-му, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції з підстав ст.ст. 530, 610, 612, 629 ЦК України вірно встановлено, що на підставі Договору через представника Відповідача згідно видаткових накладних - Позивач передав Відповідачеві засоби захисту рослин на загальну суму 393 462 грн. 12 коп., проте, в пору-шення договірних зобов'язань вартість товару останній оплатив частково в сумі 72 135 грн. 79 коп., решта боргу станом на 08.01.2014р. залишилась неоплаченою. Тому, правомірним є висновок міс-цевого суду, що заборгованість в сумі 321 326 грн. 33 коп. підлягає до стягнення з Товариства.

Розглядаючи додаткові вимоги, колегія суддів приймає до уваги наступне:

Боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошо-вого зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кре-дитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений дого-вором або законом.(ст.625 ЦК України)

З огляду на приписи ч.2 ст.625 ЦК України, нараховані Позивачем 3% річних за період з 11.06.2013р. по 08.01.2014р. в сумі 1 998 грн. 62 коп. колегія суддів вважає підставними і такими, що підлягають до задоволення.

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпе-чуватися у відповідності до закону або умов договору, неустойкою, штрафом, пенею, які боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санк-ції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобо-в'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконан-ня або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 7.2.1 Договору сторони передбачили відпові-дальність покупця за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок штрафу та пені на підставі ст.ст. 546, 549 ЦК України, ч.6 ст.231, п.6 ст.232 ГК України (арк.справи 8-9), виходячи з принципу свободи договору та з огляду на умо-ви пункту 7.3 Договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правильність нарахування 85 940 грн. 38 коп. -25% штрафу і 8 270 грн. 98 коп. пені за період 23.07.2013р. - 08.01.2014р. та правомірність зазначених вимог.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.(ст.33 ГПК України). Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Проте, доказів сплати заборгованості Відповідач судам не надав.

Межі перегляду справи в апеляційній інстанції встановлені статтею 101 ГПК України. Так, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково пода-ними доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З огляду на зазначене, докази, на які покликається Скаржник в апеляційній скарзі та Пози-вач у відзиві на позовну заяву (арк.справи 63-67, 76-82) - не подавались і не могли бути досліджені місцевим господарським судом, тому враховуючи відсутність заяв про прийняття додаткових до-казів та відсутність обґрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції - з підстав ч.1 ст. 101 ГПК України, колегія суддів не приймає зазначені додаткові докази до розгляду.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, матеріалами справи спростовуються до-води Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовід-носин сторін та змісту зобов'язань Відповідача і підстав їх виникнення, рівно як і вмотивованості висновку про обґрунтованість заявленого позову та безпідставність заперечень Товариства.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому про-цесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час розгляду спору судом першої інстанції, судовою колегією не встанов-лено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь» Д на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.02.2014р. у справі №924/25/14 - зали-шити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №924/25/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Філіпова Т.Л.